Львівська філармонія запрошує на «Вечір бароко»

7 листопада у Львівські філармонії «Вечір бароко» – вечір занурення в класику в її первозданному вигляді
 |    501  

*temp*

Колишній киянин, а нині – австрійський диригент і скрипаль Ілля Король знає про те, як звучали твори в епоху бароко, мабуть, усе. Адже він викладав старовинну музику в одному з найпрестижніших музичних вишів – зальцбурзькому Моцартеумі. Також Ілля Король був концертмейстером колективів «Віденська академія», Musica Antiqua Köln, Musica Angelica, «Бах-ансамбль», барселонський оркестр старовинної музики RCOC, грав на скрипці у Ars Antiqua Austria і Clemencic Consort, заснував камерний оркестр moderntimes_1800 і здійснював записи Брамса та Онсло на історичних інструментах. У Львові Ілля Король презентуватиме барокову програму з музикою Генделя, Гайдна, Баха та Телемана. Разом з гостем виступлять львівські музиканти Андрій Комар (труба) та Юрій Хвостов (гобой) та Академічний симфонічний оркестр Львівської філармонії.

– Пане Ілля, що ви підготували на концерт 7 листопада у Львівській філармонії?

– У нас доволі пістрява програма. Я хотів познайомити слухачів з репертуаром, який доволі рідко виконують. Зокрема, звучатиме подвійний концерт Баха для скрипки та гобоя в оригінальній версії, в До мінорі, концерт «Гроссо» Генделя для струнних, Концерт для скрипки і труби Телемана. У другому відділі у нас також симфонії Телемана і Гайдна.

– Ви багато викладали і грали в колективах, які виконують старовинну музику на автентичних інструментах. Розкажіть, як у вас виник інтерес саме до цієї сфери.

– Це основне, чим я займаюся. Власне, до 14 років я навчався в Києві, потім поїхав вступати в Москву. Це було ще в часи Союзу. Тоді навіть не було мови про старовинну музику. Проте вперше в житті почувши запис відомого ансамблю Musica Antiqua Köln, я зрозумів, що знайшов відповідь на всі свої питання. Мені завжди здавалося, що ми робимо щось не так, коли граємо Баха, Бетховена, Моцарта, віденську класику. Було дуже мало російських композиторів епохи бароко – тільки кінця епохи, більше рококо. І ті композитори навчалися в Італії та писали переважно вокальну музику. В Європі ця музична традиція не переривалась, там і зараз в сім’ях співають на свята хорали Баха й Телемана, існували органи й органісти. Щоб зрозуміти це, ми намагалися імітувати щось в Московській консерваторії. Потім я усвідомив, що для мене цього вже мало – треба їхати туди, де традиція і школи. І вчитися там з нуля. Спочатку були Німеччина та Австрія – я поїхав на майстер-курси, потім мені запропонували рік пограти там з різними колективами – це було в 1997 році. Я почав грати там, вивчив німецьку – навчальна література вся була німецькою. І в 2000 році я познайомився з керівником Musica Antiqua Köln, який свого часу перевернув моє життя. Вони запросили мене грати до себе. Там я провів шість років.

– Потім на вашому шляху були численні співпраці з музичними колективами. Ви навіть заснували оркестр moderntimes_1800. Можете розказати детальніше?

– moderntimes_1800 – це моя мрія. Коли зрозумів, що маю достатньо досвіду, щоб самостійно щось розказувати, то вирішив втілити її. Я працював з багатьма колективами, співаками, диригентами. В певний момент ми вирішили зробити колектив з людей, яких я зустрів у різних місцях, потоваришував з ними і зрозумів, що це музиканти, які володіють сучасними матеріалами, але також – школою старовинної музики. Вони знають, що роблять. Головне не смички і струни, головне – мова, бо це зовсім інша музична «граматика». Чому ми назвали оркестр так? Перші програми робили на контрасті – поєднували музику бароко й сучасну. В паузі між частинами концерту ми навіть змінювали інструменти. А 1800 – це перелам, до того було бароко і рококо, після – поява віденської класики й усе, що з’явилося далі.

