Як під виглядом електронних торгів в Україні впроваджують монополію на продаж лісу (розслідування)

Лісова галузь має йти в ногу з часом, і майбутнє продажу деревини - за електронними торгами. Проте «Львівська газета» виявила забагато темних закутків у «прозорих» та «відкритих» інтернет-аукціонах, які зараз активно нав’язують лісгоспам.
 |  Єлизавета Чип   3741  

На початку серпня на сайті Міністерства аграрної політики та продовольства України з’явилося повідомлення про те, що аукціони з продажу необробленої деревини з реальних бірж переходять до віртуальної. Заступник голови Державного агентства лісових ресурсів Володимир Бондар пояснював нововведення так: «Ми маємо рухатися у напрямку розвитку та осучаснення процесу продажу деревини на аукціонах. Електронний формат робить цей процес прозорим, відкритим, зменшує різного виду корупційні ризики та можливі домовленості».

Низка областей України, серед яких і Львівська, новину про впровадження електронних торгів зустріли «в штики».

«Зараз починається дуже велика буча, –  говорить Юрій Гром’як, заступник начальника Львівського обласного управління лісового та мисливського господарства. – Ініціатори ґвалту наші місцеві підприємці – Асоціація деревообробників та лісозаготівельників Львівщини».

На думку голови Асоціації Миколи Когута, електронні торги витіснять з ринку малого та середнього деревообробника: «Наша місцевість здебільшого гірська, а в горах повільний інтернет, проблеми із мобільним зв’язком. Малому деревообробнику, який потребує 100 м³ сировини на місяць і працює, наприклад, у віддаленому селі Турківського району, буде важко конкурувати з дубовою фірмою, яка має розвинену мережу і сидить у Львові чи під Львовом».

Із тим, що більшість підприємств Львівщини не готові до електронних торгів погоджується і керівник львівської товарно-сировинної біржі «Галконтракт» Стелла Мамаєва: «Підприємства без належних технічних умов не можуть бути ігноровані, тому що вони так само платять за участь в аукціонних торгах, сплачують податки, приймають людей на роботу. Ми готові проводити електронні торги, але питання про їх впровадження не може бути вирішене сьогодні, цей процес має бути поступовим».

Читайте також Ліс з “молотка”: львівські біржі (відео)

З кривого дерева крива й тінь

Тест-драйв електронні аукціони пройшли навесні цього року у Київській області. Напередодні торгів з поставкою деревини у ІІ кварталі 2017 року лісгоспи Київщини уклали угоди на їх проведення із Аграрною біржею – єдиною державною товарною біржею України.

Перший електронний аукціон, як перший млинець, був грудкою. Під час торгів програма не витримувала навантаження користувачів, тож учасники були обмежені у купівлі ресурсу, а результати аукціону біржа надала лише за чотири доби. У деяких випадках дані за номерами придбаних лотів та ціні продажу були викривлені. Подекуди ціна в рази перевищувала ту, яку покупець декларував під час сесії. Через ці прикрості низка деревообробників в судовому порядку домагаються скасування результатів торгів.

Аграрна біржа визнала факт несанкціонованого втручання в електронну систему, проте переклала відповідальність на «невстановлених осіб» і люто відстоює легітимність торгів у судах.

(зображення клікабельне)

 

Хоч біржа фактично провалила перші електронні торги на Київщині та за два місяці, у ІІІ кварталі, стала оператором аукціонів ще у 8-ми областях: Сумській, Рівненській, Чернігівський, Харківській, Луганській, Донецькій, Кіровоградській та Тернопільській.

До цього моменту Аграрна біржа не проводила торги в областях, адже єдиний державний документ, який регулює організацію та проведення аукціонів каже, що «аукціони з продажу необробленої деревини проводяться на базі товарних бірж, розташованих в обласних центрах».

На цей закид біржа відповідає, що положення декларує виключно розташування торгового майданчика, а не його реєстрацію чи реєстрацію підрозділів. Аграрна ж біржа має представництва у кожному обласному центрі, на загал 24, але вони… не зареєстровані: «(…) зазначаємо, що відповідно до частини 6 статті 55 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання мають право відкривати свої філії, представництва, інші відокремлені підрозділи без створення юридичної особи. У свою чергу, згідно частини 2 статті 58 Кодексу задекларовано, що відкриття суб’єктом господарювання філій (відділень), представництв без створення юридичної особи не потребує їх державної реєстрації».

