У Львівському палаці мистецтв відомі митці шукають ідентичність

Фото Ярини Коваль
Ярина Коваль

журналістка

Сімох митців зі Львова, Києва, Тернополя, Одеси та Харкова об’єднала виставка «У пошуках ідентичності», яка відкрилася у Львівському палаці мистецтв.

Роман Романишин, Петро Гончар, Дмитро Стецько, Андрій Ментух, Віктор Погорєлов, Сергій Савченко та ініціатор події – Галина Новоженець не прив’язуються тематично до національної історії та культури. Але, будучи налаштованими на українство стилістично, презентують, як саме кожен з них розвиває українську художню традицію.

Як зауважив на відкритті виставки доктор мистецтвознавства Орест Голубець, живемо в час, коли звичайне копіювання та інтерпретація постмодерністського мистецтва, що їх часто-густо практикують наші митці, попри всі місцеві «ох і ах, як геніально», у світі насправді вже нікому нецікаві. Бо, незважаючи на глобалізацію, увагу привертає насамперед автентичність, несхожість на інших. Відповідно, «мистецтвом без ГМО» назвав на відкритті експозицію один із її авторів Роман Романишин.

«Коли я замислювала цю акцію, то чудово розуміла, що зараз в Україні відбувається багато заходів, які добре представляють сучасне мистецтво, – поділилася думками з «Львівською газетою» Галина Новоженець. – Але вони дуже часто неймовірно далекі від української культури. Я не говорю, що треба малювати українські хатки чи інші видимі ознаки приналежності до України, але якийсь натяк на українську художню традицію мав би бути. Принаймні мені цікаво було зібрати разом тих, у кого цей натяк у творчості присутній. Приміром, якщо говоримо про стильові ознаки, то це фронтальність, площинність, заокругленість ліній, видовженість форм, гаряча палітра тощо».

«Живіть змістом старої минувшини, її формою і будьте сполучниками її з новими проявами, з новими ідеями», – процитувала пані Галина у каталозі виставки слова Георгія Нарбута. Звісно, це не означає, що так повинні жити усі. Але всі про такий підхід до творчості й життя мали б знати і наочно бачити, як це працює.

До речі, експозицію «У пошуках ідентичності» назвали лише начерком, зарисовкою до значно ширшого – і географічно, і кількісно з точки зору імен та представлених творів – проекту, над яким є ідея організаційно добре попрацювати найближчим часом, не відкладаючи благий намір в далеку шухляду.

Фото Ярини Коваль