Штурм під спецефекти: що сталось у вівторок в Львівській облраді?

Кому вигідна і кому невигідна скандальна подія у Львові

 |  Віктор Біщук   14238  

Пікети чи маніфестації під стінами Львівської обласної ради, зрештою, так само, як і Львівської міської ради відбуваються часто й систематично. Уважна людина навіть може вирахувати їхню циклічність: під обласною радою та адміністрацією – щовівторка, коли там відбувається сесія, під міською радою – щочетверга, коли засідають міські райці. Однак сьогодні мітинг, організований трьома політичними силами – «Свободою», «Правим сектором» та Національним корпусом «Азов», переріс у штурм приміщення облради з використанням сльозогінного газу, фаєрів (атрибутика футбольних фанатів – про це трохи пізніше) та димових шашок. Спробуймо з’ясувати, що ж відбулось учора.

Хто організатори мітингу?

Навесні цього року три націоналістичні організації – «Свобода», «Правий сектор» та Національний корпус «Азов» – оголосили про об’єднання та подальші спільні дії. Лідери партій заявили про те, що об’єднують свої зусилля для «досягнення політичних цілей» та для того, щоб почати «свій хресний похід проти цієї влади». Слід зауважити, що у всіх трьох організацій зараз є труднощі в політичному та організаційному аспектах. «Свободу», яка лише починає відходити після нищівної поразки на парламентських 2014-го та місцевих 2015 роках послідовно усувають від впливу будь-яких рішень на всеукраїнському і місцевому рівнях. Не кажучи вже про парламент, у базовій – Львівській області – фракції націоналістів є в опозиції до керівництва і фактично не впливають на ухвалення рішень. «Правий сектор» після відходу Дмитра Яроша так і не зумів знайти харизматичного лідера або ж просто впізнаваного керівника партії. Розкол у партії також суттєво прорідив ряди цієї організації. Натомість, Національний корпус, який виник на базі добровольчого батальйону «Азов», не особливо переймається структурами та чисельністю, часто «позичаючи» активістів під акції у навколофутбольно-фанатських організаціях.

Саме ці політичні сили подали заявки про проведення мирного мітингу перед стінами Львівської обласної ради у вівторок, 30 травня. За планом організаторів, захід мав бути «драйвовим», тож найстарішу націоналістичну силу представляла їхня молодіжка – «ГО Сокіл» та організація, що об’єднує «свободівців», які брали учать в АТО – легіон «Свободи». Хоча, цілком можливо, що досвідченіші лідери партії, зважаючи на молодших партнерів з «Правого сектору» та Національного корпусу, просто не захотіли «палитись» у незрозумілій акції з великою імовірністю провокацій.

Чого вимагали протестувальники?

Аналізуючи вимоги учасників уже після акції протесту, впадає у вічі те, що ці вимоги відрізнялись у самих протестувальників. Основною і єдиною була лише вимога до президента України, Кабінету Міністрів України та Верховної Ради України негайно підписати Закон України «Про амністію у 2016 році». Отже, всі три партії домагались амністії учасників АТО, ув’язнених за різні злочини протягом останніх трьох років. Інші ж вимоги трохи відрізнялися. До прикладу, в дописах, які розповсюджував напередодні Національний корпус містилися гасла соціального характеру, що в принципі, відповідає соціалістичній ідеології партії: націоналізація російського капіталу в Україні, припинення постійного зростання тарифів за комунальні послуги та продовження мораторію на продаж землі до врегулювання економічної та соціально-політичної ситуації в країні. Натомість, представники «Свободи», крім перелічених вище гасел, говорили ще й про політичні цілі: створення Балтійсько-Чорноморської вісі, завершення люстрації, реформу судової гілки влади та легалізацію зброї. Вочевидь, такі правки було внесено з ініціативи «Свободи» для того, щоб їх не звинуватили у «лівацтві».

Усі ці вимоги не мають жодного стосунку до компетенції та відповідальності Львівської обласної ради. А пропозиція створити Балтійсько-Чорноморську вісь взагалі походить з теоретичних праць українських науковців 30-40 років ХХ століття. При цьому комічно виглядає той факт, що саме націоналісти надзвичайно різко реагували на останні скандали, пов’язані з руйнуванням українських пам’ятників у Польщі. А саме Польща є основною складовою омріяного ініціаторами пікету Балтійсько-Чорноморської осі. В будь-якому разі, зрозуміло та очевидно, що навіть, якби депутати обласної ради і погодилися підписати таке звернення (що вони в принципі й були готові зробити – щоправда, без пункту про Балтійсько-Чорноморську вісь ), воно мало б таке саме значення, як і звернення, приміром, про негайну колонізацію Марсу міністерством АПК.

