Новий хранитель спадщини Возницького

   Мирослава Іваник   8502  
Львівська національна галерея мистецтв

Фото: interes.lviv.ua

Конкурс на посаду генерального директора Львівської національної галереї мистецтв імені Бориса Возницького виграв відомий у Львові політолог і культуролог

Як ідеться на сайті Міністерства культури України, 7 вересня у Мінкульті відбулося друге засідання конкурсної комісії з конкурсного добору на посаду генерального директора Львівської національної галереї мистецтв імені Б. Г. Возницького.

«Заслухавши публічні презентації кандидатів (програм розвитку Львівської національної галереї мистецтв на один і п’ять років), Конкурсна комісія більшістю голосів визнала переможцем конкурсного добору на посаду генерального директора Львівської національної галереї мистецтв імені Б. Г. Возницького Тараса Возняка», – йдеться у повідомленні Мінкульту.

Що таке Львівська галерея мистецтв?

Львівська національна галерея мистецтв

Скульптури геніального Пінзеля, що входять в експозицію. ФОто: stezhkamu.com

Львівська галерея мистецтв – один із найбагатших музеїв України. За офіційною інформацією, її колекція нараховує понад 58 тисяч творів світового та національного мистецтва від найдавніших часів до наших днів. Свою історію галерея веде від 1897 року, коли міський магістрат ухвалив рішення про створення у Львові галереї європейського мистецтва. У 1902 році першими експонатами стали твори художників: В. Леопольського («Смерть поета Ацерна», «Скупий»), Я. Стики, Ф. Вигживальського, Я. Матейка, Е. Окуня. Датою початку закладення колекції музею вважається 1907 рік, коли до нього привезли спеціально придбану колекцію західноєвропейського мистецтва українського цукрового магната Івана Яковича, до якої входило близько 2 тисячі експонатів, в тому числі понад 400 картин. У 1914 році галерея отримали нинішнє головне приміщення на Стефаника.

У галереї дуже цінна, дуже різна і дуже багата колекція. Тут гарно представлено польське, австрійське, французьке, голландське, італійське мистецтво тощо. Серед того, чим пишаються львівські галеристи, – найбільша у світі (близько трьох тисяч одиниць) збірка барокової скульптури XVII-XVIII ст., серед якої і твори геніального Йоана Георга Пінзеля, чудова збірка портрета XVI-XVIII ст., одна з найбільших збірок польського малярства, картини Тиціана, де Латура, Яна Матейка, Мартіно Альтамонте та багатьох інших.

Кілька років тому Борис Возницький назвав журналістам приблизну вартість колекції – за його підрахунками, лише те, що він назбирав за роки діяльності, коштує щонайменше 16 мільярдів євро.

За приблизними підрахунками експертів, лише Борис Возницький (багаторічник керівник галереї, яка нині названа на його честь) із колегами за останні 50 років поповнив скарбницю Львівської національної галереї мистецтв на кілька десятків тисяч експонатів. Деякі з них нині оцінюють у мільйони доларів. Їздити в експедиції селами Західної України Борис Григорович почав іще на початку 1960-х років і майже з кожної повертався з черговими надбаннями. Десятками років він витягав дерев’яні скульптури з вогню, відкривав храми, переконуючи, що там потрібно зробити музеї, рятував ікони.

Точної оцінки, скільки коштує те, що зберігають у фондах Львівської національної галереї мистецтв, не існує. Кілька років тому Борис Возницький назвав журналістам приблизну вартість колекції – за його підрахунками, лише те, що він назбирав за роки діяльності, коштує щонайменше 16 мільярдів євро.

Львівська національна галерея мистецтв – це також 16 різних відділів: від Львівської картинної галереї, палацу Потоцьких – до музею-майстерні Теодозії Бриж. У структурі галереї є чотири замки: Олеський, Золочівський, Підгорецький і Жовківський, де розміщено відділення мистецької скарбниці.

Хто такий Тарас Возняк?

voznyak_n

Фото: ji-magazine.lviv.ua

Тарас Возняк відомий передусім як засновник і головний редактор журналі «Ї», перше число якого вийшло у 1989 році. Він народився 11 травня 1957 року на Івано-Франківщині. Вищу освіту Тарас Возняк здобув в НУ «Львівська політехніка» за спеціальністю «інженер-механік технологій машинобудування».

Новий директор галереї мистецтв є автором численних культурологічних статей, організатором та модератором конференцій, круглих столів та дискусій. З ініціативи Тараса Возняка й Олександра Пограничного у 2001 році була також заснована громадська відзнака «Орден за інтелектуальну відвагу». Він також один з організаторів кампаній з промоції спадщини скульптора Іоана-Георга Пінзеля, письменників Бруно Шульца, Зигмунта Гаупта, Збігнєва Герберта.

Протягом кількох років Тарас Возняк працював на державній службі – в структурі Львівської обласної державної адміністрації – та відповідав за міжнародні відносини у Львівській обласній раді.

Тарас Возняк і галерея

У Львівській галереї мистецтв Тарас Возняк ніколи не працював. Власне відсутність такого досвіду і закидають йому опоненти як основний недолік і проблему. Попри це, щонайменше двічі пан Возняк таки був тісно причетним до справ галереї.

