Хлопчині зі Львівщини в Білорусі пересадять одночасно нирку і печінку

 |  Олександра Баландюх   4985  

Ця операція коштує 165 тисяч доларів – гроші виділило МОЗ

На початку серпня МОЗ України оприлюднило втішну новину для хворих, яких не можуть врятувати в Україні: для лікування наших громадян за кордоном додатково виділено 186 млн грн.

«Ця новина додала важкохворим духу, – каже Наталія Ліпська, директор благодійного фонду «Крила надії», який опікується такими пацієнтами. – Адже раніше мова йшла про виділення 420 млн. І ми думали, що МОЗ десь відшукав ще додаткові 186 млн. грн, тож всі  пацієнти (і дорослі, і діти), які стояли у черзі, поїдуть на лікування за кордон. Але яке було розчарування, коли ми дізналися, що виділено всього 186 млн грн. Із Львівської області у цей список потрапили двоє: дівчині оплатять пересадку нирки від неродинного донора і хлопцю – пересадку нирки і печінки. Решта пацієнтів, а це ще 11 хворих, серед яких двоє дітей, змушені чекати на порятунок і далі».

Пересадка нирки і печінки коштує 165 тис. доларів

Мешканець Львівщини Михайло Кмиць – один з тих, хто потрапив до списку МОЗ. Він потребує одночасно пересадки і нирки, і печінки. Держава оплатить його лікування у білоруській клініці. За словами його мами пані Наталі, пересадка органів – це єдиний шлях, який допоможе врятувати сина. Вперше проблеми з нирками у хлопця виникли, коли йому було 6 років. УЗД показало, що є дрібні камінці. Їх вдалося позбутися за допомогою дієти, ліків, мінеральних вод у Моршині і Трускавці.  Згодом їх знову виявили, коли хлопцю було 17 років. Камінці подробили і деякий час все було ніби добре. Восени цього року Михайлові виповниться 22 роки. І торік, після чергового нападу, лікарі повідомили, що нирки не працюють, забиті камінцями і  його перевели на гемодіаліз (очищення організму за допомогою апарату «штучна нирка»). Тоді і стало відомо, що хлопцеві конче потрібна пересадка не лише нирки, а й печінки, бо саме вона виробляє камінці-оксалати, якими й забиваються нирки.

«Результати обстежень ми посилали у різні клініки, – каже пані Наталя. – Зупинилися на клініці в Білорусі. Там така операція коштує 165 тис. доларів. На початку року нам телефонували і казали, що є донор, але у нас тоді ще не було грошей. Тепер чекаємо нового виклику. Дуже сподіваємося, що цю операцію вдасться провести  цього року і наш син одужає, буде жити повноцінним життям».

10-річному Олегу для порятунку потрібно майже 113 тисяч євро

У списку тих, хто стояв у черзі й чекав на гроші МОЗ для лікування за кордоном, був і Олег Казмірук. Але він був у списку 91-й, тож йому грошей забракло.

«Чекати на черговий транш, який, можливо, буде восени або наступного року, цей хлопчик не може, його потрібно терміново рятувати, – каже Наталія Ліпська. –  Олегу – 10 років, це дуже світла, щира, розумна дитина. У нього складне захворювання крові і допомогти йому можуть лише за кордоном. Ціна життя –  112 771 євро. Олега чекають в одній із польських клінік, для нього вже знайшли донора. Клініка готова прийняти хлопчика, коли на рахунок буде перераховано 99 000 євро. Решта можна додати пізніше, але тих грошей у нас нема. А до 15 вересня треба перерахувати гроші. Нині на рахунку фонду для порятунку Олега є неповний мільйон. Але цього замало.  Тож життя цієї дитини в руках людей. Навіть невеликі пожертви можуть допомогти врятувати хлопчика».

Україна інвестує в інші країни замість своїх клінік

Щороку МОЗ виділяє все більші суми для лікування українців у закордонних клініках. Скажімо, на початку 2017 року було виділено 203 млн грн. На ці гроші складні операції за кордоном було проведено і шістьом дітям Львівщини: зокрема, пересадка серця в Індії, пересадка нирки, печінки, кісткового мозку. Правда, одній дівчинці, яка потребувала пересадки печінки, МОЗ лише доплатила суму, якої бракувало, бо частина коштів залишилася в білоруській клініці від попередніх пацієнтів.

Однак виділення дедалі більших сум на порятунок наших земляків за кордоном не вирішує проблеми. Людей, які потребують такого лікування, з кожним роком більшає й  Україна інвестує великі гроші в медицину інших країн, а могла би їх вкласти у розвиток вітчизняної. Складні операції з пересадки органів могли б робити і в Україні, зокрема і у Львові. Скажімо, лікарі Західноукраїнського спеціалізованого дитячого медичного центру могли б робити трансплантацію кісткового мозку для мешканців Західної України, а на базі Центру трансплантації, що діє у Львівській обласній клінічній лікарні, могли б пересаджувати нирку (зараз тут роблять пересадку лише від родинного донора). Наші лікарі знають і вміють такі операції проводити і вони обійшлися б державі значно дешевше, не кажучи вже про значно більшу кількість врятованих життів. Але потрібні початкові великі фінансові вливання у створення сучасних центрів трансплантації (обладнання дуже дороге), які б згодом працювали на порятунок важкохворих українців. Про це посадовці знають, розуміють, наскільки нагальним є це питання, але з року в рік про проблем лише говорять, але не вирішують.