У Львові триває Тиждень актуального мистецтва

Понад 30 митців з України, Польщі, Великобританії, Німеччини, Чехії, Білорусі та Ізраїлю беруть участь у бієнале «Тиждень актуального мистецтва»

   Ярина Коваль   2125  
фрагменти з перформенсу Костянтина Зоркіна

Фото: Ярина Коваль

Більш ніж тридцять митців з України, Польщі, Великобританії, Німеччини, Чехії, Білорусі та Ізраїлю беруть участь у бієнале «Тиждень актуального мистецтва», що від 1 до 13 вересня триватиме у Львові.

Властиво, коли заходить мова про актуальне мистецтво, глядач реагує по-різному. Попри те, що Тиждень як масштабний проект contemporary art стартував ще 2008-го, регулярно збираючи на одній − що дуже важливо для нас – львівській території митців різних поколінь і з різних країн (до речі, таких учасників відтоді вже понад 400), пересічні львів’яни до нього досі не звикли. Звичайно, сьогодні загал вже краще розуміє, що сучасне мистецтво – не тільки картина, різьба чи скульптура, а й щось нематеріальне (у цьому випадку − дія), спроможне в ефемерних формах втілити ту чи іншу художню ідею. Але це ще не те розуміння, якого справді хотілося б.

Чудово усвідомлюють такий стан речей і незмінні організатори − мистецьке об’єднання «Дзиґа» та Інститут актуального мистецтва, насамперед в особі постійного куратора Тижня, «одного із найглибших, наймудріших, найсерйозніших і найвеселіших гравців і художників сучасного світу» (як свого часу окреслив його письменник Юрій Андрухович) Влодка Кауфмана. Але варто віддати організаторам належне: вони продовжують «лупати сю скалу». І небезуспішно. Бо сьогодні людей, яких цікавить, що робиться у сучасному актуальному мистецтві, уже значно більше, ніж було вчора.

Тиждень актуального мистецтва

Фото Ярини Коваль (на фото фрагмент із перформенсу Костянтина Зоркіна)

Перед початком Тижня його організатори акцентували: оскільки останні два роки країна живе «в стані війни, невизначеності, переродження, розчарування та надії», вони не можуть вдавати, що є поза цим контекстом. А тому цьогорічний ТАМ «спробує простежити, наскільки ці межові стани буття впливають на сучасне українське мистецтво, чи є вони достатньо значимими, щоб стати етапом у його розвитку». Інакше кажучи, глядач має нагоду побачити, як впливає війна не лише на актуальне мистецтво, а й на те, що відбувається у суспільстві. Зокрема, як змінилося за цей час розуміння землі, Батьківщини не тільки митцями, а й сучасниками загалом.

Тиждень актуального мистецтва, який цьогоріч представляє справді купа цікавих авторських та кураторських проектів, інсталяцій, перформансів, лекцій, майстер-класів тощо, пропонує «до кольору, до вибору». Але головне – чимало ідей та втілень, які є не стільки втіленням «его» художника, скільки тим, що знаходить прямий відгук в емоціях та думках тих, хто захотів, бодай у пасивній формі, до цього Тижня долучитися. Чи говоримо про проект «Частини тіла», який є свого роду львівською презентацією трієнале «Український зріз. ПереТворення», що недавно презентувало українське мистецтво у Вроцлаві і який у Львівському палаці мистецтв зараз представляють художники Юрко Вовкогон, Костянтин Зоркін, Діма Ерліх, Володимир Кауфман, Сергій Петлюк, Наталя Лісова, Сергій Радкевич, Володимир Стецькович, Геннадій Чернега та Володимир Топій. Чи про пілотний проект фестивалю Leminarium, наразі пов’язаний з креативним дослідженням постаті видатного письменника та філософа, народженого у Львові, Станіслава Лема. Чи про медіа-інсталяцію епатажної полячки Катажини Козири «В мистецтві мрії стають дійсністю». Чи про численне інше – значиме й менш значиме, якого в рамках Тижня цього року не бракує.

Фото Ярини Коваль (фрагмент із перформенсу Костянтина Зоркіна)

Фото Ярини Коваль (фрагмент із перформенсу Костянтина Зоркіна)

«Життя треба жити, як гру грати, − цитують історичні джерела античного філософа Платона, − грати в певні ігри, робити жертвоприношення, співати й танцювати. І тоді людина зможе сподобитися ласки богів і захиститися від ворогів, і перемогти у змаганні».

Хай із Тижнем актуального мистецтва ця перемога стане ближчою!