У Львові незабаром може з’явитися робот-хірург

Львівські хірурги вже вчаться з таким напарником працювати

 |  Олександра Баландюх   7326  
робот-хірург

Фото (усі) з архіву Андрія Дворакевича

Напередодні нового року лікар-хірург, спеціаліст з ендоскопічної хірургії Львівської обласної дитячої лікарні ОХМАТДИТ Андрій Дворакевич повернувся із США, де місяць стажувався у Центрі малоінвазивної хірургії на базі дитячого шпиталю Рокі Маунтін у м. Денвер (Колорадо), керівником якого є всесвітньо відомий професор Стівен Ротенберг. Це − не перша поїздка львівського хірурга до США. Перший раз він виграв грант і побував там 2013 року. Результат поїздки – понад 10 новітніх методик, які використовують у малоінвазивних операціях американські хірурги, нині успішно застосовуються у нас, тобто в дитячій лікарні ОХМАТДИТ. До речі, таке стажування спонсорує Блогодійний фонд Children’s Care Fundation (Лос-Анджелес, США). Завдяки цьому фонду впродовж року 10 українських лікарів можуть розширити свої знання і пройти стажування у закордонних клініках. 2017-го фонд планує значно збільшити кількість українських медиків, які зможуть стажуватися у клініках США.

2016 року Андрій Дворакевич вдруге виграв грант і поїхав на стажування у Рокі Маунтін шпиталь. Мета цієї поїздки − закріпити раніше здобуті знання у галузі малоінвазивної дитячої хірургії та освоїти нові. Цього разу він побував на курсі роботичної хірургії із використанням робота Да Вінчі. Як футуристично це не звучить, у багатьох країнах роботи-хірірги − це не новинка. Їх широко використовують у хірургії, зокрема, в малоінвазивній (малотравматичній) дитячій хірургії. Переваги, за словами львівського хірурга, суттєві. Це − більш точніші рухи та дії хірурга, відсутність тремору, певний контроль емоцій ; комфорт хірурга тощо. Андрій Дворакевич упевнений, що невдовзі роботи-хірурги будуть і в Україні, бо це, як він каже, не тільки справа часу, а майбутнє.

«Львівська газета» зустрілася з дитячим хірургом Андрієм Дворакевичем і попросила його детальніше розповісти про стажування в дитячому шпиталі Рокі Маунтіні, що найбільше вразило, чого нового там навчився і що неодмінно хотів би бачити у львівській дитячій лікарні.

Лікарня, де лунає дитячий сміх

«Коли я переступив поріг дитячого центру, щоб отримати ідентифікаційний бейдж та оформити офіційні папери, перше, що вразило − неймовірна тиша. Не чути ні плачу дітей, ні батьківської суєти, − розповідає Андрій Дворакевич. − Шпиталь радше нагадував санаторій матерії і дитини чи розкішний сімейний готель десь у передгір’ї Цюриха. У вестибюлі лікарні клоуни веселили дітей, а батьки і персонал у цей час поряд у затишній кав’ярні пили знамениту каву «Старбакс» і смакували свіжу випічку».

foto_1

У вестибюлі шпиталю, за словами львівського хірурга, висить величезна інформаційна таблиця, яка переповнена інформацією про медичні офіси та відділення. У шпиталі є декілька відділень реанімації (включно із кардіореанімацією), ігрові кімнати, кафетерії тощо. Максимально використані світлі, теплі та функціональні підвали. На даху шпиталю − автомобільний паркінг. Поряд − гелікоптерна стоянка.

foto_2
Тільки-но львівський хірург потрапив у операційний блок, спокій миттєво закінчився. В операційному блоці одночасно проводять по кілька операцій дітям різного віку, різного профілю та різного ступеня складності. Упродовж дня там проводять стільки операцій, скільки у львівській лікарні за тиждень.

Чому? Відповідь на це запитання хірург зі Львова шукав упродовж всього стажування. Робота у центрі розпочинається дуже рано, перед 7.00. І якщо написано «початок о 7.00», то рівно о 7-й годині й розпочнеться.

Діти, які потребують тієї чи іншої планової операції, у шпиталь поступають в день операції, о 5.30. Винятку немає навіть для немовлят. Але це не стосується дітей, котрим потрібне термінове оперативне втручання. Щоб якомога швидше надати їм медичну допомогу, до шпиталю їх доставляють на гелікоптері.

А далі починається чітко налагоджена командна робота: кожен знає, що має робити, затримки виникають украй рідко, хіба що під час нестандартної ситуації, що можлива в медицині.

Стівен Ротенберг

Усесвітньо відомий професор Стівен Ротенберг

«Наступне приємне здивування − час проведення операцій вдвічі (!) коротший, ніж у нас, − продовжує Андрій Дворакевич. – Як їм так вдається? Відповідь криється ось у чому. Тут використовують сучасні методики оперативного лікування, більшість з яких виконується малоінвазивним методом. Професійна підготовка як і лікарів , так і середнього медичного персоналу надзвичайно висока. А забезпеченість медичним обладнанням та витратним матеріалом така, якої я не бачив у жодній іншій країні світу. Наявність відповідно адаптованого обладнання дозволяє мінімізувати час для проведення лікувальних дій. Гібридність операційних кімнат дозволяє розгортати будь-яку підготовку до проведення операцій залежно від потреб: операцію з приводу гострого апендициту проводять відразу після операції на відкритому серці й навпаки. Перерва лише на ультракоротку стерилізацію. Це значно економить час, операційні працюють на повну потужність. Забув повідомити: усі операційні обладнані OR1* Karl Storz Endoscopy («золотий стандарт» − смарт-оперейтінг рум)».

foto5

Кожна операція відеореєструється та архівується

Паралельно з тим, що операції проводяться доволі швидко, в операційній панує дуже спокійна та дружелюбна атмосфера, звучить легка музика, згадує Андрій Дворакевич. Така атмосфера надзвичайно корисна і для дітей, і для персоналу. І це стандарт надання медичної допомоги у всій країні.