0009_bytva_pid_vidnem_stanchak

Фото: busk2011.blogspot.com

По-перше, Тарас Возняк був одним з тих, хто активно відстоював ідею виставки творів Пінзеля у Луврі. Нагадаємо, у 2012 році 27 скульптур геніального Іоана Георга Пінзеля поїхали на тимчасову виставку до головного музею Франції. Роботи Пінзеля експонували протягом трьох місяців у королівській каплиці Людовіка XVI. Однак цьому передували роки копіткої роботи: організаційної та реставраційної.

Певною мірою підготовка цієї виставки стала можливістю для багатьох західних мистецтвознавців відкрити для себе Пінзеля – скульптора, доробок якого рівняють із найкращими європейськими зразками часу бароко. Якого називають українським Мікеланджело, але який залишався як для нас, так і для закордону, довший час невідомим.

«Як відповідальний за міжнародні відносини у Львівській обласній раді у 2007-2008 рр. я ознайомив з роботами Пінзеля нашого колегу – радника голови Львівської обласної ради у Франції Яна Долла, який шукав тоді культурологічні проекти, що могли б об’єднати Україну та Францію. Саме він висловив надзвичайно нахабну і неймовірну думку: «Виставімо твори цього великого майстра в Луврі!» – пригадує у своєму інтерв’ю для часопису «Ї» Тарас Возняк.

У цьому випадку пан Возняк тісно співпрацював і з працівниками галереєю і особисто з її колишній директором Борисом Возницьким. А от в іншому їхні погляди радикально розійшлися. Стосувалося це історії з двома батальними полотнами авторства Альтамонте –  «Битва під Віднем» та «Битва під Порконь». Того ж 2012 року у Львові розгорілася дискусія, що робити з двома баталіями, які щойно повернулися з реставрації з Польщі. Польські культурні чиновники, а також частина української громадськості, серед якої був і Тарас Возняк, наполягали, що картини мають виставити у Жовкві. Якщо не в костелі Св. Лаврентія, для якого вони були мальовані, то у відреставрованому Жовківському замку. Однак колектив галереї наполіг, аби їх повісили в Олеському та Золочівському замку, відповідно до волі вже тоді покійного Бориса Возницького.

Баталії за директорське місце

Багаторічним незмінним директором галереї був її нинішній патрон Борис Возницьцкий. Він обіймав посаду близько 50 років.

Хто буде його наступником, активно обговорювали одразу по смерті Бориса Возницького. Серед претендентів було кілька людей з середовища галереї: донька Возницького та реставраторка Лариса Разінкова, головний зберігач фондів Ігор Хомин і заступник директора з наукової роботи Володимир Пшик. Серед «негалерейних» потенційними очільнками галереї називали тодішнього начальника управління внутрішньої політики ЛОДА Ігоря Держка, реставратора Мирослава Отковича і також Тараса Возняка. Однак тоді Київ прийняв доволі компромісне рішення – очолила галерея донька Возницького Лариса Разінкова.

Цього разу разом із Тарасаом Возняком на директорську посаду також претендували Лариса Разінкова (Возницька) та Ігор Хомин.

За день до конкурсу на підтримку Лариси Разінкової виступив колектив галереї та декілька громадських діячів.

Лариса Разінкова

Фото: prostir.museum

За інформацією «Львівської газети», не обійшлось під час конкурсу і без гострих моментів. Напередодні поїздки до Мінкульту, де й відбувся остаточний вибір, Лариса Разінкова отримали електронного листа, в якому невідомий автор наполегливо радив їй не з’являтися на конкурс.

«Завтра під час засідання конкурсної комісії планується візит представника генпрокуратури (хто конкретно, не відомо). Хтось із кандидатів має оприлюднити комісії документальні факти корупції в ЛНГМ і офіційно передати документи представнику генпрокуратури. Генеральна прокуратура планує показати «картинку» боротьби з корупцією в музеях. Наскільки відомо, по документах проходять: Разінкова, Заячківський, Пшик, Соломка, Гупало, Гамкало (ОДА), Ревуцький, Мостова. Стаття корупційна, тому все дуже серйозно (в контексті активізації боротьби з корупцією). Ніби цю справу патронує «бувший львівський губернатор» (він зараз радник генпрокурора).

Резюме – відмовтесь завтра від конкурсу (стан здоров’я), і попросіть про перенесення конкурсу у зв’язку з хворобою. Конкурсна комісія не має права відмовити. Візьміть лікарняний (щоб був офіційний привід). Головне – виграти час», – оприлюднив текст листа у себе на ФБ громадський діяч Тарас Гаталяк.

…бачу своїм завданням сформулювати якісно нову, дієву модель майбутньої інституції з таким великим потенціалом», – Тарас Возняк

На жаль, отримати коментар самої пані Разінкової щодо листа «Львівській газеті» не вдалося.

Не вдалося «Газеті» поспілкуватись і з новим генеральним директором. У розмові з журналісткою Тарас Возняк заявив, що коментуватиме свої перші кроки на посаді вже після того, як вони будуть зроблені. Подаємо цитату з офіційного повідомлення Міністерства культури щодо призначення нового керівника галереї:

«Щодо свого призначення – то я розумію, наскільки це велика відповідальність. Передусім я хотів би подивитися на стан господарства, провести огляд, ревізії. Це досить тривалий процес, адже я бачу своїм завданням сформулювати якісно нову, дієву модель майбутньої інституції з таким великим потенціалом», – Тарас Возняк.