Уперше до школи без страху за помилку

     3038  

day.kyiv.ua

У часи мого школярства вчителька російської літератури Богдана Николишин (імовірно, через те, що в радянські часи вчитель саме російської літератури міг дозволити собі трохи більше, ніж учитель української) запровадила в класі цікаву річ: коли обов’язковий шкільний твір після вивчення того чи іншого письменника був написаний, вона говорила: «Підсумкові оцінки виставлено, а тепер чесно підніміть руки ті, хто прочитав цілу книжку, хто – половину, а хто не читав чи скористався лише хрестоматією чи критикою». Ми зізнавалися, а також розповідали, чому було цікаво чи нецікаво ту книжку читати. А далі починалося головне – обговорення не стільки героїв книги, скільки ситуацій, у які вони потрапляли, обставин, які ці ситуації спровокували, і як могло би бути, якби дещо раніше герой повівся по-іншому. Обговорення часто-густо переростало в запальні суперечки, в яких брали активну участь навіть ті, хто не читав, і тривали навіть під час перерв. У такий спосіб ми вчилися думати, аналізувати, відстоювати власний погляд, не боятися відходити від загальноприйнятих правил.

Це згадалося, коли Міністерство освіти й науки України затвердило зміни до програми початкових класів. Відповідно до цієї програми, діти на уроках літератури оцінюватимуть не героя (який він – позитивний чи негативний), а вчинки, ділячись емоціями від прочитаного і розвиваючи свій смак до читання. Те, що впроваджувала наша вчителька як приватну ініціативу й, властиво, навички критичного мислення учнів, відтепер для шкіл має стати нормою.

Відразу зауважу, особисто мені, як мамі першачка, ті зміни, які вже з вересня очікують початкову школу, подобаються. Бо мають за мету підвищити інтерес до навчання. І тут міністрові освіти Лілії Гриневич не заперечиш: від того, що відбудеться з учнями в початковій школі, безпосередньо залежить те, наскільки успішними вони будуть у школі основній. Принцип – дітей треба вчити так, як нас вчили, вже не працює, оскільки світ змінився. І сьогоднішні діти по-іншому сприймають інформацію, ніж сприймали її їхні батьки. Та й сама інформація видозмінилася. Попри те, що школа наразі перебуває в межах старих державних стандартів, де визначено основні очікування і навчальні результати, наразі йдеться, щоб до здобуття тих результатів прокласти трохи іншу дорогу. Зокрема, Лілія Гриневич акцентує, що сучасна школа просто зобов’язана сформувати в дітей ключові компетентності, які сьогодні визнані провідними освітніми системами світу як такі, що необхідні для сучасної людини в ХХІ столітті. Тож хай ці ключові компетентності у наших дітей будуть.

Отже, з чого ці зміни до програм початкових класів розпочнуться? Із усвідомлення, що діти 6-9 років мають малювати, творити і рухатися, а не заучувати теоретичні знання. Принаймні це зауважує заступник міністра освіти Павло Хобзей. Тому програми привели у відповідність до вікових особливостей дітей, перенісши деякі теми у старші класи та скасувавши низку вимог, що їх ставили до молодших школярів. Також уніфікували термінологію програм, що дозволить максимально наблизити її до вікових особливостей дитини та сприятиме побудові міжпредметних зв’язків.

Як інформує сайт міністерства, для молодшої школи знято фіксовану кількість годин на вивчення кожної теми: учителі визначатимуть потребу цих годин самостійно. А це означає, що навчальний процес має стати логічнішим і дати вчителю більшу свободу, оскільки кожен клас має свої індивідуальні особливості, які впливають на те, скільки часу необхідно на певну тему.

«Основна ідея полягає в тому, щоб дати дитині розкритися, максимально розвинути її індивідуальність, а не зашорювати, не формувати її, як ту цеглину, а розвивати. Для цього потрібно, серед іншого, дати вчителю більше свободи в підходах, дати їм можливість вибирати. Саме на це й будуть націлені нові програми», − роз’яснює на сайті міністерства Павло Хобзей.

Зміни до програм торкнулися чи не всіх предметів: української мови, читання, математики, інформатики, музики, образотворчого мистецтва, трудового навчання, фізкультури, іноземних мов для загальноосвітніх та спеціальних навчальних закладів тощо.

Так, скажімо, першокласники на уроках української мови не малюватимуть схеми речень і не створюватимуть речення за поданою схемою, а вчитимуться правильно розуміти сенс речення та складатимуть ті речення докупи, щоб виходило щось змістовне. Третьокласники не будуть намагатися усвідомити, що ж таке другорядні члени речення, а пізнаватимуть новий жанр – есе, водночас під орудою вчителя пробуючи творити власні усні есе. Бо саме це, на думку новаторів, має підштовхнути діток не боятися висловлювати свою думку. Теми «текст-роздум», «текст-розповідь» та кілька інших перенесли у старші класи, що логічно, оскільки психологічно готові до таких тем дітки більш старшого віку.

Щодо літератури, то, крім того, що будуть рекомендовані до вивчення сучасні автори, техніка читання на швидкість будуть змінені на читання із розумінням.

Більш привабливою для малюків стане й математика. Так, першачки та другокласники відтепер хоч і вчитимуться віднімати й додавати в межах десяти-двадцяти, множити, але не змушені будуть зазубрювати відповідні таблиці напам’ять.

Цікавішою стане й фізкультура. Крім того , що з 1 вересня в Лету кане донедавна обов’язкова муштра «рівняйсь-струнко!», дітям має бути запропоновано чимало сучасних активних ігор, спрямованих на співпрацю та взаємодопомогу.

Зрештою, говорити на цю тему можна ще чимало. Про те, що найменшенькі школярики писатимуть відтепер у зошитах олівцями, щоб могли самі себе виправити і не боятися помилок. Про те, що з 1 вересня учителі не креслитимуть їхні помилки червоними авторучками все з тією ж метою, щоб не виробити в малих учнях страх помилитися. Про те, що домашніх завдань має стати значно менше. І про багато інших хороших речей.

А що вони таки потрібні, засвідчує те, що ці зміни не взяли зі стелі. Вони вносилися у кілька етапів. Як інформує сайт Міністерства освіти й науки, платформа обговорення розвантаження навчальних програм була відкритою. 8 тисяч учителів, експертів, активістів, батьків залишили там свої коментарі та пропозиції, що їх згодом опрацювали 20 модераторів. Тобто всі ці зміни – той випадок, коли розуміння ситуації і потреб суспільства «внизу» і «вгорі» збігаються.

Звичайно, у міністерстві здають собі справу, що ці зміни сподобаються не всім. Люди часто бояться змін або ж просто ліняться докладати зусилля. Але, щоби вчителі молодших класів уяснили собі, що від них хочуть, у серпні в усій Україні пройдуть відповідні роз’яснювальні методичні зібрання та конференції. Зрештою, допоміжна відкрита он-лайн платформа Ed-Era.com ще до 1 вересня опублікує перші допоміжні матеріали для вчителів: від відеокурсів та навчальних матеріалів до роз’яснень про різні методики викладання.

Будь-яка реформа – це завжди для когось стрес. Але цього разу це стрес все ж таки в інтересах дитини.