Зі старої пательні – новий годинник

Львів’янка Світлана Неклева захоплюється декупажем та топіарі

 |  Валентина Шурин   3370  

Фото зі сімейного альбому Світлани Неклеви

Квартира Світлани Неклеви нагадує музей. Львів’янка у старі речі «вдихає»… нове життя: в її руках вони перетворюються на цінні старовинні експонати. Звичайний посуд, скляну тару, горщики переробляє на ретро.

dekupazh25

«Якось у центр обліку та нічного перебування бездомних громадян, − розповідає пані Світлана, − дідусь приніс старезний настінний годинник і каже: «Хтось викинув, а вам, пані Світлано, може, знадобиться?!». Дивлюсь: ні краси, ні вигляду… Я той годинник почистила, покрила кракелюром (лаком, який надає виробам давнього вигляду). Зверху нанесла білу акрилову фарбу, краї покрила позолотою. І облущений та пошарпаний годинник перетворився на вінтажний (старовинний). Подібні речі хіба що в історичних музеях побачиш. Вставила батарейки – він ще й… зацокав».

Звичні повсякденні речі (посуд, кухонне начиння, скляну тару, горщики для вазонів) Світлана перетворює на екзотичну театральну бутафорію: стару пательню – на новий годинник з… яєчнею, дерев’яну дошку для нарізання продуктів – на мальовничу картину із зображенням кухаря.

dekupazh28

«Найоригінальнішою своєю роботою, − ділиться львів’янка, − вважаю декупаж на квадратній пляшчині. Обклеїла її яєчними шкаралупками, пофарбувала білою фарбою, зверху приклеїла шматочки серветок, і пляшка тепер виглядає так, наче склеєна із скляних осколків. Кожний шматочок шкаралупки брала пінцетом й акуратно клеїла один біля одного. Потім зрозуміла, що можна було зробити простіше й швидше: обкачати пляшку у шкаралупках. Тож вчуся на власних помилках. Із ще однієї прямокутної пляшки зліпила глиняну різдвяну хатинку: вмонтована у віконечко світлодіодна лампочка від дотику світиться. Це створює ефект надвечір’я. Дивовижний сувенір.

dekupazh213

Топіарі (композиція, виконана у вигляді дерева) – ще один вид мистецтва, яким захоплюється галичанка. Наприклад, для кавового дерева спочатку з пінопласту зробила величезний м’яч і обклеїла нього натуральними кавовими зернами. На виготовленому нею шоколадному дереві ростуть… справжні цукерки, а на трояндовому кущі − квіти з кольорового гофрованого паперу. В колекції львівської мисткині є також етнокольє, краватки, сережки, браслети з кольорового бісеру.

dekupazh-22

Пані Світлана стверджує, що навчитися мистецтву декупажу, топіарі зовсім не складно. Треба мати натхнення, вірити у свої сили та образно мислити. Опанувати це можна незалежно від професії. Важливо митцем бути в душі. Навчилася такому мистецтву самотужки. Щось у літературі підчитала, щось – на інших виробах підглянула. Коли чоловік (Роман, як і його дружина, соціальний працівник) побачив перший її виріб (декупаж на пляшці, обклеєної нотним станом), аж завмер від здивування: «Як ти це зробила?! Навіть не сказала, що маєш такі здібності». «Можливо, цей дар у мені дрімав. Не святі ж горщики ліплять», − віджартувалася жінка.

«Важливо наважитися на перший крок. Далі − як по маслу, − зазначає Світлана. − Роман інколи запитує: «Навіщо тобі це?». Коли ж бачить готовий виріб, зачаровується: «Яка краса, Світлано! А можеш ще щось зробити?». Моральна підтримка чоловіка (це дуже важливо!) допомагає вдосконалюватися у майстерності. У Романа – гарний смак та алегоричне бачення. Вміє вдало поєднати кольори. Для виробів з бісеру виготовив простенький ткацький верстат. Світлодіодна лампочка у декупажній хатинці – теж його фантазія. Допомагає мені й батько. З відрядження з-за кордону, наприклад, привозить бісер. До слова, найкращий – чеський і японський (намистинки одна в одну і яскравих кольорів).

dekupazh24

 

Люди, буває, голови ламають над тим, що подарувати на свята. Для пані Неклеви така проблема давно відпала. Друзі самі просять презентувати їм лише свої вироби. Кажуть, нема нічого кращого за власноруч виготовлену оригінальну… екзотику.

«Інколи продавці крамниць мене не розуміють, мовляв, ми їй і те, і се показуємо − ніщо не підходить, − каже Світлана. − Буває, цікавлюся у продавця: «Може, є серветки з блакитними квітками». А вона − мені: «Є з червоними. Хіба не все одно, які на обідній стіл класти?!». На жаль, не кожен знає, що таке декупаж. Багато і не чули про таку образотворчість. А навчитися цьому легко. За допомогою пензлика прикріплюю серветку на скляну тару клеєм ПВА (трішечки розбавляю його теплою водою). Оскільки він не відразу сохне, за потреби деталі можна переробити. Такий виріб не втрачає вигляду. Клей «Момент» не годиться − він швидко сохне. Відірвеш деталі – зіпсуєш роботу. До того ж він може надати деталям сірого відтінку, тоді виріб втрачає привабливість. Часом моя фантазія «розгуляється», і навіть важко щось вибрати. Hand-made (ручна робота) дуже популярна в Європі. Якось знайомій в Італію я презентувала пляшку горілки, яку оформила в українському стилі: дівчиною та козаком у національних костюмах. Знайома навіть не наважувалася тієї пляшки відкоркувати. Казала: боїться зіпсувати її зовнішній вигляд. Ще б пак – така краса! Пригадую, батько у Бельгії показав фото моїх робіт друзям. «У нас такі шедеври з руками і ногами відірвуть, − казали бельгійці. – Бо талановитих людей у європейських державах фінансово підтримують, шанують, а їхній талант цінують».

Усі фото зі сімейного альбому Світлани Неклеви