Виходить, що Аграрна біржа де-юре має філії, а де-факто – ні. Адже вони не обліковані і не мають фізичних адрес.

Але повернемося до аукціонів в областях, які викликали чергову хвилю невдоволення деревообробників. Хтось обурився, що Аграрна біржа за  формальних, на думку учасників, причин не допустила їх до торгів, а когось збентежило те, що результати аукціону знову огосили із значною затримкою. Наприклад, Рівненщина торгувала 8-9 червня, а про результати торгів учасники дізналися лише у 20-их числах місяця.

Неабиякі підозри викликало й те, що біржа приховує від громадські загальні результати торгів по лотам.

Наприклад, так виглядає оприлюднений протокол торгів львівської біржі «Галконтракт», а так подає результати Аграрна біржа.

В останньої не зрозуміло, які лоти виставляв кожен окремий лісгосп, як вони були сформовані, їх об’єм, сортимент, ґатунок, звідки покупець має забрати сировину (верхнього, нижнього чи проміжного складу) та інші характеристики, які суттєво впливають на вартість деревини. Загадкою лишається початкова та кінцева вартість кожного лоту і розмір аукціонного кроку. Тобто, по суті, Аграрна біржа лише створює видимість оприлюднення результатів. Але чому вона не подає повної інформації, яка б показала реальну картину торгів?

Не маючи відповіді на це та інші питання, деревообробники запідозрили Аграрну біржу у підтасовці результатів під «правильних» учасників.

«Ми абсолютно не проти впровадження електронних торгів, – запевняє заступниця голови Громадської ради при Львівській ОДА Лідія Бойчишин, – але ці торги повинні бути відкритими, повинні бути конкурентними і всі учасники повинні мати рівні умови».

Із проханням врегулювати організацію аукціонів на державному рівні та зупинити спробу монополізації ринку до профільних міністерства та відомств зверталися деревообробники з різних куточків України, обласні та громадські ради.

(зображення клікабельне)

 

 

«Нас розуміє і облрада, і управління лісового та мисливського господарства, – каже  Микола Когут – але голова управління Анатолій Дейнека став заручником ситуації, бо на нього тиснуть із проведенням електронних торгів».

Попри те, що Агентство лісових ресурсів вимагало (неофіційно, бо не має права втручатися у господарську діяльність лісгоспів), щоб аукціони з поставкою деревини у IV кварталі 2017 року вже усі області провели в електронному форматі, Львівщина не відгукнулась на вимогу і продавала ліс «з руки». Назагал, у мережі не торгувало 5 з 15 ресурсних областей України.

Проте, очільник Аграрної біржі Олександр Марюхніч, не бачить ґвалту деревообробників і нарікає на лісозаготівельників, яким «важко відійти від старих схем»: «Впровадження електронних аукціонів розхитало потужні корупційні схеми, коли ресурс продавався за згодою сторін, а частина коштів зникала у невідомому напрямку».

А чи сьогодні відомий напрямок зникнення коштів?

Дерево замолоду нагинай — будеш мати в саду рай

Аграрна біржа змушує деревообробників укладати договори з компанією «Українські торгові електронні системи» (УТЕС), яка розробила програмне забезпечення для інтернет-торгів та надає ліцензії на її використання.

(зображення клікабельне)

 

Законність цього примусу сумнівна, адже приватна компанія є третьою стороною у відносинах покупця і продавця та не має жодного відношення до деревини.

Директор департаменту економічної політики Львівської ОДА Роман Филипів обурюється: «Не може бути такого, щоб якась біржа вирішила, що має бути її програмне забезпечення. Ну, а хто це визначив? Хіба відбувалися якісь закупівлі, якийсь тендер на це програмне забезпечення? Нічого такого не було, а мало би бути».

За угодою, яку нав’язує Аграрна біржа, учасник торгів сплачує УТЕСу 0,35% комісії від вартості виграного лоту і лише 0,15% – на користь біржі, тобто держави. А тепер – порахуємо.

Наприклад, тільки за III – IV квартали цього року через електронний майданчик продано деревини майже на мільярд гривень! Це означає, що УТЕС отримав 3,5 млн грн винагороди, тоді як Аграрна біржа усього 1,5 млн.