Ще один цікавий факт. В умовах багатомільйонної лікарні немає мускулистих «вишибал», ґратів на вікнах. Натомість є численні відеокамери та відеореєстратори, що працюють безперервно. Кожне оперативне втручання також відеореєструється та архівується («лапші» батькам чи наглядовій раді шпиталю вже не навішаєш).

Разом з львівським хірургом стажування в дитячому шпиталі проходили лікарі із США, Сінгапуру, Німеччини та Туреччини. Усі мали цілодобовий доступ до операційного блоку (якщо в цей час тривала операція) та тренувального центру. Щодо тренувального центру: перед виконанням сучасних оперативних втручань кожен лікар (як senior, так і fellow) проводить не одну годину у навчальному центрі під час перерв між операціями чи увечері на чергуванні. Ні, вони не патологічні трудоголіки, а всесторонньо освічені люди, які знають ціну своєї праці та відпочинку. До речі, про відпочинок. В умовах кожного відділення є комфортна кімната відпочинку, де є уся необхідна оргтехніка та обладнання, продукти для обіду. Хто за це платить? Лікарня. Місто Денвер і штат Колорадо вважають одним із найздоровіших штатів Америки. Поряд гори, тож медики часто активно проводять там вихідні. А всесвітньо відомий професор Стівен Ротенберг живе у передгір’ї Денвера і майже щодня приїжджає до шпиталю на спортивному велосипеді.

Що то таке «хірургічний робот»?

Під час стажування львівський хірург пройшов курс роботичної хірургії. Спостерігав за тим, як оперуючий хірург Ентоні Кенфілд спільно з напарником, роботом Да Вінчі, проводять ендоскопічні операції. Словами не описати, цю роботу треба бачити. Андрій Дворакевич каже, що не потрібно асоціювати хірургічного робота Да Вінчі із типовим роботом, наприклад, прибиральником. Хірургічний робот − це вдосконалення ендоскопічної хірургії у варіанті механічного асистента, якому не властиві людські недоліки, наприклад, тремор, утома чи хвилювання тощо. Це − вірний та безвідмовний (тільки щоб електрику не вимикали) напарник, який повністю підпорядковується оперуючому хірургу, і разом вони здатні зробити хірургічну операцію перфекційною. Робота Да Вінчі придумали вчені на допомогу людині, щоб зробити хірургію бездоганною, мінімізувати потенційні помилки, які властиві для людини як живої істоти.

Дворакевич і Кенфілд

Львівський хірург Андрій Дворакевич з хірургом Ентоні Кенфілдом, який оперує у парі з роботом

«Пацієнтам не варто лякатися, що приходить ера роботичної хірургії. Це − черговий якісний стрибок у медицині. На мою думку, це тільки початок, − каже Андрій Дворакевич. − Згодом роботи будуть вдосконалюватися та змінюватися, як айфони. Мене турбує тільки те, що Україна знову пасе задніх. Але я вірю, що у найближчому майбутньому такі роботи з’являться у Львові».

Поняття «один і найрозумніший» там не існує

«Хочу ще поділитися враженнями щодо командної роботи лікарів у шпиталі Рокі Маунтін, − зазначає Андрій Дворакевич. − Поняття «один і найрозумніший» там не існує. Так, безумовно, Стів Ротенберг як ментор та керівник клініки відповідає за проведену роботу і визначає напрями діяльності, але кожен із лікарського персоналу проводить ідентичні операції високого рівня складності . Це сприяє тому, що клініка має право називатися передовим центром надання сучасної високотехнологічної допомоги дітям у світі».

Декілька слів про безпеку пацієнта. До шпиталю батьки привозять тільки хвору дитину і страхівку. Більше нічого з них не вимагають. У шпиталі використовують величезну кількість одноразового медичного матеріалу. Медичні економісти підрахували, що утримання пральні (персонал, машини, електрика, вода тощо) значно дорожче, ніж матеріали одноразового вжитку. Майже 70% обладнання також одноразового використання, тож інфікування пацієнта мінімальне.
Увесь використаний медичний матеріал не викидають, а колектують, відповідно обробляюєтя та відправляють у країни Африки, як гуманітарну допомогу.

хірурги

Фото (усі) з архіву Андрія Дворакевича

«Після завершення стажування професор Стівен Ротенберг повідомив про свою чергову харитативну поїздку в Кувейт, де він спільно з місцевими лікарями проведе сучасні складні операції. Він часто здійснює такі поїздки в десятки країн світу і рятує сотні хворих дітей. Можливо, вдасться налагодити такі благодійні поїздки і в Україну, до Львова зокрема.

Що хотів із Денвера привезти у Львів? Шматок шпиталю, як зразок для наслідування, як стимул до праці. Але не дозволили, сказали: «Овервейт», − усміхається Андрій Дворакевич.