Від сьогодні можна стригти овець і сіяти гречку

Сьогодні церкви східного обряду вшановують Миколу-чудотворця

     1198  

Гробниця Святого Миколая в Барі. Джерело: LooiNL/commons.wikimedia.org

22 травня відзначають як день перенесення мощей святого Миколая Чудотворця, в народі ж кажуть – «весняного» або «літнього» Миколи.

У XI столітті грецька імперія переживала важкий час. Турки спустошували її володіння в Малій Азії, розоряли міста і села, вбиваючи їх жителів, і супроводжували свої жорстокості образою святих храмів, мощей, ікон і книг. Мусульмани пробували знищити й мощі святителя Миколая, глибоко шанованого всім християнським світом.

У 792 році каліф Аарон Аль-Рашид послав начальника флоту Хумейда розграбувати острів Родос. Спустошивши цей острів, Хумейд вирушив до Мир Лікійських з наміром зламати гробницю святителя Миколая. Але замість неї зламав іншу, що стояла поряд. Заледве святотатці це зробили, як на морі піднялася страшна буря і майже всі судна були розбиті.

Осквернення святинь обурювало не тільки східних, але і західних християн. Особливо побоювалися за мощі святителя Миколая християни в Італії, серед яких було багато греків. Жителі міста Бар, розташованого на березі Адріатичного моря, вирішили врятувати мощі святителя Миколая.

1087 року барські і венеціанські купці вирушили до Антіохії з метою торгівлі. І ті, й інші припускали на зворотному шляху викрасти мощі святителя Миколая і перевезти їх до Італії. Мешканці міста Бар випередили венеціанців і першими висадилися в Мирах. 47 осіб, озброївшись, вирушили до храму святителя Миколая, ченці-вартові, нічого не підозрюючи, вказали їм поміст, під яким була прихована гробниця святого, де, за звичаєм, чужинців помазували миром від мощей святителя. Монах розповів при цьому про явлення напередодні святителя Миколая одному старцю. У цьому видінні Святитель наказував дбайливіше зберігати його мощі.

Баряни відкрили ченцям свої наміри й запропонували їм викуп за мощі – 300 золотих монет. Сторожа відмовилася від грошей і хотіла сповістити місцевих мешканців про ймовірну небезпеку. Але прибульці зв’язали їх і поставили біля дверей своїх сторожів. Вони розбили церковний поміст, під яким стояла гробниця з мощами, і побачили, що саркофаг наповнений запашним святим миром.

Зважаючи на відсутність ковчегу, пресвітер Дрого загорнув мощі у верхній одяг і в супроводі барян переніс їх на корабель.

Звільнені монахи повідомили місту сумну звістку про викрадення іноземцями мощей Чудотворця. Натовп народу зібрався на березі, але було пізно.

21 травня кораблі прибули до міста Бар, а 22 травня мощі святителя Миколая урочисто перенесли до церкви святого Стефана, недалеко від моря. Торжество перенесення святині супроводжувалося численними чудотворними зціленнями хворих. Через рік була побудована церква в ім’я святителя Миколая і освячена папою Урбаном II.

Подія, пов’язана з перенесенням мощей святителя Миколая, викликала особливе шанування Чудотворця й ознаменувалося встановленням особливого свята 22 травня.

Уперше це свято встановив папа Урбан ІІ у ХІ столітті. До українського церковного календаря день Миколая у травні увів митрополит Єфрем наприкінці ХІ ст.

Колись цього дня господарі виводили коней у поле на першу пашу, і з цієї нагоди посеред села священики служили молебні та кропили коней святою водою. У полі ж вершники їздили верхи – щоб нечиста сила коней не мучила.

Від 22 травня починали стригти овець і сіяти гречку, а звідси й прислів’я: до Миколи не сій гречки і не стрижи овечки.

На Київщині і на Поділлі у цей день був звичай робити «заздравні» (щоб усі були здорові) обіди, які називалися нікольщиною. Звідси пішла ще одна приповідка: «Понаставляли тих мисок, як на нікольщині!»

За народними віруваннями, святий Миколай є покровителем мореплавців. Козаки перед довгою мандрівкою морем завжди служили молебень Богородиці й Миколаєві Угоднику.

Чорноморські моряки розрізняють також двох Микол: морського і мокрого. Морський Микола керує кораблями, а мокрий – водами. Обидва Миколи завжди є невидимо присутні поміж моряками. Вважається, що, не звертаючись до святих по допомогу, отримаєш певну загибель. Тому під час бурі на морі моряки моляться святому Миколаєві про порятунок від нещастя, а в разі небезпеки потонути виносять на палубу образ Миколи Чудотворця і молять його про спасіння.

За матеріалами traditions.in.ua, uk.wikipedia.org