Коли баба Яга добра

Журналіст Леся Кічура написала книгу казок

   Ярина Коваль   1211  

Якщо маєте ідею і вогник в очах – все вийде. У цьому переконалася журналіст, викладач та казкарка Леся Кічура, коли готувала власну книгу «Добрі мамині казки», яка побачила світ у видавництві «Сполом».

«Прикро, що в нашому  часі часто втрачаємо віру в людей і людську доброту, — сказала авторка на представленні книги у «Світі кави» ( до речі, першому, з якого  починається рух «Добрих маминих казок» містами та містечками України»). – А даремно. Бо як показав мій досвід, якщо ви сповнені віри у потрібність власної мрії, завжди буде людина, котра піде назустріч».

У випадку першої у житті Лесі Кічури її персональної  книжки назустріч їй пішли власник мережі кав’ярень «Світ кави» Маркіян Бедрій та  генеральний директор УАРНЕТ Ігор Процикевич. Останній, зокрема, як розповіла присутнім казкарка, сказав їй, що коли він був у її віці, у нього теж повірили. А тепер він хоче стати стартом для неї. Оскільки справа, яку робить Леся Кічура дійсно потрібна, то відтепер вони не просто учасники проекту, а партнери.

До книги «Добрі мамині казки» в художньому оформленні Наталії Манько увійшло 20 найкращих казок, відібраних із тих, що  Леся Кічура написала за останніх дванадцять років. Почавши складати казки з народженням власних дітей, Леся Кічура до книги «дозрівала» поступово. Аж якось її чоловік Микола Єнкало з якогось приводу обурився «Та доки наші діти ростимуть на гаррі поттерах?» А й справді – доки? Так народились «Добрі мамині казки» — як погляд на дітей, дитинство та світ навколо.

« Казки Лесі такі ж, як і їхня авторка: сучасні, енергійні, добросерді, у міру повчальні і наскрізь позитивні – немовби усміхнені, — зауважили про книгу відомі франкознавці Наталя та Богдан Тихолози. — І, звісно, чарівні. Ці коротенькі історії написані  прозорим і жвавим стилем, тож читаються легко і з інтересом – так, ніби їх розповідає сама казкарка, чутно її веселий і бадьорий голос. У них так багато дитячої допитливості, вигадливої фантазії й гарячої любові до життя, що вони, на нашу скромну думку, просто приречені на успіх у маленьких читачів та їхніх батьків. Адже це казки, від яких добре на серці. Знаємо: це тому, що з добрим серцем творила їх Леся для дітей – і своїх, і .. не тільки. Бо чужих дітей для неї немає…»