Грижі у дорослих: оперувати чи лікувати іншими способами?

Щороку з таким діагнозом в Україні оперують майже 100 тисяч пацієнтів

Грижі живота – одне з найчастіших хірургічних захворювань. Їх щороку діагностують у 4% населення світу. І українці – не виняток. Торік в Україні було прооперовано понад 100 тисяч пацієнтів, які мали різні черевні грижі. На Львівщині лише у Львівській обласній клінічній лікарні щороку роблять 500 таких операцій. При цьому у хірургічних відділеннях лікарні оперують здебільшого рецидивні грижі (ті, що виникли повторно в тому самому місці) й нестандартні , ускладнені.

Хірургічні втручання при грижах, як кажуть хірурги, не належать до розряду складних. Та коли защемлену грижу не прооперувати протягом двох годин, то пацієнт може піти з життя. Якщо смертність при планових операціях невисока, то вона зростає у декілька разів, якщо грижа защемилася  або є повторною. Особливо, якщо хворі мають супутні захворювання.

Грижі обов’язково оперувати чи можна лікувати іншими способами? В яких випадках операції не уникнути? Які грижі є найнебезпечнішими і в яких випадках їх потрібно негайно оперувати?

Нині гостем «Львівської газети» є хірург вищої категорії з багаторічним стажем Львівської обласної клінічної лікарні Юрій Міхель, якому доволі часто доводиться оперувати грижі. Він і відповість на наші запитання.

– Юрію Михайловичу, для початку поясніть, будь ласка, який термін правильний – грижі чи кили? Чимало людей вважає, що «грижа» перейшла до нас з російської, а українською правильно говорити «кила»…

– Кила – це не медичний термін, медики ним не користуються. У Міжнародній класифікації хвороб в українській редакції є термін – грижі. Килами в інших країнах, скажімо, в сусідній Польщі називають абсолютно інше захворювання. В Україні медики користуються терміном грижі.

– Нині це захворювання діагностують доволі часто. Що провокує виникнення гриж?

– Грижа — це випинання внутрішніх органів із будь-якої порожнини тіла через розширені анатомічні отвори стінки цієї порожнини або слабкі її ділянки. За місцем виникнення розрізняють: пахові, стегнові, пупкові, навколопупкові, середньої лінії живота, спігелєвої лінії, діафрагмальні, спинно-мозкові тощо. Та найчастіше трапляються черевні грижі. Про них сьогодні і поговоримо.

Грижі бувають зовнішні та внутрішні. Вони можуть виникати у людей різного віку, але найчастіше –у дітей до семи років й у людей, яким за 50. Причини? Слабкість м’язової стінки черевної порожнини. У дітей вона ще слабо розвинена, а у людей старшого віку вона вже не настільки міцна.

Факторів, які сприяють виникненню гриж, доволі багато. Це різноманітні травми, підняття тягарів, закрепи, частий кашель, вагітність. Нині доволі часто оперуємо післяопераційні грижі. Не у всіх людей рани добре заживають, навіть після лапароскопічних втручань, коли розрізи доволі малі.

–А в кого частіше діагностують грижі: у чоловіків чи в жінок?

– І в одних, і в других, з єдиною різницею, що у чоловіків частіше діагностують пахвинні грижі, а в жінок – стегнові та пупкові. Загалом нині 4% населення землі мають черевні грижі. В Україні торік було проведено 100 тис. операцій з приводу черевних гриж.

– Якщо в людини виявили грижу, її обов’язково оперувати чи можна вдатися до іншого способу лікування?

– Усі грижі підлягають оперативному втручанню. Медикаментозного лікування при такій патології немає, як і не існує жодного лікування нетрадиційними методами. У всьому світі грижі оперують. І якщо вчасно не звернутися до лікаря, ускладнення можуть бути дуже серйозними, навіть смертельними.

