Лев Солодовніков: «Власну скрипку вирішив купити після конкурсу Олега Криси»

27 жовтня на сцені Львівської філармонії виступить скрипаль Лев Солодовніков, який здобув ІІ премію першого конкурсу Олега Криси у 2013 році
 |    1505  

Загалом цієї осені троє молодих віртуозів, які здобули відзнаки ІІ Міжнародний конкурс скрипалів Олега Криси, приїздять до нашого міста з концертами.

– Розкажіть трохи про початок музичної кар’єри?

– У шість років мама відвела мене в музичну школу. Це було в маленькому містечку на Уралі – Нижньому Тагілі, відомому своїми заводами, які під час другої світової війни постачали фронт танками. А для мене рідне місто – це, найперше, Нижньотагільський драматичний театр, в якому працювали батьки і в якому з дитинства «жив» за лаштунками, переглянув всі вистави, а в декількох брав участь… На першому в моєму житті конкурсі разом з однокласницею зайняв перше місце. І перша вчителька по скрипці Лілія Вікторівна Козлова запропонувала батькам продовжити моє навчання в Єкатеринбурзі – в Уральському музичному ліцеї – єдиній в регіоні школі для обдарованих дітей, в якій поєднано викладання загальних дисциплін і музичних, аж до рівня училища. Таких шкіл в Росії тоді було десять. Навчався у Ірини Михайлівни Мезрин, а потім у Володимира Васильовича Реви. Брав участь в конкурсах…

– А чим запам’яталося навчання?

– Навчання було шалено цікавим, захоплювало мене. Це не тільки «інструкції», як грати ось це чи те. Це пошук шифрів – як прочитати і втілити ці інструкції. Одні й ті ж слова майже ніколи не значать одне і те ж для різних людей. Саме це я любив найбільше. Також спілкування з друзями, поїздки маленькою компанією з концертами в інші міста, гра в оркестрі – абсолютно особливий світ. Але конкурси, те що рухає чи робить кар’єру … Звичайно, пам’ятаю, пам’ятаю свої емоції. Хоча для мене це було настільки далеко  і буденно – більшість просунутих молодих виконавців беруть участь в конкурсах і куди частіше, ніж свого часу я. Коли я закінчив дев’ятий клас, мої батьки вдруге зважилися на крок, що кардинально змінив і моє, і їхнє життя – ми переїхали сім’єю у Москву. Я вступив в ЦМШ в клас Народного артиста СРСР Едуарда Давидовича Грача. Едуард Давидович – епоха в світовому скрипковому мистецтві; народжений в Одесі, хранитель традицій Столярського, Ямпільського та Ойстраха, один з найбільших скрипалів двадцятого століття… і зустріч з ним відкрила нову епоху в моєму житті! Скрипаля, який по-справжньому пройшов школу Грача, чути відразу. У Едуарда Давидовича я закінчив ЦМШ, потім Консерваторію імені Чайковського та аспірантуру. У 2014-2015 рр. жив в Бельгії і стажувався в Queen Elizabeth Music Chapel у Огюстана Дюме (Augustin Dumay) і Тетяни Самуїл. Почерпнув надзвичайно багатий досвід спілкування з європейськими музикантами, тоді я грав в Бельгійському національному оркестрі під керівництвом сера Уоррена-Гріна і Національному оркестрі Ліля під керівництвом Жан-Клода Казадезюса, з піаністкою Марією-Жуан Піреш, а також в оркестрі Le Concert Olympique під керівництвом Яна Кайерса. Потім я повернувся в рідну alma mater, Консерваторію імені Чайковського, спочатку як асистент, а тепер в якості викладача на кафедрі Едуарда Давидовича Грача. Одночасно працюю в камерному оркестрі «Кремлін», виступаю соло і в ансамблях.

– Як ви дізналися про конкурс Олега Криси? І чому вирішили поїхати до Львова – на перший конкурс, без історії і відгуків?

– Дізнався з інтернету. Саме те, що конкурс – перший, і привернуло мою увагу.

– Що ви підготували на концерт 27 жовтня у Львові?

– Маестро Тарас Криса запропонував мені зіграти Третій концерт Шарль-Каміля Сен-Санса. Я із задоволенням прийняв цю пропозицію, бо Третій концерт Сен-Санса — один з моїх улюблених скрипкових концертів. По-юнацькому романтичний, але написаний рукою зрілого майстра, вишуканий і трошки нервовий – я так люблю його!..

– Ви – призер конкурсів, які проходили в Німеччині, Польщі, Угорщині. Ці перемоги і змагання визначали подальший шлях?

– Після конкурсів я отримував запрошення грати концерти. На премії купував собі скрипку або новий мобільний телефон, або оплачував борги. Все, як і у всіх…

– Ви проходили стажування в Бельгії і Франції. Який набули там досвід?

– Стажування в сенсі тривалого навчання було тільки в Бельгії. У Франції, а також Ізраїлі і Хорватії побував на майстер-класах. Якщо коротко, то у нас дуже сильні традиції гри на інструменті, тобто “школа”. В Європі найглибші інтерпретаторскі традиції. Як то кажуть, «я художник – я так бачу». Або знаю, що так бачив Бах. Або дослідник творчості Баха. А інший дослідник творчості Баха бачив інакше, тому я можу і так, і сяк зіграти. З одного боку, дуже поглиблений підхід до читання, до дешифрування тексту, а з іншого – готовність прийняти інший варіант розшифровки. Водночас найбільші представники російської школи сильні якимось надінтелектуальним розумінням тексту, найпотужнішим природним чуттям. Ось якщо це все об’єднати…

– У музикантів є історії, пов’язані з їх інструментами. У вас є?

– Власну скрипку вирішив купити після конкурсу Олега Криси. До того я грав на інструменті з Державної колекції, а потім на скрипці друга, який пішов в іншу професію. Та скрипочка була навіть не майстрова, мануфактурна, кінця XIX століття, та звучала дуже пристойно. Так ось, вирішив я купити свою. Запитую майстра, у якого проходжу скрипковий «техогляд»: “Чи є у вас добра скрипка?” “Ось, – каже, – подивись”. Зіграв у майстерні з півгодини, та ще не розумів, чи це мій інструмент. Увечері вирішив, що послухаю цю скрипку уважніше? Взяв її на кілька днів додому. І зрозумів – моя! Надихає…

– Ви багато гастролюєте. Чи є у вас улюблені міста або сцени, куди хочеться повертатися?

– Львівська філармонія – один із залів, які мені запам’яталися – приємна, легка атмосфера. Зали Московської консерваторії, Flagey в Брюсселі, зали в США. Повертатися хочу не тільки в зали, а й в дорогу. Люблю подорожі і перельоти, прогулянки незнайомими місцями.

– Про музику складно говорити словами, а … якщо уявити світ таким, яким хочеться бачити. Тоді яка музика звучить навколо вас?

– Я вже бачу світ таким, яким хочу бачити. Кожен день по-різному. І музика різна. У медіатеці смартфона маю фортепіанні концерти Моцарта, Шопена, Рахманінова, Прокоф’єва, Шумана, Гріга, скрипкові – Бетховена, Бартока, Паганіні, В’єтана, Шумана, Венявського, Брамса, Сен-Санса, сучасні речі – джаз, блюз, квартети Бетховена і меса Палестріні, музика треченто і альбом групи «Аукціон». І це ще не все, що хочу!..

Розмовляла Наталя Матолінець