Зимуємо на Шрі Ланці. Інструкція з виживання

Наша журналістка – про пляжі, особливості медицини та тарганів
 |  Уляна Куйдич   3482  

– Скільки часу ви плануєте бути на Шрі Ланці?

– Чотири тижні

На цих словах прикордонник повертає мені паспорт і на мій здивовано-запитливий погляд відповідає: “Чого чекаєте? Проходьте. Ласкаво просимо на Шрі Ланку”.

Відразу при виході з аеропорту вже чатує хмара туктукерів. Тук-тук – це такий триколісний різновид приватного громадського транспорту, популярний у всіх країнах Азії. І якщо в аеропортах таксисти набридливі всюди, то на Шрі Ланці «зона діставучості» основними транспортними вузлами не обмежується – достатньо тільки вийти на вулицю і далі буде безкінечне: мадам, тук-тук!

Якось по-дурості я дала свій facebook одному з водіїв туктука (він мені на той момент видався адекватним), тепер він мені пише кілька разів на день поганою англійською: хелоу, хав а ю мі френд? Год блес ю, мі френд. Не важко здогадатись, відсутність відповіді його не зупиняє аж ніяк.

Ще одна окрема каста – звичайні перехожі з нав’язливим бажанням допомогти. Я досі не зрозуміла, чи люди справді хочуть допомогти, чи просто заробити, затягнувши тебе у «правильні» кафе, крамницю, гестхаус, масажний салон і тому подібне. Від них подекуди доводиться тікати у прямому значенні цього слова.

Перші враження 

– Там на кухні тарган…
– А, так, на Шрі Ланці багато тарганів…
– Але він лежить на кухні!
– Ну і що? Він ж мертвий

Коротка замальовка про особливості сприйняття різних комах.

Насправді, на Шрі Ланці доволі чисто. Вулиці акуратно підметені, узбіччя не завалені сміттям, та й типова азіатська живність у вигляді щурів та тарганів на очі потрапляє на так вже й часто (крім того таргана на кухні).

Особливості місцевої медицини 

– А малярія – це ризик на Шрі Ланці?
– Ні. Але цього року у нас спалах лихоманки Денге
– Ти мене серйозно заспокоїв *сарказм

На щастя, моє знайомство з місцевою медициною розпочалось з менш екзотичного приводу – відразу по прильоту у мене розболівся зуб. Тоді я зупинилась у невеликому рибацькому селищі і, після дзвінка у страхову, уява вже малювала провінційну сільську лікарню. Усе виявилось набагато цивілізованіше – деякі львівські лікарні виглядають значно гірше. А тут – сучасна будівля, сучасна апаратура, офіційний розрахунок у касу. Фото, на жаль, не зробила, якось було не до того. Після огляду та рентгену лікар виписав рецепт на антибіотики на бланку з власним іменем і печаткою (намагаюся згадати, коли я бачила подібне в Україні) і, що здивувало найбільше, ліки мені видали поштучно суто по рецепту. Тобто, в рецепті вказано пити по таблетці тричі на день протягом 5 днів, тож мені видали рівно 15 пілюль з окремою інструкцією, як їх приймати. І ніякої самодіяльності!

Особливості місцевого транспорту 

Хто їздив маршруткою Верховина-Шибене, того місцевий транспорт не налякає. Такі ж маршрутки, як у нас (але бувають із кондиціонерами), майже такі ж пошарпані поїзди. Ціни теж майже як в Україні: так, маршрутка на відстань у 30 км коштує 22 грн (це дорожчий варіант, з кондиціонером), квиток на потяг у другий клас на відстань у 140 км (їхати три години) – 33 грн.

Про те, що поїзд буде трохи переповненим, я здогадалась ще на вокзалі – коли потяг зупинився на станції, місцеві наввипередки кинулися займати місця. Згодом виявилось, що такий аншлаг спричинений довгими вихідними – а на Шрі Ланці державний вихідний кожних 28 днів – на повню. Зазвичай, кажуть, не так «трешово».

Чому Шрі Ланка?  

Країна для старту подорожі була вибрана випадково – сюди були недорогі квитки по акції Fly Dubai – квиток Київ-Коломбо в один бік обійшовся в 150 дол. До того ж, тут тепло, а візу на місяць можна отримати онлайн. А що ще треба для успішної втечі від зими?

Про те, як планувати тривалу подорож в Азію Львівська газета описувала тут.

Ціни на житло стартують від 6-8 доларів за ніч, на період від тижня – можна знайти дешевше. Ціни на їжу починаються від 35 грн за страву у кафе для місцевих та від 70 грн у кафе для туристів.

Несподівано дорогими тут виявились алкоголь та сигарети. Пляшка пива у пабі коштує близько 70 грн, є суттєві обмеження на продаж алкоголю – його продають в окремих алкомагазинах, ввечері продаж заборонений взагалі. Щоправда, алкоголем успішно підторговують ті ж тук-тукери. Відповідно, звичне “мадам, тук-тук?” видозмінюється на “мадам, тук-тук? Бір?”.

Хоча всі місцеві, з якими доводилось спілкуватися, такий крок підтримують: мовляв, люди тут зовсім не вміють поводитися з алкоголем, виглядає жалюгідно, тож хай краще не п’ють взагалі.