7 основних особливостей соло-мандрівок

Як подорожувати самому, особливо, якщо ти – жінка?

 |  Уляна Куйдич   4832  

Рано чи пізно у житті мандрівника виникає той момент, коли час і гроші для подорожі є, а от компанії – нема. І тоді постає дилема: чекати поки друзі зберуться чи їхати у далекі краї у гордій компанії себе самого. Соло-подорожі мають і переваги, і недоліки, але останні можна знівелювати, якщо грамотно підійти до процесу. Зрештою, деякі плюси переростають у мінуси, мінуси, навпаки, у плюси, залежно з якого боку на них подивитися. А про особливості такого роду мандрівок читайте нижче.

Свобода і гнучкість

Це − перша й основна перевага: ти сам вирішуєш, що робити, де гуляти, що їсти, коли прокидатися, де зустрічати світанок і чи зустрічати його взагалі, може, краще його просто проспати. Гуляти можна дуже швидко у режимі скаженого пса, або навпаки – цілий день вивчати кожен камінь на центральній площі міста. Якщо десь сподобалося, можна «зависнути» на довше, або втекти з ненависного міста першого ж дня.

Інтеграція у місцеву спільноту

Мінус, який перетворюється на плюс. Відсутність постійного співрозмовника навіть затятого інтроверта здатна перетворити у компанійську істоту. Але спочатку може бути нелегко: нові враження переповнюють, а ділитися ними – нема з ким. Когось може накривати від такої кількості часу, проведеного у самоті. Але саме тоді ти починаєш звертати увагу на ту безліч дрібниць, які в компанії залишались би непоміченими. Ба більше, в епоху інтернету та смартфонів знайти компанію доволі просто.

По-перше, це так звані сайти гостинності. Найвідоміший з них – couchsurfing, який у нас чомусь сприймають як безплатний готель (це не так). Там можна писати конкретним користувачам, переглянути форум певного міста і залишити оголошення. Також «кауч» має аплікацію для смартфонів hangouts, яка показує, хто з користувачів перебуває поруч і готовий скласти компанію.

По-друге, різні групи у соцмережах. Починаючи від груп згаданого couchsurfing закінчуючи клубами за інтересами: від велосипедистів до любителів вишивання хрестиком.

А найпростіший варіант – просто не боятися знайомитися з людьми і перевіряти всі заходи, які відбуваються у місці вашої дислокації. Майже у кожному більш-менш великому місті постійно проходять ярмарки, фестивалі, виставки і тому подібні заходи. Все це найлегше знайти у туристичній інформації, там зазвичай також видають безплатні карти, там же можна і прямо спитати, куди податися, щоб не нудьгувати. І не забувайте: паби – це місця для спілкування, а не для банального споживання алкогольних напоїв.

solo-traveler

Практикуємо мову

Подорожі одинаком − хороший спосіб вивчити мову, це стосується не тільки місцевої, а й інтернаціональної − англійської. Як не парадоксально це звучить, але говорити англійською я почала у Франції, бо моя англійська виявилася кращою за французьку. Але спочатку було дуже не просто: перші кілька днів минули в режимі, як у собаки: все розумію, нічого сказати не можу. Але вже другого тижня зловила себе на думці, що доволі невимушено балакаю на будь-які життєві теми: від подорожей до політики. Для обговорення філософських доктрин Ніцше словникового запасу все ще бракувало, але в подорожах того й не треба. Взагалі з мовами в Україні доволі дивна ситуація. Майже всі вчили в школі англійську, знають особливості граматики, але сказати два слова – проблема. Так от, одиночні подорожі чудово знімають мовний бар’єр – спочатку доводиться себе примушувати щось сказати, але потім розумієш, що за неправильно вжитий артикль чи часову форму бити ніхто не буде, і язик розв’язується.

