«Шоу обіцянок» позначило орієнтири у Львові

У Львівському палаці мистецтв – грандіозний проект українського сучасного мистецтва

 |  Ярина Коваль   903  

«Якби політики працювали так, як ми з Матісом, все було би в країні добре», – зацитував слова Пікассо на відкритті грандіозного проекту українського сучасного мистецтва виставки Show Promise у Львівському палаці мистецтв молодий київський художник Антон Логов. Він міг би сказати й по-іншому: якби політики працювали так, як усі 35, задіяних у Show Promise художників з різних міст України, теж було би незле. Але то вже нюанси. До речі, у межах проекту, що зайняв усі три поверхи палацу, є і Антонова візія «Вулик».

Фото Ярини Коваль

Як розповів Антон Логов журналістам, його «Вулик» – це образ сучасного Києва, хоча під цей стандарт підійшло би й багато інших міст України з його ілюзіями чи людськими фантазіями, що не відбулися. Відійди трохи далі від центру і скрізь побачиш пострадянську дійсність, яка майже не змінюється. Трохи іншими хіба що стали люди – під впливом соцмереж більш замкнутими і з часто-густо з утраченою здатністю чітко розрізняти штучне від справжнього. «Ці мої промислові картонні коробки, – пояснював Антон Логов, –  передають перенасичення непотрібною архітектурою, а фотографії документують безвихідність та іронію часу».

Фото Ярини Коваль

Ось ця іронія часу, коли нас затоплює хвиля надтривожних новин, з одного боку, і обіцянок щасливого майбутнього, з іншого, і яка беззаперечно вводить людину у стан непроминальної розгубленості – і стала приводом до Show Promise. «Мистецтво не заспокоює, – зауважує засновник Zenko Foundation (арт-інституції, яка організувала цей проект). – Але воно дає змогу відстороненого погляду, шанс на аналіз та рефлексію і в такий спосіб – розуміння того, що є дійсно важливим».

Фото Ярини Коваль

Звичайно, важливість тих чи інших речей для кожного своя. І митці (а серед них: Арсен Савадов, Андрій Сагайдаковський, Олександр Ройтбурд, Влодко Кауфман, Сергій Петлюк, Борис Михайлов, Віктор Сидоренко й чимало інших) не намагаються дати відповіді на всі поставлені запитання. Та, зрештою, це й неможливо. Але вони акцентують увагу, щось вирізняють, кудись скеровують, чимось діляться. І ясна річ, стимулюють роздуми чи бажання.

Фото Ярини Коваль

«У нас – війна, тому моя тема – воєнна, – прокоментувала свою інсталяцію художниця Юлія Кисіль. – Для свого проекту я використала реальні гільзи від снарядів такого калібру, що при потраплянні вижити без шансів. Для тих, хто втратив близьких, їхня кров – щось таке, що не минає. Та смерть дорогих людей уже з живими навіки».

Фото Ярини Коваль

Однак живий все одно, попри все, думає про живе. Окремі колізії та надії сучасного світу спробували через світобачення митців зібрати воєдино організатори Show Promise, і їм це вдалося.

Фото Ярини Коваль

«У період тотального шоу, що стирає кордон між реальністю та вигадкою і підмінює значення фундаментальних життєвих категорій, – зауважують в анотації до виставки куратори Show Promise Олександр Соловйов та Ігор Абрамович, – серед усіх пертурбацій незмінним лишається прагнення людини до кращого майбутнього. Нестабільність, злам усталених схем і стосунків, які вибивають твердий ґрунт з-під ніг разом з упевненістю у прийдешньому дні, відкривають все більше простору для нематеріального – віри або нігілізму, сумнівів, страхів, надій. У пошуках зачіпок та опори у цьому хиткому мінливому просторі саму мистецтво, прагнучи не втратити важелі впливу за допомогою своїх образів, виявляється одним із найнадійніших і часом бездоганно точних інструментів не лише оперативної рефлексії, а й зондажу майбутнього. Не прокладаючи прямий і популістський та «комфортний» шлях, воно все ж здатне намітити пунктирну лінію і позначити орієнтири».