 

 

На перший погляд, начебто добре, що продаж деревини замкнули на державний майданчик і він бере порівнянно невелику комісію – 0,5% (0,35%+0,15%), тоді як по областях відсоток винагороди більший. Наприклад, на львівській біржі він коливається від 0,5% до 1,3%.

Проте, якщо взяти до уваги, що з 0,5% комісійних держава отримує лише 0,15%, можна говорити про те, що через Аграрну біржу фактично впроваджено схему перетікання коштів з державної кишені до приватної і ця приватна кишеня претендує на контроль над продажем усієї української деревини.

Який корінець, такий і пагонець

Аграрну біржу, яка стала оператором електронних торгів, з 2011 року очолює Олександр Марюхніч.

 

Олександр Марюхніч. Фото: agrex.gov.ua

 

До того, як стати керівником київської державної біржі він був заступником директора приватної полтавської.

Давні та міцні стосунки з Полтавщиною має і міністр аграрної політики та продовольства України Тарас Кутовий.

 

Тарас Кутовий. Фото: latifundist.com

 

Кутовий свого часу багато інвестував у розвиток області, а її вдячний 151 виборчий округ двічі делегував його до Верховної Ради, у 2012 та 2014 роках. Міністерство АПК Тарас Вікторович очолює з квітня 2016. За рік роботи під його керівництвом Міністерству не вдалося втілити жодної з намічених реформ: ринку землі не створено, аграрії дихають на ладан, питання з приватизацією ДП «Укрспирт» не вирішено, лісова галузь в режимі очікування таких необхідних законодавчих змін, а про стимуляцію вітчизняного деревообробника взагалі забуто. Головного болю додають і корупційні скандали у відомстві. Наприклад, затримання на хабарі у 150 тис. дол. заступниці міністра АПК Олени Поліщук опинилося у топі корупційних справ 2016 року.

 

Фото: ssu.gov.ua

 

Крісло під Міністром хиталося і 23 квітня 2017 року він подав у відставку. Поки Володимир Гройсман тужив за Кутовим, а перші шпальти видань рясніли аналізом його діяльності та вангуванням на тему «хто наступний?», Тарас Вікторович часу не гаяв. Із космічною швидкістю він вирішив реформувати лісову галузь: за 10 днів доручив розробити та подати на розгляд Кабміну цілу низку документів (від стратегії реформування до положення про реалізацію необробленої деревини на аукціонах). Ініціатива хороша але…, сьогодні жовтень, а віз і нині там. Усі вози. Тарас Кутовий номінально Міністр, лісова галузь не реформована, а положення, воно наче є але настільки «сире», що до його розгляду у Кабміні як «до неба рачки».

Сьогодні проведення електронних аукціонів фактично не регулюється на законодавчому рівні, адже наказ №42 виданий у 2007 році говорить лише про організацію та проведення аукціонів «з руки».

А тим часом якась «волохата» рука, схоже, користується моментом законодавчої невизначеності, а значить – безкарності, і перетворює ринок торгівлі державною деревиною на приватну монополію.

«Є собі якась біржа, яка має своє програмне забезпечення і хоче стати монополістом. Очевидно, що це неправильно! – Коментує ситуацію директор департаменту економічної політики Львівської ОДА Роман Филипів. – Я вважаю, що до впровадження електронних торгів деревиною має бути такий самий підхід як до системи ProZorro і на закупівлю програмного забезпечення має бути оголошений відкритий, прозорий тендер».

«Перспектива за електронними торгами. Нам важко буде сісти у «Жигулі», коли всі вже їздять на «Мерседесі», але зараз гостро стоїть питання довіри до програми. Довіри немає. Поки що», – каже заступник начальника Львівського управління лісового та мисливського господарства Юрій Гром’як.

Один дивиться до лісу, а другий — до біса

Компанія «Українські торгові електронні системи» (УТЕС) у реєстрі Мінюсту з’явилася лише у квітні цього року. Тоді як програмне забезпечення «Електронні торги та документообіг» розроблене ще у 2015 році сумчанином Даніілом Маландієм.

 

Данііл Маландій. Фото: giz.org.ua

 

У своїй декларації він зазначив, що володіє 80% авторського права на цю програму.

(зображення клікабельне)

 

Декларація свіжа, цьогорічна. Данііл Михайлович подав її, коли претендував на посаду начальника Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства. Проте, «вилетів» з конкурсу на етапі тестів.