Насправді ж цілі у всіх трьох партій були значно прагматичніші – нагадати виборцям про себе, спроба «застовбити» зрозумілу для українського виборця соціальну тему. Щоправда, є підозри, що окремі учасники пікету мали й приховані цілі, але про це – далі.

Чому розпочався штурм будівлі Львівської облради?

Сумнівно, що ще на самому старті організатори планували мирний захід. Інакше – навіщо брати і собою футбольні фаєри та димові шашки?

Учасники акції протесту стверджують, що «зайти в обласну раду» вони вирішили після того, як зрозуміли, що депутати не голосуватимуть за проект резолюції націоналістів. Натомість, голова обласної ради Олександр Ганущин стверджує, що від самого початку до учасників акцій протесту дослухались, а його заступник Андрій Білоус навіть був спеціально делегований для того, щоб узгодити текст резолюції. Зрештою, скан цього документа з підписами усіх голів фракції, оприлюднений пізніше, також свідчить про те, що резолюцію таки планували ставити на голосування. Щоправда, за регламентом облради, такі документи голосують наприкінці засідання. З абсолютною упевненістю можна сказати, що представники пікетувальників, які розмовляли із заступником голови обласного парламенту, точно знали, що звернення буде проголосоване.

Однак ніхто з тих, хто зібрався під стінами обласної ради, не планував чекати на позитивний розвиток подій. Натомість, штурм будівлі на Винниченка – це та картинка, яку гарантовано покажуть на телебаченні, і не лише місцевому.

На відео тих подій чітко видно, як молодики в певний момент одночасно починають кричати: «На штурм!», закликаючи колег до активних дій. Швидше за все, захоплення будівлі було заплановане, і несподіванкою виявилося лише для частини пікетувальників.

Чи адекватними були дії правоохоронців?

Дії політичних активістів можна розцінювати по-різному: від «захоплення адміністративних будівель» (стаття 341 КК України) до «хуліганки». Те, що внаслідок дій протестувальників постраждали правоохоронці та сторонні особи, також свідчить про те, що дії поліції могли б бути жорсткішими. Мабуть, саме для того, щоб не давати привід організаторам захоплення будівлі облради для подальших політичних спекуляцій, поліція діяла аж надто лояльно.

Очевидці кажуть, що правоохоронців, зокрема, членів загону КОРД, було достатньо для того, щоб не допустити розгортання радикальних сценаріїв. Однак спецпризначенці перечекали всі події за 200 метрів від обласної ради. Фактично своїм невтручанням правоохоронці, зокрема спецпризначенці, сприяли перебігу подій у неприйнятній формі.

Кому це вигідно?

Спочатку про тих, кому це невигідно. У програшному становищі – керівництво обласної ради. Адже учорашні події дають можливість опонентам Ганущина та політсили, яку він представляє, говорити про те, що керівництво втратило контроль над подіями в облраді. Зрештою, заява «Самопомочі», яка вирішила скористатися розвитком подій і оприлюднила вимогу про відставку Ганущина, – підтвердження цього. Однак однопартійці міського голови якось сором’язливо забули, що в аналогічній ситуації їхній партійний лідер Андрій Садовий взагалі тижнями не з’являвся у сесійній залі, відгородившись кордонами спецпризначенців.

Також невигідно це і «Свободі». Надто вже просто провести аналогії з трагедією, що сталася у Києві 31 серпня 2015 року, коли під час мітингу, організованого цією політичною силою, внаслідок вибуху гранати загинув нацгвардієць. «Свобода» надто багато зусиль доклала до того, щоб відмежуватися від цих подій, щоб знову підставлятись для критики.

У більшості тих, хто штурмував відчинені двері обласної ради, були активісти Національного корпусу. Оскільки ця структура не має розвинутих осередків на Західній Україні, для масовки довелося звозити учасників з інших областей, зокрема з Києва та Харкова. Через брак кадрів вихідці «Азова» часто «позичають» активістів у фанатських середовищах. Звідси і наліпки футбольних клубів на стільцях облради, і традиційна атрибутика футбольних фанів: фаєри, димові шашки і… російська мова.

Навіщо це Нацкорпусу? В «троїстому союзі» – НК, ПС та «Свободи» – Національний корпус виглядав, як молодший брат поруч із досвідченішими та маститими націоналістами із «Свободи». Учорашні події – це спроба вийти з тіні «старшого брата», продемонструвати, що саме Нацкорпус є активнішим, агресивнішим крилом у союзі націоналістів. Це – спроба «застовбити» вуличну політику за собою

Віктор Біщук для Львівської газети