Сьогодні відзначаємо Лазареву суботу

     1142  

Лазарева субота – це шоста субота Великого посту. Цього дня християни згадують диво воскресіння Ісусом Христом праведного Лазаря. Святкування Лазаревої суботи випереджає Вхід Господній у Єрусалим.

У Євангеліє від Івана в 11 главі йдеться про хворобу, смерть і воскресіння Лазаря з Витанії.

Згідно зі Священним Писанням, чудо воскресіння Лазаря Христос здійснив незадовго до святкування єврейського Великодня – останньої Пасхи в Його земному житті.

У селищі Витанія неподалік Єрусалиму, захворів Лазар, брат Марти і Марії. Господь любив Лазаря та його сестер, тому часто відвідував цю благочестиву сім’ю.

Коли Лазар захворів, Ісуса Христа не було в Юдеї. Тоді сестри послали сповістити Його про хворобу брата, але Христос сказав: «Недуга ця не на смерть, а на славу Божу: щоб Син Божий ним прославився».

Пробувши ще два дні в тому місці, де він перебував, Спаситель сказав до учнів: «Підемо в Юдею. Лазар, приятель наш, заснув. Піду, проте, і розбуджу його».

Ісус говорив їм про смерть Лазаря, а учні подумали, що Він говорить про сонний відпочинок. Тоді Господь сказав їм прямо: «Лазар упокоївся, і радію я за вас, що мене там не було, – щоб ви увірили! Ходімо, однак, до нього».

Марта першою дізналася про прихід Спасителя і поспішила Йому назустріч. Марія ж у глибокому горі була вдома. Марта зустріла Спасителя і сказала: «Господи, якби ти був тут – мій брат не вмер би! А й тепер знаю, що все, що попросиш ти в Бога, Бог тобі дасть».

Ісус Христос відповів їй: «Твій брат воскресне».

«Знаю, – сказала Марта, – що воскресне у воскресіння, дня останнього».

Тоді Спаситель сповістив їй: «Я – воскресіння і життя. Хто в мене вірує, той навіть і вмерши – житиме! Кожен, хто живе і в мене вірує, – не вмре повіки. Віриш тому?»

«Так, Господи, – каже йому, – вірую, що Христос єси, Божий Син, який гряде у світ цей».

Лазар уже був похований у печері, але Христос побажав побачити його. Вхід у печеру був завалений каменем, і Спаситель звелів відвалити його. Марта сказала Христу: «Господи, відгонить уже: четвертий-бо день».

«А хіба я тобі не казав, – озвавсь Ісус, – що коли віруєш, то побачиш славу Божу?».

Коли відвалили камінь від печери, Ісус звів очі до неба й промовив: «Отче, тобі подяку складаю, що вислухав єси мене! Я добре знаю, що повсякчас вислуховуєш мене, тож тільки з-за люду, який ото стоїть навколо, сказав я: щоб вони увірили, що ти мене послав».

Гучним голосом Христос закликав: «Лазарю, вийди сюди!». І мертвий вийшов із зав’язаними в полотно руками й ногами та обличчям, обмотаним хусткою. Ісус сказав: «Розв’яжіть його і пустіть, нехай ходить».

Чутка про це чудо поширилася по всій Юдеї. Багато хто приходив у дім Лазаря, щоб побачити його і, побачивши, знаходили віру в Ісуса Христа.

Чудо воскресіння Лазаря за кілька днів до Своєї хресної смерті Христос явив не випадково. Він знав, що настають Його останні дні та що багато людей відречеться від Нього. Бажаючи зміцнити віру Своїх учнів та дарувати їм надію на життя вічне, Господь виявив Свою божественну силу, перед якою кориться смерть.

Чудо воскресіння стало прообразом прийдешнього Воскресіння Христового, а водночас подальшого воскресіння всього людства під час Другого пришестя Спасителя.

Велич і слава цього чуда були безпосередньою причиною Христового тріумфального в’їзду до Єрусалима у Квітну неділю. Захоплений народ вітав Христа як свого Месію, свого Царя і Господа.

За матеріалами dyhdzvin.org