Єдина в системі вищої освіти України кафедра сакрального мистецтва святкує 20-річчя (фото)

 

У музеї Пінзеля – «Оновлення традицій»

     3546  

Виставка ікон «Оновлення традицій» у музеї Іоанна Георга Пінзеля у Львові, яку кафедра сакрального мистецтва Львівської національної академії мистецтв підготувала  під орудою свого засновника та очільника Романа Василика, – вже не перша вагома подія, присвячена цій даті. Будуть й інші, бо це того варте. Адже кафедра сакрального мистецтва від своєї появи і донині залишається єдиною такою в системі вищої освіти в Україні.

9

Про унікальність цієї кафедри та того, що вона робить, говорили мало не всі промовці, включаючи владику Ігоря Возьняка. Бо 20 років – це таки вагомий шмат життя і праці, упродовж яких кафедра не лише розробила та втілила іконостаси та інші елементи церковного інтер’єру для 55 чинних храмів ( шість із яких – за кордоном), а також реалізує колись вибрану за визначальну настанову – творити сакральне мистецтво, націлене на сучасність. Бо як розповідав «Львівській газеті» Роман Василик, коли на першому курсі студенти отримують завдання зробити копію ікони XV століття, то вже на другому – створити ікону, яку зрозуміли би і відчули їхні діти.

11

Отож ретроспективну експозицію ікон викладачів та студентів «Оновлення традицій», окрім творів, виконаних за чітко визначеним каноном, склали також модерні речі. Приміром «Ангели Небесної сотні», які дещо раніше експонували у Варшаві.

8

Свого часу видатний польський художник українського походження, іконописець, теоретик мистецтва та православний теолог Єжи Новосельський (Юрій Новосільський) наголосив, що без модерного  мистецтва усе, що стосується ікони, було би лише археологією. Мовляв, тільки модерне мистецтво дало розуміння ікони, якою вона мала би бути. Тобто, безперечно, дало творцям, але чи дало громаді? Чи готова громада у своїй масі молитися перед модерними образами? 

6

«Цікаво, що конфлікти були , ще починаючи від Юрія Новосільсього, – розповідав мені Роман Василик за іншої нагоди. – Як переповідають історію, цього митця настоятель української церкви у Люрді запросив оформити свою церкву. Новосільський погодився, але з умовою, що святилище (поки він там працюватиме) буде зачинено. Коли нарешті Юрій Новосільський дозволив священику зайти, той побачив розписи й жахнувся: із майже гранатового тла на нього дивилася червонолика Пресвята Богородиця. Отець церкву відкрив, але журився, що ж то буде, коли на прощу приїде українська громада, яка дала на спорудження його храму чимало грошей. А потім побачив, що в його церкву почали влаштовувати екскурсії з різних країн – і всі захоплювалися тим, що бачили, то й сам почав дивитися на результат праці Новосільського по-іншому – ці розписи врешті йому сподобалися. Коли до Люрду приїхала наша діаспора з Канади, безпосередньо причетна до побудови цієї церкви і яка, відповідно, почала вимагати перемалювати те, що побачила, священик відмовився. Уже через рік розписи сподобалися і тим українцям. Тобто в підсумку, молитися перед модерними образами громада, може, й не готова. Але громаду треба виховувати. Це, як вода, якщо вона тече з напором, то звикаємо, що так і має бути. Бо вже нікуди не втечеш – новий час вимагає оновленої художньої мови».

14

Виставка «Оновлення традицій» триватиме в Музеї Пінзеля щонайменше місяць. Вхід для військовослужбовців та воїнів АТО безплатний.

10

Ярина Коваль

Фото Ярини Коваль