У стані спокою грижа не болить, але є випинання, тому люди терплять до останнього й не звертаються до лікаря. Якщо гуля, яка з’явилася, має здатність ховатися, то це ще півбіди. Але при защемленнях вона ховатися не буде. І це дуже тривожний сигнал. Коли грижа защемлюється, у кільце здебільшого потрапляє петля кишки, судини перетискаються і кишка дуже швидко омертвляється. У таких випадках її слід звільнити впродовж двох годин, бо якщо защемлення триватиме довше, то вона омертвіє. Тоді доведеться викинути частину кишківника, і людина стає інвалідом. І смертність у таких випадках різко зростає.

У нашій лікарні виконують до 500 операцій на рік, з них четверта частина – це защемлені грижі. І з кожним роком кількість ургентних операцій, які треба робити негайно, зростає.

Хочу сказати, що защемлення відбувається не просто так. Доволі часто воно виникає після посту, коли люди неправильно виходять із нього. Від час посту люди обмежують споживання м’яса, жирної їжі, а на свята вирішують усе надолужити й про грижу забувають. Після переїдання посилюється перистальтика кишківника й нерідко виникає защемлення.

Найнебезпечнішими є маленькі грижі. Щоб краще зрозуміти ситуацію, наведу такий приклад. Чи можна кулак засунути у горнятко? Мабуть, що ні, бо він завеликий. Але він легко пройде у невелику каструлю. Схожа ситуація і з грижами. У великих гриж є менший ризик защемлення.

Окрім кишки, потрапляти в грижовий мішок можуть маткова труба, сальник, сліпа кишка та апендикс.

–А оперувати слід усі без винятку грижі?

– Так, якщо не має протипоказань. Скажімо, пацієнт, окрім грижі, має ще низку супутніх захворювань: аневризму аорти, цукровий діабет чи переніс кілька інфарктів чи інсультів тощо. Тобто, коли ризик оперативного втручання перевищує ризик ходіння з грижею, операцію не проводимо. Таким людям призначаємо бандаж. Його призначають і пацієнтам, яким операцію слід перенести на місяць-два: скажімо, у хворого пневмонія чи він переніс інфаркт. І поки людина одужує, їй тимчасово призначають бандаж.

У хірургічному відділенні № 1, де я працюю, ми щотижня оперуємо людей, які мають грижі. Нерідко робимо по декілька таких операцій на день.

Хоча операції з видалення гриж не вважають складними, операції, як і грижі, є різними. Доволі часто хворий після операції того ж дня або наступного іде додому, але є пацієнти які перебувають в лікарні до двох тижнів. Хірурги нашого відділення, як правило, оперують повторні, защемлені, нестандартні ускладнені грижі. Дуже багато післяопераційних.

Грижі нині оперуємо і лапароскопічно, особливо двобічні. Зараз ми все більше вдаємося до операцій, при яких пластика грижі відбувається за допомогою сітки. Якщо дефект можна закрити своїми тканинами, закриваємо. Та якщо грижа рецидивна, то стовідсотково використовуємо сітку.

Оперуємо переважно під загальним знечуленням, хоча робимо і під місцевим. Це залежить від стану хворого, супутніх захворювань, яка грижа, в якому місці. Від цього залежить і тривалість операції. Хоч швидкість проведення операції для хірурга не є показником його роботи. Операцію слід зробити так, аби в пацієнта не було більше цієї проблеми, не виникало рецидивів.

– То що порадите людям, які мають грижі?

– Не відтягувати операцію. Краще позбутися грижі вчасно, поки не виникло ускладнень.

  • An Ki

    Шановий “пан Доктор”, не вводіть людей в оману. Операція на видалення грижі – це обман. У 99% випадків можна обійтись без операції. Чому ви не кажете, що після видалення грижі, зростає навантаження на інші ділянки і є велика ймовірність рецидиву? Мабуть тому, що “гроші не пахнуть”. Вам ж побільше клієнтів потрібно. Люди, будьте розумні і не слухайте таких “докторів”…