Етнолялька – це таки круто!

Фото Ярини Коваль
Ярина Коваль

журналістка

У Львові вкотре відкрито виставку «Ляльковий світ»

Старовинні українські рушники, які стали багатим тлом і доповненням для авторських ляльок щойно відкритого фестивалю «Ляльковий світ» у Львівському палаці мистецтв, куратор дійства Ірина Сорокіна не перший рік визбирує по всіх усюдах. Разом із тканими веретами та старими валізами вони сьогодні дозволяють їй переконливо засвідчити, що за час існування фестиваль, зокрема його етноскладова, надбав гідний реквізит, який не соромно виставляти. А фестиваль, про який зараз мова, – вже дев’ятий від дня його заснування.


Щоразу кожен такий фестиваль – це позитив і купа яскравих емоцій. А коли йдеться ще й про етноляльку, яку вже традиційно «Ляльковий світ» цільово презентує навесні, то це – занурення не лише у світ дитинства, а й вітчизняної фольклористики, міфології, народних традицій. Хай переосмислених і модернізованих, але таких, завдяки яким ми сьогодні в кращих своїх рисах такі, а не інші.


Отже, півсотні авторів зі Львова, Києва. Кривого Рогу. Луцька, Харкова та інших міст України представляють глядачам близько півтисячі авторських іграшок, що їх можна «підписати» під тему «Вербна неділя». Це, напевно, вперше, «Ляльковий світ» озвучує тему. При чому зініційовану не організаторами, а авторами.

Як на стороннє око, фестиваль начебто цього року трохи бідніший, ніж раніше, більш одноманітний. Традиційні ляльки-мотанки (хай і в розмаїтих строях), шиті зайчики, плетені великодні паски… Але з’явилося і щось цілком нове – від лялькових керамічних дзвоників до живописної серії на склі «Діти бавляться» (зреалізованої Іриною Сардак-Боднарук).

«Бавитися люблять не лише діти, а й дорослі, – ділиться враженнями з «Львівською газетою» одна з відвідувачок виставки, пенсіонерка Ганна Гаврилко. – Я, приміром, із задоволенням бавлюся із моїми внуками, і подекуди мені ось ці забави можуть бути цікавішими, ніж їм. Бо коли я була маленькою, таких кольорових забавок не існувало. До речі, на «Ляльковий світ» я приходжу щоразу. Бо тут така атмосфера, що відкинувши на годинку всі клопоти та турботи, можна знову відчути себе дитиною».


Цікаво те, що облюбовану іграшку можна придбати. Як і те, що фестиваль – теж уже традиційно – передбачив низку майстер-класів. Зокрема, у найближчі вихідні у рамках експозиції усіх охочих вчитимуть петриківського розпису.

Фото Ярини Коваль