Унівська Богородиця отримала два обличчя

Львівські реставратори зробили те, що не роблять інші

     2702  

Унікальну Унівську Богородицю уперше після всіх пригод, що цій іконі випало пережити, виставили для постійного огляду у Національному музеї у Львові. Йдеться про відреставровану мистецьку пам’ятку, що має два зображення. Одне – 1696 року пензля видатного тогочасного маляра Івана Рутковича. Та інше –другої половини ХІХ століття. Дуже важливо, що це – перший твір у збірці Національного музею у Львові, що піддався розшаруванню.

Як розповів на представленні завідувач відділу музею та куратор проекту Роман Зілінко, ікона «Богородиця Одигітрія» потрапила до збірки Національного музею у Львові в 1950-х роках – після закриття радянською владою Унівської лаври. Тим, що ця ікона не була втрачена, вочевидь, варто завдячувати працівникові музею Михайлові Пигелю (у минулому монахові Унівського монастиря), який разом з іншими музейними працівниками увійшов до тогочасної експедиції до Унева і сусідніх сіл з тим, щоби врятувати від неминучого знищення з церковно-релігійного мистецтва все, що можливо. Ймовірно, саме з його подачі цю ікону в інвентарних книгах записали як таку, що походить із Лаврова, залишивши водночас на звороті дороговказ, де варто шукати правду.

Правду почали з’ясовувати вже в третьому тисячолітті, коли настав час брати ікону на реставрацію. Провівши всі необхідні дослідження та обстеження, реставратори дізналися, що питання про розкриття оригінального малярського шару з-під запису ХІХ століття тут, як ніде, актуальне. За словами художника-реставратора цієї ікони Ірини Мельник, у сучасній реставраційній практиці, як правило, під час відкриття оригінального малярства запис усувається. Така доля могла бути й в Унівської Богородиці. Але практичний досвід художника-реставратора Андрія Почекви, з яким Ірина Мельник над цією іконою працювала, у розшаруванні та перенесенні верхнього шару малярства на нову основу дозволив фахівцям обрати альтернативний до загальноприйнятого варіант. Тобто пізніший запис перенесли на нову дошку.

Отож маємо сьогодні два зображення Унівської Богородиці – ікони, що ще десять років тому вважалася безповоротно втраченою. Оригінал пензля Івана Рутковича, що має не лише духовну, а й високу мистецьку вартість і вже став справжньою окрасою постійної музейної збірки. Та пізніший запис, який теж є дуже цікавим, що після виставки прикрашатиме Унівську Лавру.

Духовні особи сподіваються, що й давніша унівська «Богородиця Одигітрія» повернеться у рідні пенати. Принаймні ця думка прозвучала уже зараз – на представленні обох зображень у музеї. Але, як підкреслив директор музею Ігор Кожан, митрополит Андрей Шептицький, засновуючи Національний музей, дуже добре розумів, що робить: музей – не просто храм, а храм особливий. І тут від усіх випадковостей зберегти справжній мистецький шедевр більше шансів.