Данііл Маландій – людина багатопрофільна. Наприклад, у 2010 році він балотувався у депутати Сумської міської ради від партії Віктора Балоги «Єдиний центр». З біографічної довідки кандидата: «1998 – 2003 рр. навчався у Сумській філії Харківського національного університету внутрішніх справ за спеціальністю «Правознавство». У 1997-2002 рр. проходив службу в органах внутрішніх справ. На даний час – директор ТОВ «Рестехсервіс».

Фірму «Рестехсервіс» Маландій-правник заснував у 2009 році. Того ж року разом із Миколою Яковлєвим відкрив ще одну – «Валерія СП», обидві торгували непродовольчими товарами і обидві збанкротували: «Рестехсервіс» у 2011, «Валерія СП» – трьома роками пізніше.

Невдачі не зламали Данііла Михайловича, у 2012 він вирішив розводити велику рогату худобу молочних порід. Для цього заснував компанію «Агрофермопостачання». До її статутного фонду збанкрутілий Маландій вніс більше мільйона гривень!

(зображення клікабельне)

 

Орієнтовно у цей час разом із Яковлєвим він стає бенефіціаром товарно-сировинної біржі «Сумська ресурсна біржа» та очолює її Біржовий комітет.

(зображення клікабельне)

 

До слова, Микола Яковлєв з початку 2000-х володіє компанією «Домінанта», яка виготовляє не лише пиломатеріали, а й вишукані дерев’яні меблі під торговою маркою «Вінелі де Люкс».

 

Фото: vineli.com.ua

 

Основна стаття доходу «Сумської ресурсної біржі» – необроблена деревина, але торгує вона лісом не так давно, з 2015. До того, єдиним спеціалізованим організатором аукціонів в області була «Сумиагропромбіржа».

У тому ж 2015 «Сумська ресурсна біржа» вперше провела електронні торги на базі програми, яку щойно розробив її власник – Даннііл Маландій. Сумщина отримала статус піонера у впровадженні інтернет-аукціону, а Державне агентство лісових ресурсів України хутко запросило Маландія до розробки документів з модернізації лісової галузі.

(зображення клікабельне)

 

З 2014 року сумську біржу очолює Юрій Смоляр. Окрім цього пан Смоляр є керівником і засновником (от несподіванка!) товариства УТЕС.

 

Юрій Смоляр. Фото: facebook.com

 

До слова, ще у вересні головним бенефіціаром УТЕСу був Данііл Маландій. Його внесок до статутного фонду був найбільшим – 5 млн грн!

(зображення клікабельне)

 

Із засновників УТЕСу реальне відношення до світу IТ має лише Олег Головко.

 

Олег Головко. Фото: facebook.com

 

Судячи зі сторінки Facebook, Головко працює у компанії MindK.

(зображення клікабельне)

 

Цікаво, що паралельно із Маландієм програмне забезпечення для торгів  розробляло Державне підприємство «Лісогосподарський інноваційно-аналітичний центр» (ЛІАЦ).

Підприємство входить до структури Державного агентства лісових ресурсів України і є оператором системи електронного обліку деревини.  За розробку програми для електронних аукціонів та сайту e-forest.net.ua  ЛІАЦ взявся після того, як у 2015 році профільні органи вирішили запустити пілотний проект у Київській та Чернігівській областях.

Навесні минулого року для деревообробників Чернігівщини ЛІАЦ навіть провів навчання з користування електронним майданчиком. Це означає, що програма була готова, але якимось чином «Сумській ресурсній біржі» вдалося витиснути державний проект і «зав’язати» електронні торги на свою платформу.

P.S.

Аби український ліс продавали відкрито та прозоро, а можливість пліднення корупційних схем була зведена до мінімуму, профільні органи мають законодавчо врегулювати організацію та проведення електронних торгів, призначити адміністратором електронного майданчика державне підприємство (наприклад, ЛІАЦ) та провести відкритий конкурс на купівлю програмного забезпечення. І все це має бути зроблено в найкоротші терміни, адже на носі аукціонні торги з продажу необробленої деревини з поставкою у І кварталі 2018 року і якщо усі ресурсні області України погодяться торгувати на тих умовах, які існують зараз, змінити ситуацію буде вкрай важко.