Тиждень без сміття

Журналістка «Львівської газети» взяла участь у соціальному експерименті, мета якого – створювати мінімум відходів

Учора, 9 квітня, завершився «безсміттєвий експеримент», упродовж якого учасники намагалися прожити тиждень, створюючи мінімум відходів. Долучилася до цього заходу й наша журналістка, яка розповість, як зменшити кількість сміття навколо та з чого розпочати свій Zero Waste шлях.

Рішення взяти участь в експерименті було спонтанним. Адже до цього я ніколи не думала про концепцію Zero Waste та її застосування у повсякденному житті (щоправда, кілька разів використовувала торбинки з тканини, але це й усе). Моя звична практика – без зайвих думок «купити-використати-викинути», бо так роблять усі. Та, як з’ясувалося, далеко не всі: вже мільйони людей у світі дотримуються правила Zero Waste та рятують нашу планету від глобальної проблеми – бруду. Саме такою рятувальною місією і був тижневий експеримент, що відбувся у Львові, адже кожне нове завдання дарувало його учасникам частинку екологічно чистої свідомості.

День 1. Завдання – зафіксувати кількість одноразових речей, які побачили за день удома, на роботі, на навчанні тощо та написати про свої «екологічні гріхи». Отже, у перший день експерименту я використала 1 пластикову пляшку води та 1 чек з магазину. Але вдома я знайшла ще багато-багато «цікавого». Мої найбільші «одноразові» проблеми – це поліетиленові пакети та вода у пластикових пляшках.

Тож поставила собі за мету закупити торбинки з тканини і, звичайно ж, не купувати воду у пластиковій тарі.

А ще натрапила на дивну «окрасу» Львова в самому центрі міста – фото додається. Невже хтось ще дозволяє собі смітити на вулиці?

День 2. Наступне завдання – показати і за можливістю збільшити свій Zero Waste набір та використовувати його протягом дня.

У другий день експерименту я виправилася: не купувала води у пластиковій пляшці, натомість узяла пляшечку чаю з дому в гарненькому мішечку з льону. До речі, у цю пляшку можна наливати каву, яку купуєш у вуличній кав’ярні. Деякі львівські кав’ярні навіть надають знижку клієнтам, які приходять із своїм горнятком чи термосом.

Торбинка з тканини не знадобилася, бо не ходила до магазину. Усі поліетиленові пакети з дому підготувала, щоб здати їх на переробку.

 

День 3. Виклик третього дня – зміцнити «дружні стосунки» з їжею. Як? Насамперед зрозуміти, що їжа – це благо, яке потрібно берегти, але також і ресурс, з яким потрібно мудро взаємодіяти.

Отож спершу я проаналізувала свої харчові відходи: на жаль, певна частина доброї їжі йде на смітник. Причина дуже передбачувана – купуємо та готуємо більше, ніж з’їдаємо. Тому у третій день експерименту потрібно було навчитися не викидати харчові відходи у загальний смітник, компостувати їх, а також обрати кілька тактик для зменшення відходів.

Моя тактика: 1) споживати більше органічних сезонних продуктів, адже їхня користь для здоров’я та довкілля незліченна; 2) купувати розумно, тобто зважати на реальні можливості спожити певну їжу в певній кількості впродовж терміну її придатності; 3) готувати страви, максимально використовуючи залишки різних продуктів; 4) старіші продукти ставити наперед у холодильнику, щоб швидше їх спожити; 5) і ще – прочитати книгу «Їжа і філософія» Фріца Олгофа і Дейва Монро, після якої погляд на їжу змінюється.

 

День 4. Сортувати вторсировину (речі, які вже нікому не потрібні) дуже просто, однак мало хто це робить. Тож завдання четвертого дня – навчитися не викидати все в одному мішку, а навпаки – поділити на кілька груп і класти їх в контейнер для роздільного збору сміття у дворі або здати в пункти прийому вторинної сировини. Сортувати потрібно папір, полімери, скло, метал, органіку та небезпечні відходи.

День 5. Тема дня – розумна простота. Якщо ми викидаємо мінімум сміття, то у наших домівках, мабуть, є гори непотребу. Концепція Zero Waste полягає не тільки у тому, щоб нічого не викидати, але й у тому, щоб творити свій побут із речей, які справді цінуємо.

А для цього потрібно навчитися добре обирати потрібні нам речі, турбуватися про те, що маємо, та вміти відпускати те, що довгий час лежить без діла, а комусь іншому може стати у нагоді.

Що зробила я: 1) вирішила не купувати нову настільну лампу, яка більше пасуватиме до кольору кімнати, адже насправді вона мені зовсім не потрібна; 2) здала у ремонт годинник, який планувала викинути; 3) підготувала одяг, який давно не ношу, та іграшки, щоб віддати їх у дитячий будинок (за розміром речі невеликі, тож підійдуть підліткам).

День 6. Вторсировина чи старі речі не завжди потребують переробки та інколи знаходять цілком нове життя як предмети побуту. Цим новим життям є апсайклінг, тобто створення чогось корисного із старих речей – картини або рамки з корків від вина, меблі з паперу чи дизайнерські речі зі старих елементів пластику.

На жаль, поки що мені не вдалося створити чогось цікавого, але ідеї та натхнення – є.

День 7. Пікнік для усіх учасників експерименту, на якому ми відсвяткували завершення «без сміттєвого» тижня. Для деяких учасників цей тиждень став поштовхом до нового життя, а хтось лише удосконалив своє уміння жити без відходів.

Я ж забула про використання поліетиленових пакетів, більше не купую воду у пластикових пляшках, мінімізувала купівлю будь-чого запакованого в магазині, розумно обираю продукти та побутові речі, а також знайшла у Львові органічні креми для обличчя та іншу косметику, упакування від яких підлягають повній утилізації.

Жити без сміття – цілком реально, проте для цього вже сьогодні потрібно зробити перший крок на шляху до омріяного чистого довкілля.