Киянин Петро Бевза занурив Львів у «Йордань»

У Національному музеї ім. Андрея Шептицького відкрили виставку − без пафосу та реверансів

 |  Ярина Коваль   1049  
Петро Бевза

Якщо хто вважає, що щойно відкритий у Національному музеї у Львові художній проект «Йордань» запізнився щонайменше на кілька тижнів, то його титулований автор − київський художник Петро Бевза − готовий переконувати, що це не так. Бо Йордань – це вода. А вода – це очищення. А отже, святість, незалежно від дат. Бо, навіть приймаючи душ, ми очищаємо не тільки тіло, а й душу.

2

«Вода для Бевзи є символом спасіння, життєдайної енергії і циклічного самовідтворення, − пише про художника академік Володимир Горбатенко. – Художника приваблює динамічний образ рухомої води як любові, яка біжить від серця до серця, як взаємного перетікання ілюзорного в реальне і навпаки. Вода несе в собі пам’ять, духовну енергію, нові життєві сили, недаремно в українській народній традиції вода означає очищення. Вона є символом довговічності, нових почуттів і емоцій, непереборної сили».

3

От про ту силу води й силу художника можна говорити і в рамках цього проекту. Дійства, яке вже бачили у Нью-Йорку, Києві та Одесі та яке вітаємо зараз у Львові. «Антрополог свідомості і підсвідомості, що тонко відчуває сучасну епоху» (як назвав на відкритті виставки у Львові Петра Бевзу мистецтвознавець Роман Яців), художник не намагається загравати з глядачем, а запрошує його у свій світ без пафосу та реверансів. У тому світі не завжди комфортно і не завжди безтурботно, але однозначно – завжди емоційно. Без огляду на те, які смисли спроможний відчитувати для себе глядач.

4

Будучи переконаним, що людство покликане постійно балансувати між віртуальним та реальним світами, Петро Бевза акцентує на необхідності пошуку рівноваги. Звичайно, у кожного уявлення про цю рівновагу власне. Але, як зазначив митець у розмові з «Львівською газетою», насправді рівновагу можна відшукати тільки тоді, коли душа перейде в інший вимір. А наразі призначення людини – рух, а отже, пошук. Попри усвідомлення, що знайти неможливо.

5

«Петро Бевза подібний до подорожнього, який, ще не побачивши моря, вже відчуває його подих у своїй крові, − знову цитуємо Володимира Горбатенка. – На його думку, в кожному з нас є часточка божественного. Яким буде цей світ тепер і в майбутньому, значною мірою залежить від нас. Ми живемо на цій землі вперше і можемо помилятися. Але ми живемо востаннє. А тому не маємо права змарнувати те, що створено не нами».

6

Експозицію становлять більше ніж тридцять вибраних живописних творів за період від 1996-го до 2017 року. Експонуватиметься виставка лише до 29 березня.

Фото Ярини Коваль