У «Території терору» оголосили страйк

У Львові виник скандал довкола призначення нової директорки Меморіального музею тоталітарних режимів «Територія терору»
 |  Мирослава Іваник   1453  

Колектив музею відучора розпочав безстроковий страйк. У такий спосіб працівники протестують проти призначення нової директорки Ольги Гончар.

За словами працівників музею, у протестних акціях беруть 11 із 12 співробітників музею. Про його проведення, згідно з трудовим законодавством, колектив у письмовій формі за 7 днів повідомив управління культури Львівської міської ради.

«Рішення про проведення страйку було викликане подіями, пов’язаними з проведенням третього конкурсного добору на посаду директора музею «Територія Терору», яке відбулося з порушеннями чинного законодавства у сфері культури», – йдеться в заяві колективу.

Основні вимоги, які висувають працівники до міської ради, – це публічне визнання допущених помилок та скасування оголошених результатів роботи незаконної комісії з добору директора; проведення прозорого, відкритого, чесного і законного конкурсу; а також розслідування конкурсу, що відбувся, та покарання винуватих чиновників.

Без директора музей був ще від початку минулого року, відколи з посади звільнився колишній директор а нині депутат Львівської міської ради Тарас Чолій. Відтоді обов’язки керівника виконував його заступник Володимир Довжинський. Від початку цього року міська рада вдвічі провести конкурс на посаду директора музею. Однак двічі поспіль його скасовували.

«Перший конкурс був скасований через потенційний конфлікт інтересів у двох членів комісії та вихід із її складу чотирьох делегатів. Другий конкурс скасували через численні порушення, допущені управлінням культури ЛМР при проведенні жеребкування (недопущення на жеребкування громадськості та представників трудового колективу, відсутність прописаної в законі онлайн-трансляції жеребкування, використання сумнівних програм для власне процедури жеребкування), що спровокувало судовий позов від однієї з громадських організацій («Західноукраїнський центр історичних досліджень», який очолює Тарас Чолій, – ред.)», – йдеться в поясненнях, що розмістив у себе на сайті музей.

Третій раз конкурс оголосили 15 червня цього року. Свої кандидатури на посаду керівника запропонували троє осіб: колишня учасниця команди «Українського кризового медіа-центру» та співзасновниця культурно-просвітницького проекту «Їздець» Ольга Гончар, старший науковий працівник Національного музею-меморіалу «Тюрма на Лонцького» Ігор Дерев’яний і Володимир Довжинський, який з березня 2016 року є в.о. директора музею «Територія терору». 7 вересня відбулося засідання конкурсної комісії, яка назвала переможцем конкурсу Ольгу Гончар. Однак визнавати результати конкурси працівники установи відмовляються. Управління культури фактично звинувачують у підтасуванні результатів.

«До жеребкування (на участь у конкурсній комісії, – ред.) не були допущені три організації музейників, істориків та управлінців, а натомість допущені непрофільні, але тісно пов’язані з управлінням культури ЛМР громадські організації, які делегували в комісію зазвичай співробітників комунальних закладів культури. Очевидно, що керівники комунальних закладів культури є структурно та фінансово залежними від органу управління. Безсумнівно, що тут можна і потрібно говорити про конфлікт інтересів і неприпустимість ситуації, коли представників незалежних громадських організацій не допускають до участі в конкурсі, а «ручні активісти» в тандемі з делегатами від органу управління вирішують долю установи», – йдеться у відкритому листі музейників.

Водночас працівники мають і інші претензії. Зокрема, організаторам конкурсу закидають недотримання законодавства. Відповідно до Закону України «Про культуру», переможця конкурсу мали обрати і призначити не пізніше ніж через два місяці з дня оголошення конкурсу, тобто до 15 серпня 2017 року. Натомість це відбулося 7 вересня.

Як писала раніше «Львівська газета», музей планували відкрити для відвідувачів цього року. На його створення та будівельні роботи витратили понад 14 мільйонів гривень спонсорських коштів. Цього року мали завершити облаштування експозиції. Її планували розташувати у двох приміщеннях: Барак №1 і Барак №2. Кожен із них мали поділити на менші зони, аби вибудувати своєрідний часовий коридор – від типової квартири мешканців Львова 1930-х років і до помешкання львів’ян 1950-1960-х років.