– Сучасні інструменти дуже стрімко розвиваються. Старовинні інструменти – і сучасні: як можна порівняти їхнє звучання? Чи взагалі варто це зробити?

– Чесно кажучи, це справді різні світи. Скрипка з жильними струнами і старовинним смичком звучатиме зовсім по-іншому, ніж сучасна. Але головне – розуміти, що ти граєш, розуміти мову й стилістику. Я не належу до тих, хто вважає, що музику можна грати лише в одному варіанті. Врешті, записів із давніх часів немає – ми знаємо лише про школи. Але я дуже радий, що сучасні оркестри проявляють інтерес до цієї музики. Бо був етап, коли все це залишили лише для спеціалістів і не грали ні Баха, ні Моцарта, ні Гайдна. Вони повертаються – і це правильно. Якщо граєш Брамса, знаючи про минуле, то граєш його по-іншому. Адже він теж захоплювався і просував Баха. Я не вважаю, що це треба залишити лише автентистам. Тому я відкликаюся на запрошення сучасних оркестрів диригувати ораторії і сподіваюся, що тут це також буде продовжуватися. Я вважаю, що оркестр має бути розвинутим різностороннього, як і кожен його музикант. Як це й було в часи бароко. Тоді грали на різних інструментах, співали, знали всілякі ключі – так і має бути, бо це, мабуть, любов до музики.

– У вас є великий досвід не лише у виконавстві, а й у викладацькій сфері. Ви викладаєте старовинну музику в одному з топових музичних вишів світу, зальцбурзькому Моцартеумі. Як ви стали частиною цієї організації?

– Моцартеум – велика організація. Я два роки викладав на їхньому факультеті старовинної музики в Іннсбруці, який організували, бо там проводять знаменитий тематичний фестиваль. Потім в мене було дуже багато гастролей і факультет зробили основним у Зальцбурзі. А я продовжую їздити з майстер-курсами – так зручніше. Своїх студентів я залишив у себе, ми часто граємо разом. Сподіваємося, що у Відні теж відкриють такий факультет. Сучасні скрипалі повинні вивчати мову старовинної музики.

– А чи багато вступників на цей факультет?

– Щороку більше й більше. В нас кожного року відбувається майстер-курс, куди ми запрошуємо учасників з усього світу. Стараємося дати стипендії частині учасників, зокрема, і українцям. Поки що вдається. Це 10-денний курс, після якого найкращі студенти мають змогу зіграти концерти в Європі і знайомляться з викладачами та музикантами зі всього світу, які є топовими в своїй сфері. Ми будемо дуже раді, якщо наступного разу приїде і хтось зі Львова. Бо це цікаво, це величезна кількість музики, про яку ми раніше не знали.

– У нас вона рідко виконується?

– Майже ніколи. В нас навіть Моцарта чи Гайдна грають тільки мейнстрім. Є фантастичні твори великих композиторів, які ще не відомі широкому загалу. В певний момент вони просто не вийшли на публіку. Люди, які цікавляться бароко, купують диски, слухають записи в інтернеті і знайомляться з цією сферою. Є багато феноменальних композиторів, про яких ми взагалі не знаємо. Бо вони були сучасниками Баха чи Моцарта, чиї імена затьмарювали інших.

– Це той пласт який ви хочете піднімати?

– Так. Ми цим і займаємося. Безперечно, є музика, яка «заслужено забута» – вона й не була конкурентоспроможна. ЇЇ теж багато. Але пласт чудової музики, яку варто слухати, ледь не нескінченний.

– А як часто ви виступаєте в Україні?

– Поки що рідко. Виступав минулого року, цього, наступного можливо, приїду з концертом до Києва. Звичайно, намагаюся і привозити сюди музикантів. У мене дуже багато ідей, тому я навіть не знаю, з якої почати.