Політичні істоти та де їх шукати

Політики точно відрізняються від звичайних людей. Серед політтехнологів є навіть зневажливий термін – «політична істота».
 |  Віктор Уколов, blogs.korrespondent.net   1666  

Так називають найбільш цинічних політиків, які для того, щоб досягти успіху, з легкістю змінюють погляди і навіть друзів та ворогів.

Кажуть 10 вересня Юлія Тимошенко вирішила поїхати зустрічати Михайла Саакашвілі на кордоні, можливо навіть з нею приїдуть члени партії Батьківщина. Щоправда мабуть це інші люди, ніж ті, що були з нею 8 років тому, коли навіть їх обурило, як Юлія Володимирівна заливисто засміялась  у відповідь на жарт Путіна про президентів Ющенка та Саакашвілі, яким, мовляв, краще зустрічатися без краваток.

Така нелюбов була взаємною – грузинський президент у своїй книзі  «Пробудження сили» показав, що не забуває не тільки жартів, але й конткретних антигрузинських дій лідерки БЮТ.

«Тимошенко повела себе дуже дивно. Вона не засудила агресію Росії і неофіційно критикувала нас. Фактично вона зайняла таку ж позицію, як лідери СНД… А от Ющенко виявився на висоті», – писав Михайло Саакашвілі у своїй книзі, згадуючи ті драматичні для його країни події.

Пізніше в інтерв’ю газеті «Сегодня» президент Грузії  у відповідь на питання, чи надав би він притулок Тимошенко і Луценко, яких арештували, відповів: «Багато речей Україні потрібно вирішувати самостійно. Основуючись на верховенстві права (як внутрішнього, так і міжнародного) та враховуючи міжнародні реалії. Ми, наприклад, у нашій країні, були дуже жорстокими й не церемонилися».

У тому ж інтерв’ю Саакашвілі похвалився прекрасними відносинами з Януковичем: «У мене прекрасні стосунки з Віктором Федоровичем!Наівть коли він був в опозиції, я приїжджав у Київ і з ним зустрічався. Бував у нього в заміському будинку. До речі, я ніколи не робив з цього таємниці».

На відміну від експресивного президента Грузії, Юлія Тимошенко свої справжні погляди старанно приховувала навіть від однопартійців, якщо не рахувати проколу на прес-конференції з Путіним. Проте, більш прямолінійний лідер її фракції в 2008 році, багаторічний соратник Іван Кириленко був значно відвертішим.

Журналістів і депутатів тоді вразила дискусія, яка розгорнулася між ним і Романом Зваричем у кулуарах парламенту на очах у ЗМІ: «Я вас конкретно запитую. Ви готові засудити акт російської агресії в Грузії?» – запитав тоді Роман Зварич.

«Категорично ні! Тому що агресію почала Грузія, а ми не сторона конфлікту», – безапеляційно відповів Кириленко.

«Я вам пропоную засудити використання Росією нашої суверенної території для здійснення нападу на Грузію!» – обурився представник НУНС.

«Ми категорично проти такої оцінки», – відрізав лідер фракції БЮТ.

Відтоді пройшло 8 років і ось Юлія Володимирівна збирається виручати Міхаїла Ніколозовича на кордоні – виникає щире запитання чому? Невже так радикально змінилися погляди?

Ситуацію підігріває те, що обидві політичні сили, і Батьківщина, і Рух Нових Сил, є електоральними конкурентами. Кажучи простіше, розраховують на підтримку одних і тих само людей. Тож їх взаємність не більше ніж гра на публіку, а посмішки, якщо і будуть, то тільки крізь міцно стиснені зуби.

Політичні істоти вони такі…

Передрук з  korrespondent.net