На реставрацію колишнього монастиря вірменських бенедиктинок місто виділило близько 1,2 млн. грн.

Тривають реставраційні роботи на фасадах будинку на вул. Лесі України, 10 – колишній монастир вірменських бенедиктинок. Основні роботи виконує підрядна організація ПП «Реставратор». Реставрацію каменя виконують українські і німецькі фахівці за проектом «Муніципальний розвиток і оновлення старої частини Львова» (GIZ). З міського бюджету виділено близько 1,2 млн. грн. на проведення реставраційних робіт.
 |    661  

«Цей будинок, на перший погляд, не показний, однак, він збудований ще в кінці 17 ст. Це монастир вірменських бенедиктинок. Він будувався в комплексі ансамблю Вірменського собору і був його невід’ємною частиною.

Якщо подивитися на торішні фото, видно, що фасади потребували термінової реставрації і консервації, незважаючи на те, що в самій будівлі розташовані реставраційні майстерні музею ім. А. Шептицького.

Відповідно, наприкінці минулого року тут розпочали реставраційні роботи. За бюджетні кошти виконують реставрацію трьох фасадів: від вул. Лесі Українки, від вірменського проходу (вул. С.Параджанова) і, власне, третій фасад у внутрішньому дворику подвір’я. Роботи виконує фірма ПП «Ренесанс». Усі роботи плануємо завершити до кінця реставраційного сезону, тобто, до кінця жовтня.

При виконанні робіт були свої труднощі. Перше, тут є кам’яний цоколь, викладений з великих кам’яних брил, які, в свій час, ЖЕК малював сажею. Цей шар сажі настільки ввійшов у камінь, що дуже складно було його відчистити», – розповіла Лілія Онищенко, начальник управління охорони історичного середовища ЛМР.

Керує роботами Дірк Брюггеман, експерт з GIZ.

«Ми проводимо реставрацію каменю. Камінь ми замовили полянський, його традиційно використовували у Львові. Ми робимо копії вставок із каменю і потім вони встановлюються в цоколь. Заміняються не всі частини, а лише повністю знищені. Адже, якщо говорити про реставрацію, якою вона має бути насправді, то реставрація не полягає у повній заміні якихось частин, а полягає в тому, щоб замінити те, що повністю знищене, і максимально зберігати те, що маємо.

Тому ми заміняємо якомога меншу кількість деталей. Копії виготовляємо за традиційними методами, які історично сформувалися», – розповів Дірк Брюггеман.

Довідка. Будинок на вул. Лесі Українки, 10 – монастирський будинок, споруджений у 1682 р., на сьогодні архітектурно примикає до ансамблю Вірменського катедрального собору. Будівництво монастиря розпочалося у другій половині XVII ст., після того, як у Львові з’явились вірмено-католицькі монахині.

Приміщенню не щастило у плані вогнестійкості. У 1748 р. відбулась пожежа, яка завдала монастирю шкоди. Наступна нищівна пожежа спалахнула у вірменському кварталі 1778 р., і монастирські приміщення реконструювали у 1779 р.

Монастир вірменських бенедиктинок зафіксовано у податкових книгах 1767 р., де зустрічаємо інформацію про те, що його фасад мав 53 лікті у довжину. Тут також діяла школа.

У 1872 р. знову спалахнула пожежа, яка почалась у монастирській школі. Монастир відбудували у 1873 р. Роботи виконувалися під керівництвом Е. Кьолера. Саме тоді будівля набула сучасного вигляду. Після ІІ світової війни монастир ліквідували, а в його приміщеннях розмістили науково-реставраційні майстерні.

Будівля – цегляна. У плані вона прямокутної форми, видовжена з заходу на схід, із внутрішнім подвір’ям, триповерхова, з підвалом. У західній частині будинок з’єднаний галереєю з Вірменським собором, а головний вхід до будинку влаштований у південно-східній частині. У плануванні виражена поширена на той час схема розподілу приміщень в монастирі. Келії та навчальні кімнати розташовані вздовж коридорів. Адміністративні, господарські кімнати – у західній частині.