Унівська Богородиця отримала два обличчя

Львівські реставратори зробили те, що не роблять інші

   Ярина Коваль   2568  

Унікальну Унівську Богородицю уперше після всіх пригод, що цій іконі випало пережити, виставили для постійного огляду у Національному музеї у Львові. Йдеться про відреставровану мистецьку пам’ятку, що має два зображення. Одне – 1696 року пензля видатного тогочасного маляра Івана Рутковича. Та інше –другої половини ХІХ століття. Дуже важливо, що це – перший твір у збірці Національного музею у Львові, що піддався розшаруванню.

Як розповів на представленні завідувач відділу музею та куратор проекту Роман Зілінко, ікона «Богородиця Одигітрія» потрапила до збірки Національного музею у Львові в 1950-х роках – після закриття радянською владою Унівської лаври. Тим, що ця ікона не була втрачена, вочевидь, варто завдячувати працівникові музею Михайлові Пигелю (у минулому монахові Унівського монастиря), який разом з іншими музейними працівниками увійшов до тогочасної експедиції до Унева і сусідніх сіл з тим, щоби врятувати від неминучого знищення з церковно-релігійного мистецтва все, що можливо. Ймовірно, саме з його подачі цю ікону в інвентарних книгах записали як таку, що походить із Лаврова, залишивши водночас на звороті дороговказ, де варто шукати правду.

Правду почали з’ясовувати вже в третьому тисячолітті, коли настав час брати ікону на реставрацію. Провівши всі необхідні дослідження та обстеження, реставратори дізналися, що питання про розкриття оригінального малярського шару з-під запису ХІХ століття тут, як ніде, актуальне. За словами художника-реставратора цієї ікони Ірини Мельник, у сучасній реставраційній практиці, як правило, під час відкриття оригінального малярства запис усувається. Така доля могла бути й в Унівської Богородиці. Але практичний досвід художника-реставратора Андрія Почекви, з яким Ірина Мельник над цією іконою працювала, у розшаруванні та перенесенні верхнього шару малярства на нову основу дозволив фахівцям обрати альтернативний до загальноприйнятого варіант. Тобто пізніший запис перенесли на нову дошку.

Отож маємо сьогодні два зображення Унівської Богородиці – ікони, що ще десять років тому вважалася безповоротно втраченою. Оригінал пензля Івана Рутковича, що має не лише духовну, а й високу мистецьку вартість і вже став справжньою окрасою постійної музейної збірки. Та пізніший запис, який теж є дуже цікавим, що після виставки прикрашатиме Унівську Лавру.

Духовні особи сподіваються, що й давніша унівська «Богородиця Одигітрія» повернеться у рідні пенати. Принаймні ця думка прозвучала уже зараз – на представленні обох зображень у музеї. Але, як підкреслив директор музею Ігор Кожан, митрополит Андрей Шептицький, засновуючи Національний музей, дуже добре розумів, що робить: музей – не просто храм, а храм особливий. І тут від усіх випадковостей зберегти справжній мистецький шедевр більше шансів.