На Львівщині 30-річному чоловіку розірвало кишківник навпіл

Попри невтішні прогнози, районним хірургам вдалося врятувати пацієнта

 |  Олександра Баландюх   27631  

Того дня 30-річний Микола, мешканець одного із сіл Сколівського району Львівської області, розпилював на подвір’ї деревину. Цим займався не вперше, тож добре знає, що до чого. Але в розпал роботи сталося непередбачуване: з-під пили раптово вирвалася дошка й полетіла просто в Миколу. Відскочити чоловік не встиг, дошка вдарила в живіт. Вона повністю розірвала м’язи передньої черевної стінки й увійшла в порожнину живота.

При такій травмі від травматичного шоку люди, як кажуть лікарі, непритомніють на місці, але Микола тримався. Він втратив багато крові, в нього різко почав падати тиск, стан швидко погіршувався. Але чоловік тримався, поки не побачив біля себе людей у білих халатах. А тоді вже втратив свідомість.

Чергова операційна бригада, до якої увійшли завідувач хірургічного відділення районної лікарні Тарас Демкович, хірург Віктор Іценко, травматолог Роман Козак і анестезіолог Богдан Лозинський терміново взяла чоловіка в операційну. Вони чудово розуміли, що з такою травмою з кожною втраченою хвилиною врятувати чоловіка буде все складніше.

Уже на операційному столі хірурги побачили, що дошка пробила шлунок, розірвала чоловікові тонкий кишківник навпіл і розсікла судини брижі. Нанісши потужну кінетичну травму, предмет розлетівся друзками після удару об хребет. Розірвані судини кишківника спричинили велику крововтрату. Хірурги вшили кишківник, шлунок, перев’язали судини, аби зупинити кровотечу, викликали зі Львова судинного хірурга (у районних лікарнях такого спеціаліста немає) та видалили уламки з периаортального простору.

«До мого приїзду колеги з районної лікарні зробили все від них залежне на дуже високому професійному рівні, – каже судинний хірург Тарас Кобза. – Мені залишилося тільки перевірити, чи не пошкоджена аорта, інші магістральні судини. Скажу більше: якби не професіоналізм районних хірургів, чоловіка не вдалося б врятувати, до Львова ми його просто не довезли б».

Після операції та стабілізації стану чоловіка забрали в реанімаційне відділення Львівської обласної клінічної лікарні. Попри те, що операцію було проведено перфектно, пацієнт у першу добу не повертався до свідомості. Серед лікарів, не кажучи вже про рідних, виникли тривожні думки.

За світовою статистикою, якщо в людини травмовані артерії, смертність зростає уп’ятеро. Кожен третій чоловік, в якого була травма артерій із кровотечею, помирає. Микола, попри все – вижив, тож може вважати, що народився в сорочці.

Зрештою, в чоловіка був неабиякий стимул вижити: вдома на нього чекало четверо маленьких діток, найменшому з яких виповнилося лише 6 місяців. Через три доби після операції Микола дуже швидко пішов на поправку: до нього повернулася свідомість, він став активним, почав ходити, потрошки їсти. І дуже швидко з реанімації його перевели у лікарняну палату.

Минулої п’ятниці Миколу виписали додому. Удома, як каже чоловік, і рідні стіни сприяють швидшому одужанню. Він ходить на перев’язки та сподівається на швидке одужання. Довго лікуватися, за словами чоловіка, ніколи: чотири пари оченят із надією дивляться на батька, і він розуміє, що їм конче потрібна його підтримка й допомога.

Микола і його рідні просили через «Львівську газету» висловити велику вдячність хірургам Сколівської районної лікарні Тарасові Демковичу, Вікторові Іценку, травматологу Романові Козаку, анестезіологу Богдану Лозинському, судинному хірургу зі Львові Тарасові Кобзі за врятоване життя. Найбільше вдячні лікарям дітки за те, що завдяки їхнім зусиллям батько зараз поруч із ними.