«Цукерничка»: як сім’я АТОвця заснувала смачний бізнес

Львів’янці Лесі Паращак випічка допомогла подолати стрес, а згодом перетворилась у цікавий сімейний бізнес

 |  Тетяна Дзяма   5253  

Андрій Селехман називає свою дружину не інакше, як Зая, і, здається, хвилюється більше за неї. Ще вчора ризикував життям на передовій, а сьогодні допомагає їй реалізувати себе. І, як з’ясувалося, підтримує не лише морально:

«Ви не повірите, але Андрій разом зі своїм другом робили все, що я їм сказала. І навіть місили тісто», – розповідає Леся Паращак.

«За освітою я філолог, вивчала англійську мову в університеті Франка. «Хто б колись міг подумати, що буду займатися випічкою», – усміхається Леся.

Травень 2014 року приніс у їхню сім’ю повістку в військоммат. Призваний другою хвилею мобілізації, Андрій поїхав на самісіньку передову. Леся з двома дітьми залишилась зовсім сама. Єві 4 роки, Данилку – місяць. Андрій воював у час Зеленопілля та Іловайська, Леся пригадує, що тоді вона виходила на вулицю і світ їй здавався чорно-білим.

«А потім в моєму житті з’явилася одна людина, то вже пізніше я дізналася, що вона психолог. Ми багато говорили. І якось вона мені каже: «Лесю, тобі треба чимось себе зайняти. І за те «щось» ти маєш хвилюватися більше, ніж за чоловіка». Мені тоді подумалось, що це дурниця. Ну бо як можна хвилюватися за щось більше, ніж за чоловіка, який на війні?», – пригадує Леся.

Однак слово за словом, і з цим психологом жінка з’ясувала, що вона боїться оцінки, критики. Тож отримала домашнє завдання:

«Я мала не просто спекти щось. Я мала це ще й продати», – сміється Леся.

Фото з архіву Лесі Паращак

Так у неї вдома запах перший киш-пиріг. Чому саме він, жінка не пригадує. Просто на той час його мало хто пік і продавав у львівській групі господинь, які пропонують свої страви у Facebook.

«Спекла я той пиріг і думаю: ну кому він потрібен? Була дуже здивована, бо вже за годину його забрали. Як же я боялася дзвінка тих людей! Дуже було страшно почути їхню думку. Вони ж подзвонили аж наступного дня і засипали мене шквалом похвал», – тоді Леся зрозуміла, що знайшла заняття, яке її буде відволікати від важких думок про чоловіка і війну.

Пекла багато, мала десятки замовлень, з’явилися постійні клієнти, які замовляли киш-пироги навіть за кілька місяців наперед. Леся ж придумала свою фішку – у кожну коробку із замовленням вкладала папірець із побажанням.

«Мені люди дзвонили і казали, що як мають поганий настрій, то читають мої побажання. Дехто казав, що вже цілий холодильник обклеїв тими папірцями», – радіє жінка.

Свою домашню пекарню жінка назвала «Цукерничка». Розповідає, що саме власна справа допомогла пережити найскладніші місяці перебування чоловіка на фронті.

Через 2 роки і 2 місяці у найбільшому пеклі війни, Андрій повернувся додому. І тоді Леся вирішила припинити пекти. Захотілося спокою і часу, щоб насолоджуватися одне одним.

«Я сповістила всіх своїх замовників, що більше не працюю. Вони були дуже засмучені. Тому зараз, коли я вирішила все ж повернутися до роботи, дуже зраділи», – розповідає Леся.

А повернутися її надихнув знову чоловік. Подружжя довго думало, чим зайнятися.

«Я так подумав, що війна чи мир, але люди завжди хотітимуть їсти. Тому зупинилися на цьому. Та ставку будемо робити не просто на киш-пирогах, а саме на ситних і вітамінних стравах. Будемо пропонувати випічку із корисними добавками: шпинат, броколі, перепелині яйця», – розповідає Андрій.

Нещодавно подружжя організувало безкоштовну дегустації своєї фірмової страви – киш-пирога. У центрі Львова, в тематичному ресторані «Патріот», кожен мав можливість скуштувати 14 видів пирогів з авторськими начинками.

«Насправді я їх придумала набагато більше, але треба було вибрати кілька. Та на замовлення можу зробити з будь-яким смаком», – розповідає майстриня.

Фото: з архіву Лесі Паращак

У «Цукерничка» вже є багато постійних замовників, однак Леся не зупиняється на досягнутому:

«Хочу піти на якісь курси, щоб більше навчитися».

Візитки, комп’ютерна презентація, авторська назва та опис кожного киш-пирога, анкети учасників дегустації… Сьогодні Леся з Андрієм вкладають у нову справу всі сили. Хоча ще недавно це було лише способом перебороти в собі страх.