Одинокі важкохворі львів’яни ризикують опинитися сам на сам зі своїми проблемами

З наступного року проект «Домашня опіка» може залишитись без фінансування. Учасники шукають благодійників
 |  Тетяна Дзяма   2292  

Чотири стіни і кіт

Це – пані Лідія. Їй 82 роки. Вона одинока.

Весь її світ – у чотирьох стінах мініатюрної квартирки у старенькому будинку у центрі Львова. Пані Ліда хвора. Вона має цілий зошит, списаний діагнозами різних лікарів. Та найбільша проблема – старенька практично не може пересуватися.

Її чоловік помер, дітей у них не було. Тож з дня у день бабуся у квартирі сама. 40-50 хвилин на день з нею проводить медсестра із БФ Шпиталю імені Митрополита Андрея Шептицького. У рамках благодійного проекту «Мережа центрів Домашньої опіки Карітас України, 2017 » працівники закладу відвідують одиноких стареньких і надають необхідну медико — соціальну допомогу вдома. Якби не ця допомога, пані Лідія не уявляє, як жила б.

«Моя Мар’яночка, медична сестричка, приходить до мене щодня. У будь-яку погоду…»

Пані Ліда не може говорити, плаче. Гладить свого кішку Кніпу, єдину співмешканку і подругу.

«Вона з порогу мене питає: як спалося? Як вчорашній вечір пройшов? Чи мене нічого не болить? Чи все добре?.. Я не можу надякуватися цій організації».

Замолоду жінка працювала головним бухгалтером, понад 30 років віддала цій справі. Та все життя працюючи з грошима, на старості літ їй не вистачає навіть на ліки.

«Мар’яночка тільки дізналася, що мені лікар приписав – і вже за кілька днів ліки мені принесли», – знову плаче пані Ліда.

У скромній квартирі – усе аж надто по-скромному. Скрізь іконки і релігійні книжки. Пані Ліда багато говорить про Бога. Зрештою, вона говорить тільки про Бога і про Мар’яну. Складається враження, що надію має лише на Нього і на неї.

Мар’яна – медсестра. Молода жінка навіть не львів’янка. Щодня з понеділка по п’ятницю вона приїжджає до своїх підопічних до Львова. Серед них такі як пані Ліда, є і в гіршому стані..

«Вона мені тут і приготує, і помиє мене, і все чистеньке постелить мені на ліжко… Щоб мені було добре і зручно. І поговорить зі мною», – для пані Ліди Мар’яна давно стала рідною.

Однак їхні стосунки під серйозною загрозою. «Домашню опіку», що є проектом міжнародного благодійного фонду «Карітас», досі фінансувала Австрія. Та цього року «донори» повідомили – бюджет скоротять.

Своїх спонсорів бракує

Ірина Старовецька – керівник проекту «Домашня опіка» у Львові. Колись вона сама починала як медсестра проекту при Шпиталі імені Митрополита Андрея Шептицького, тепер стала координатором проекту «Мережа центрів Домашньої опіки Карітас України, 2017» .

Ірина скаржиться: штат у них настільки маленький, що прийняти усіх охочих під свою опіку, при всьому бажанні, просто не можуть. У Львові «Домашня опіка» охоплює лише 50 людей, хоча насправді потребуючих у рази більше. З ними працює три медсестри проекту.

«Ми не лише надаємо медико — соціальні послуги, а й забезпечуємо хворих підгузниками, засобами гігієни, миючими засобами . Раз у рік можемо купити ліки, згідно з рецептом  сімейного лікаря. Більша частина наших підопічних є лежачими, важкохворими та ще й одинокими », – розповідає Ірина.

Тобто такими, для яких допомога від Шпиталю є гострою необхідністю. Як зміниться доля проекту після Нового року, не знає ніхто.

«Наші закордонні благодійники дивуються, чому наші люди не долучаються. Ми, на жаль, не маємо тут серйозних спонсорів. Дуже надіємося на співпрацю із місцевим самоврядуванням або ж людей доброї волі, котрі можуть і хочуть допомогти потребуючим людям. Часом є так – людина хоче допомогти, та просто не знає, як це зробити », – каже Ірина.

Такі як пані Ліда – також частина її життя:

«Минулого Великодня ми хотіли зібрати пасхальні кошички для наших підопічних. Я написала дуже багато листів-прохань у різні організації. Та, на жаль, відгукнулася лише одна ІТ-компанія. Вони самостійно закупили продукти харчування, а працівники проекту рознесли  підопічним проекту. Треба було бачити їхні обличчя, коли ми принесли їм подарунки».

«Домашня опіка» – це не лише опіка над одинокими а також інформаційний центр . Сюди завжди можуть звернутися люди, чиї родичі мають важку хворобу і також потребують специфічного догляду. Тут їх навчають техніці переміщення , як облаштувати кімнату хворого , покажуть як провести гігієну тіла , профілактику контрактур , особливо у після інсультних хворих , розповідають як правильно себе поводити, що можна, а чого робити не варто. Також допоможуть підібрати необхідне реабілітаційне обладнання для потребуючої людини.

«Часом буває, що люди мають важкохворих, лежачих родичів . І вони просто не вміють впоратися з їхніми проблемами , не знають, як можна помити таку людину прямо в ліжку. Кожного місяця проводиться навчальний тренінг для родичів важкохворих осіб , професійних і не професійних доглядальників , а також для медичних сестер та соціальних працівників . Консультації можуть надаватися по телефону в центрі або вдома . За попереднім записом медична сестра може приїхати додому хворого , якщо є така потреба», – розповідає Ірина.

У Шпиталі дуже сподіваються – що «Домашню опіку» не доведеться завершувати. Щодня їх чекають у різних куточках Львова старенькі. Більше їм нема кого чекати.