Василь Попадюк: «Те, що віддаєш, є твоїм»

 |  Ольга Телипська   3034  

http://ukrreporter.com.ua

Якби Джим Джармуш знав особисто Василя Попадюка, впевнена, він би зняв дванадцяту новелу в своїй нуарній кіно-збірці «Кава і сигарети», де актори, шоумени і музиканти, попиваючи каву і покурюючи сигарети, ведуть цікаві бесіди  про життя. Як на мене, відомий скрипаль легко би влився у їхню компанію, бо його життя тут і зараз, і день він розпочинає з кави і сигарети.

Як сприймає життя Василь Попадюк, дізнались в ефірі Радіо FM Галичина.

Про розпорядок дня

Ранок переважно починається з потрійного еспресо і десь 6 – 7 сигарет. Це такий  собі ранок ледаря.

Коли прокидаюся, то біжу, їду на каву. Для мене це ціла традиція, бо я не п’ю каву вдома, я мушу кудись виїхати. О 6 ранку я в Оттаві їду на каву, розмовляю з Китаєм, Україною, це мій вільний час.

Про цілі та мрії

Мені, дякую Богу, щастило по життю. Я не так багато праці вкладав, мене по життю просто носило і  виносило туди, куди треба.

Я ніколи не задумувався, не планував, цілей не ставив. Так складалось життя, що якийсь телефонний дзвінок, або якась зустріч виводили мене на інакшу стезю. Я багато зусиль, чесно зізнаюся, не прикладав.

Про еміграцію

Канада – це Україна з капітальним ремонтом. Ніколи не шкодував, що поїхав до Канади. Можливо тому, що ніколи там не відчував, що я живу не  вдома. Навпроти мого дому велика українська церква, пам’ятник Шевченка. Там не гірше і не ліпше, там – інакше.

Про амбіції

Зіркова хвороба – це ідіотизм. Ми усі робимо свою справу. Я завжди кажу, що Бог нас усіх створив геніями.

Про синдром втрати: життя ДО і ПІСЛЯ

Якщо я щось загублю, то я знаю, що  все владнається. Чи це буде якийсь телефонний дзвінок чи зустріч. І це і в матеріальному чи філософському контексті.

Як тільки переїхав до Канади, працював акомпаніатором з хореографічній школі. Тоді трохи випивав і мене вигнали. А вже наступного ранку дзвінок, запросили працювати акомпаніатором для Національного балету Канади. Роботи менше, а зарплата в три рази більша. Бог не лишає, він веде туди куди тобі треба.

Я ні про що не шкодую, бо шкодувати – це двічі загубити. Шкодувати не варто ні за чим: того, що було вчора не вернеш; того, що буде завтра не знаєш. Треба жити  зараз. От є класна кава, хороша погода, хороші люди і цим треба тішитись, от і все.

Багато людей просто притягують якісь негативні події, думаючи про те, що буде завтра чи післязавтра. Якщо чогось боїшся, це – обов’язково трапиться.

Є стара циганська говірка про те, що все, що ти віддаєш є твоїм. От і все.

Довідка

Василь Попадюк –  український скрипаль – віртуоз,  заслужений артист України.

Після багатьох років виступу в якості сольного виконавця зібрав групу, яку назвав PAPA DUKE. Група виконує східноєвропейські мелодії в енергійному стилі, змішуючи класичний поп, рок, джаз та традиційну слов’янську та циганську музику.

Народився 16 січня 1966 року у Львові. У Києві закінчив музичну школу імені Миколи Лисенка і консерваторію імені Петра Чайковського. Працював у «Театрі музики народів світу» в Москві. Грав у ансамблі «Гопак», співпрацював із державним циганським театром «Романс». Загалом грає на 15 музичних інструмента.