«Новини потрапляють до мізків через слизову оболонку» – у мережу виклали «перли» цьогорічних абітурієнтів

Вступники факультету журналістики ЛНУ імені Івана Франка цього року традиційно потішили приймальну комісію не тільки знаннями, а й непересічним баченням цього світу, місця людини в ньому та особливостей споживання інформації в сучасному суспільстві.
 |    1970  

«Назат, корубція, загиблики…» – це далеко не повний перелік слів, якими збагатили факультет журналістики цьогорічні абітурієнти. І хоча їхні творчі роботи не були настільки ж багатими на «перли», як роботи попередніх років, але колекцію 2017 року все ж вдалося зібрати», – йдеться на facebook-сторінці спільноти Словосвіт.

Тож до вашої уваги цьогорічні «перли» від вступників, записані без жодних редакторських правок.

Якщо чесно з віком я (мабуть, як і кожна звичайна людина) цікавлюсь чимось ще менше і менше. Деякі називають це народним терміном «лінь», але більшість вважає що це новий етап самостійного життя.
Ми знаємо прості знаки буденщини і нам цього вистачає.

Я є абітурієнтом і нерідко у мою сторону лунає питання: «А чому саме журналістика?» Відповідь проста: Так серце відчуває.

Якщо ми всі обиратимемо професію із м’яким кріслом, з якого не потрібно підніматись протягом дня, то яке майбутнє чекає нас?

Проте всі ми люди мудрі і тому розуміємо, що слово «сепаратист» розшифровується як: боєць російської армії.

… Грінченко мене не відпускає… Я не люблю Павла Тичину.

Якщо ви представник «заможної публіки», то негайно перестаньте це читати, бо написане тут може добряче травмувати вашу дитячу психіку. Або у вас вибухне голова.

З кожним днем голову відвідує все більше й більше думок.

Я росла та боялася образити навіть комашку, згодом стала вегетаріанкою.

Є ще інший тип людей – загиблики.

Доля – вона як зарплата: всі кажуть, що є, але ніхто її не бачив.

Рідна мова – то є особистий людський гріх, який кожен усе ж має спокутувати, дати життя своєму рідному слову, яке дане долею.

Батьки прив’язували нам любов до своєї мови.

Саме з москалями не потрібно жинитися українцям, бо вони роблять лихо з нами.

Життя дасть знання кожному, навіть тваринам чи тій самій мусі.

На всі сто відцотків.

В останні роки все більше можновладців намагається завести у якості домашньої тваринки якийсь медіаресурс.

Славетні представники цеху пера і топора [журналісти].

Перечитуючи, інші твори, які писала до сьогодні, розумію, що вже не та.

Всі ми поглинаємо інформацію, як омлет на сніданок.

Народ – це сила, а відважний, безстрашний, схиблений на своєму народ це взагалі щось могутнє.

Прийняли у відставку Миколу Азарова.

Журналістика тече по її [Тетяни Чорновол] венах.

З часів козаків плюндрували наш народ.

Письменник мав шалену пристрасть до тварин, і це звичайно передалося його дітям.

Дикі чоловіки на кобилах перебили славетне перське військо.

Людина – це організм, або простіше – шматок живого м’яса, який цілком стабільно функціонує у світі.

Встромивши руку в пісок по лікоть, я нащупала корінь проблеми.

У ХХІ столітті інформація підкрадається до нас непомітно: варто лише чхнути, як новини потрапляють до мізків через слизову оболонку.