Тарас Криса: «Ставлю собі завдання представити твори українських композиторів американцям»

Відомий американський диригент  українського походження Тарас Криса про фестиваль і життя на два континенти
 |  Ольга Телипська   723  

Шостого жовтня у Львові стартує 23 Міжнародний фестиваль сучасної музики «Контрасти». Фестиваль збере музикантів та композиторів з України, США, Польщі, Болгарії, Норвегії, Великобританії, Італії, Франції, Японії, Азербайджану, а триватиме до 15 жовтня. Цього року у програмі фестивалю – концерти на різних майданчиках Львова, Тернополя та Києва

Стартуватимуть «Контрасти» прем’єрою – концерт-відкриття зіграє Академічний симфонічний оркестр філармонії під диригуванням Тараса Криси.

Вже понад рік Тарас Криса очолює Оркестр Львівської філармонії і водночас залишається керівником оркестрів в Університеті штату Невада, Лас-Вегас.

Про «Контрасти»

На цьогорічне відкриття сезону ми обрали програму, яка покаже в усій красі наших струнників з оркестром. Будемо виконувати три твори. Перший твір англійського композитора Ральфа Воан Вільямса Фантазія На Тему Томаса Талліса – твір написаний для двох оркестрів. Це традиційний твір, але його звучання таке, що наче переносить нас до костелу чи  церкви. Потім ми зіграємо «Шейкерські петлі» сучасного американського композитора Джона Адамса. Це мінімалістський твір. Це один з його перших мінімалістських  творів, з якого почалась певна революція в музиці. Мені важко пояснити його звучання, але якщо закрити очі, то відчуття, що ти в космосі.   Адамс застосовує колосальні ефекти, які до нього жоден композитор не використовував. Це мінімалізм, тобто, одна і та ж фігура чи гармонія, колір чи група,  постійно повторюється. Часом здається, що це монотонно, але коли слухаєш цю музику, то впадаєш в стан трансу, не хочу сказати наркотичного, але це зразок психоделічної музики.

Ну, і третій твір – твір відомого угорця Бели Бартока  «Музика для струнних, ударних і челести». Він був написаний 1936 року, але звучить дуже модерново і свіжо. Він дуже складний для оркестру і його виконання потребує високого класу музикантів. Це буде ударний концерт, як у Львові кажуть – бомбезний.

Диригент на два континенти

Перше питання: чи я встигаю?! Це вже другий сезон такої «перельотної» співпраці, період притирки вже минувся. Зараз я вже ліпше розумію оркестр, музичну культуру, що колективу потрібно від мене і навіть, як то жити у Львові. Але направду це дуже важко поєднати з моєю посадою в США. Часом я не розумів, чи я у Львові чи в Америці, але потім відчув, що одне одному допомагає. Я б навіть кожному побажав мати такий experience, це дає можливість бути більш толерантним і готує до життя.

Про особливість професії

Вона унікальна. Наприклад, можна взяти людей з 60-ти країн світу, кожен з них розмовляє іншою мовою, але коли вони сідають в оркестр – вони заграють разом. Ми знаємо спільну мову – музичну. І абсолютно немає різниці чи ти росіянин, чи американець, кореєць, чи ти з Намібії, нас єднає музика. Навіть якщо взяти ситуацію у світі: війна в Україні, своя ситуація в Америці та й у світі, а у нас, музикантів, є колосальна сила – возз’єднувати людей.

Той рік, що я працюю в Україні, зробив для себе відкриття. Попри те, що наче і знав такі імена як: Станкович, Скорик, Косенко, Станкевич, Лятошинський, я зрозумів, що взагалі їх не знав. А ще безліч нових імен. Тому зараз ставлю собі завдання представити їхні твори американцям. Я не першопроходець в цьому питанні. Вірко Балій – американський композитор українського походження, викладає в тому самому університеті, що і я (Невада, Лас-Вегас), дуже багато зробив для популяризації української музики в США. І так відчуваю, що я буду йти по його стопах.

Про новий сезон Оркестру Львівської філармонії

Для мене найголовніший артист на сцені Львівської філармонії –оркестр. І весь сезон ми називаємо Іn Оrchestra. Більшість програм буде складатись з творів написаних спеціально для оркестру, які показують блискучість і віртуозність інструменту під назвою «оркестр». Буде багато солістів з оркестром. І це добре, бо в нас дуже високий рівень музикантів і оркестр робиться інтернаціональним. Наприклад, один з наших концертмейстерів Марко Комонько вчився в Англії, в Москві, працював концертмейстером в Сеульській філармонії (Корея), а зараз повернувся назад. Наша перша валторна – американка Linnie Hostetler, приїхала до Львова на один сезон і залишилась. Щось раптом всі їдуть до Львова, і, напевне, ми щось робимо правильно. Ми зробили процеси більш демократичними: в оркестр набираємо по прикладу сліпих прослуховувань: за ширмою. Ми не знаємо хто грає, а тільки слухаємо як вони грають. А тут вже ніхто не зможе подзвонити і сказати: «візьміть мого студента». І маємо результат: більш кваліфіковані музиканти.