«Відпустка» тривалістю вічність?

 |  Ліля Криницька   9165  

Три місяці тому закінчилася моя декретна відпустка довжиною у три роки. Безкінечно довга? Ні, аж ніяк. Бо відпочити у ній я так і не встигла, а от підростити Еленя – ще й як! Щоразу, коли заходить мова про «декрет», суспільство умовно ділиться надвоє: одні «сидять у декреті» і вважають це цілком ок, а інші – всіляко фукають і тикають пальцями «а от у світі…» А що ж там у світі – дуже інакше? І, головне, чому?

Переважно законодавство різних країн розділяє декрет на відпустку у зв’язку з вагітністю та пологами та відпустка по догляду за дитиною. Я спробувала розшукати інформацію про те, де і скільки мами мають право «відпочивати» з новонародженим дитям.

Почнемо, звісно, з «дому», з України. В Україні мама має право на оплачувані 70 календарних днів до пологів і 56 – після (якщо ж пологи ускладнені або народилися двоє і більше дітей – 70 днів). А після пологів має змогу йти в декретну відпустку до часу, коли дитині виповниться три роки, та повинна приступити знову до роботи наступного дня після її триріччя. Отак от після гучного святкування одразу і до праці 🙂

А що з грошима? Розрахувати суму декретних виплат можна, помноживши середню виплату в добу на кількість днів декрету (для працюючих жінок).

Середня з/п = (загальна річна сума окладу) / 355 днів.

Виходячи з отриманої цифри, розраховуємо загальну суму декретних виплат:

126 днів декрету * середню добову зарплату = загальна сума виплати. Я свого часу, чкурнувши в декрет, отримала понад 20 тисяч гривень, які майстерно витратила ще до появи Еліанки. Ох, якими потрібними вони тоді виявилися! І скільки непотрібних (ну, серйозно, з висоти досвіду вже точно знаю 🙂 ) речей я на них купила!

І звісно, не потрібно плутати допомогу по вагітності та пологах з допомогою на дитину, яка в нашій країні становить 41 280 грн (не залежить від кількості дітей в сім’ї і виплачується упродовж трьох років). Нам перепало менше – впродовж двох років отримали трохи більше 30 тисяч гривень. А згодом суми й умови виплат вже змінили.

Ну, і тепер йдемо у світ, бо ж цікаво, як там 🙂 Тут я наведу максимальний період, який жінка має право провести вдома з малям. (Пам’ятаємо, що у нас це 70 днів+ три роки). Також вкажу компенсацію, яку держава виплачує щомісяця, в процентах у відношенні до середньомісячного доходу.

Німеччина: відпустка 58 тижнів, допомога – 100% перші 14 тижнів, із 15-го – 65%.

США: відпустка 12 тижнів, допомога – немає.

Данія: відпустка 52 тижні, допомога – 55%.

Канада: відпустка 52 тижні, допомога – 55%, для малозабезпечених – 80%.

Росія: відпустка 166 тижнів, допомога – 100% перші 20 тижнів, із 21 до півторарічного віку дитини – 40%, далі не оплачується.

Естонія: відпустка 166 тижнів, допомога – 100% перші 20 тижнів, із 21 – 45%.

Узбекистан: відпустка 166 тижнів, допомога – 100% перші 28 тижнів, із 29 до 104 – 20%, зі 104 – не оплачується.

Чехія: відпустка 110 тижнів, допомога – 70% перші 28 тижнів, із 29 – 45%.

Норвегія: відпустка 61/91 тиждень, допомога – 100% на 61 тиждень або 80% на 91 тиждень.

Куба: відпустка 57 тижнів, допомога – 100% перші 18 тижнів, із 19 – 60%.

В’єтнам: відпустка 26 тижнів, допомога – 100%.

Бразилія: відпустка 17 тижнів, допомога – 100%.

Нідерланди: відпустка 16 тижнів, допомога – 100%.

Ізраїль: відпустка 14 тижнів, допомога – 100%.

Китай: відпустка 14 тижнів, допомога – 100%.

Індія: відпустка 12 тижнів, допомога – 100%.

Танзанія: відпустка 12 тижнів, допомога – 100%.

Ірак: відпустка 9 тижнів, допомога – 100%.

Усі дані взяті з відкритих джерел і я всі їх старалася перевірити. Двоякі відомості знайшла про Францію, Швецію, Велику Британію, тому сюди їх не даю. Але виглядає, що вони займають доволі впевнені позиції у підтримці материнства навіть на тлі більшості інших європейських країн – відпустки середньої тривалості (52-58 тижнів), спочатку виплати дорівнюють місячній платні, потім зменшуються, що, одначе, спонукає жінок швидше виходити на роботу.

Міжнародна гуманітарна організація «Save the children» щорічно публікує рейтинг країн з найсприятливішими умовами для пологів і материнства. Отож, традиційними лідерами зарекомендували себе Швеція, Ісландія і Норвегія, в середині списку знаходяться Великобританія, Франція і Нідерланди, а США, Японія і Люксембург займають 26, 29 і 33 рядки.

Де Україна??? Далеко, десь поза списком. Навіть тривалість декретної відпустки не допомогла, адже на рейтинг насамперед впливають соціальне та медичне забезпечення, фінансова упевненість матері. А в нас із цим журбинка, якщо порівнювати зі списком вище. Проте, геть не кепсько, якщо поглянути на список унизу. Найкоротші декретні відпустки прописані в законах Бахрейну (6 тижнів), Тунісу (4-8 тижнів), Філіппін і Кенії (8 тижнів), а також Іраку, Ємену і Болівії (9 тижнів). І з виплатами там так само сутужно, як і з тривалістю відпустки.

Звичайно, що все пізнається справді у порівнянні. І такі речі, як декретна відпустка для породіль аж ніяк не можуть бути чимось окремим у світі, де все тісно пов’язано. І якщо рівень життя і соціальної захищеності в Україні залишається таким, що випадає з рейтингів – є над чим працювати. Але! Не вішаймо ніс, бо є усе ж і свої нюанси, які теж важливі: мені, до прикладу, було дуже комфортно від думки, що маю гарантовану трирічну відпустку для догляду за дитиною. Передбачену законом. Комусь же, навпаки, це муляє, бо хочеться швидше повернутися до звичного життя (яке все одно вже ніколи не буде попереднім, не забуваймо!), а той декрет «прирікає» на муки (так, материнства 🙂 ) Ми усі дуже різні і однакові речі сприймаємо по-різному. Але мені цікаво: а в якій із перерахованих країн ви хотіли б піти в декретну відпустку?