Усе своє ношу зі собою

У великій компанії можна розподілити ті предмети, які можна використовувати всім, зокрема, фен, шампунь, зубна паста, зарядка для акумуляторів, намет тощо. У разі соло-мандрівки такого бонусу нема. Тож треба дуже ретельно підійти до процесу пакування, щоб потім не тягати на спині по 15 кілограмів. Тому зі собою треба брати ті речі, які необхідні, а не ті, які би знадобилися. Пакування рюкзака – це теж ціле мистецтво, і про нього «Львівська газета» детально розкаже у наступній статті.

Одна голова добре…

Як і з речами, також у групі можна розбити обов’язки: хтось відповідає за пошук та купівлю квитків, інший – за житло, ще хтось – складає програму екскурсій на місці. Коли ж подорожуєш сам, то і відповідати за все доводиться самому. І перевіряти кожен пункт по кілька разів. Утім такий підхід вчить додатковій організованості та відповідальності. А ще допомагає імпровізувати на місці і не впадати в паніку через форс-мажори. Щоправда, велика група від незапланованих ситуацій теж не рятує: по-перше, люди помиляються, по-друге, нема стабільності у цьому світі: потяги-літаки запізнюються, вулкани вибухають, гроші-паспорти губляться… Якою б безнадійною не здавалася ситуація, повірте, через кілька тижнів ви її розповідатимете друзям з жартами та усмішкою. Це ж пригоди, а чи не за ними ми і відправляємось у подорожі?

shutterstock_1343737161-630x210

Бюджет

Найбюджетніше подорожувати групою з 4-5 людей. Передусім це стосується оренди житла та оренди автомобіля. У Європі орендувати автомобіль на чотирьох часто виходить дешевше, ніж користуватися громадським транспортом, для соло ж мандрівника це − вже з графи розкіш. Квартира з двома спальнями ціною може не дуже відрізнятися від стандартного двомісного номера в готелі, але оскільки ця сума ділиться не на двох людей, а на п’ятьох – економія виходить суттєва. Коли подорожуєш сам, найвигідніше зупинятись у гостелах. Місце у кімнаті зазвичай коштує утричі дешевше, ніж окрема кімната, та й компанію у гостелі простіше знайти. Зараз набуває поширеності такий формат як party hostel, з вечірками кожного дня. Звичайно, тихо і спокійно у таких місцях буває рідко, але зате – сумувати не доведеться.

Безпека і здоров’я

На світ потрібно дивитися широко розплющеними очима, але голову при цьому втрачати не варто. Основна трійка небезпек, яка чатує на самотнього подорожнього, – це крадіжки, насильство та дорожньо-транспортні пригоди.

Гаманець – це така чудова річ, яка дозволяє втратити всі гроші, картки, ключі та документи відразу. Тому основне правило – не тримати всі ці речі в одному місці. Документи та основну суму грошей краще заховати у важкодоступному місці і не на видноті. А в кишенях мати тільки дрібні суми. У великих туристичних містах, таких як Барселона чи Париж, кишенькових злодіїв подекуди більше, ніж автохтонного населення. Тому в жодному разі не залишайте без нагляду ваші речі.

Наскільки миролюбне місто куди ви відправляєтеся, краще розвідати наперед. Також заздалегідь варто почитати про місцеві звичаї і перелік небезпечних районів, які є в кожному місті у кожній країні. У кожній країні є своя специфіка, але правила загалом одинакові всюди: триматися ближче районів скупчення народу, а від агресивних молодиків – подалі. Щодо жінок і чи чатують на них якісь додаткові небезпеки? Чесно, мені здається, що питання статі занадто переоцінене – люди насправді більш однакові, а на поведінкові звички впливає суспільство і прийняті у ньому норми. Тому основне правило – у країни, де у жінки трохи більше прав, ніж у собаки, самій краще не їхати. Що стосується решти світу – то переживати не варто.

До питань здоров’я уважніше варто підійти тим, у кого є особливості організму. Основне ж – це похідна аптечка й страховка. Мішок медикаментів зі собою возити не варто, краще підбирати універсальні засоби з широким спектром дії: один антибіотик, одне знеболювальне, активоване вугілля тощо. На страхівці також економити не варто: краще заплатити 200 грн за неї в Україні, ніж потім 200 доларів за банальний візит до лікаря за кордоном.