Археологи «зістарили» найдавніше місто на Львівщині

Літописний Белз, згідно з даними останніх археологічних досліджень, на кілька десятків років старший за першу писемну згадку про нього, що належить до 1030 року

   Мирослава Іваник   2945  

Фото: Віталій Ляска

Тоді київський князь Ярослав Мудрий разом зі своїм братом Мстиславом відвоював Белз, а згодом і Червенські міста, у польського короля Болеслава Хороброго.

Амфори, браслети та давні укріплення

Найдавніше місто на Львівщині а також батьківщина Ченстоховської ікони Божої Матері, або, як її ще називають, Белзької, під пильною увагою науковців. Цьогорічні археологічні дослідження доводять теорію, що місто старіше за офіційний вік.

«Перша літописна згадка про Белз датується 1030 роком. Але археологія не давала чіткої відповіді, чи існував Белз до цього, і як давно це могло бути. Тому, коли ми думали, де працювати, на перший план вийшла історія початків Белза як укріпленого міста й пошук найстаріших оборонних укріплень», − розповідає історик та науковий керівник проекту «Локальна історія» Віталій Ляска.

Розкопані дерев’яні конструкції валу та частокіл, датовані кінцем Х–початком ХІ ст. Фото: Віталій Ляска

Розкопані дерев’яні конструкції валу та частокіл, датовані кінцем Х–початком ХІ ст. Фото: Віталій Ляска

Розкопки, за словами дослідника, проводили в урочищі Замочок, на території дитинця. Тисячоліття тому приблизно у цьому місці були перші укріплення. Невдовзі неподалік звели замок. У 1930-х роках у найбільш укріпленій частині міста розкопи закладав відомий український археолог Ярослав Пастернак. Завдяки дослідженням він тоді виявив сліди найдавніших укріплень, але згадки про них у наукових джерелах були дуже лаконічним, а датування – неточним.

Скляні браслети ХІІ–ХІІІ ст. Фото: Віталій Ляска

Скляні браслети ХІІ–ХІІІ ст. Фото: Віталій Ляска

«Коли ми заклали там розкоп цього року, хотіли перевірити гіпотезу Ярослава Пастернака й окреслити її точніше хронологічно. Нам це вдалося, − розповідає Віталій Ляска. − На глибині більше ніж два метри ми натрапили на дерев’яні конструкції оборонного валу та частоколу, які попередньо датуються кінцем Х- початком ХІ ст. Тому вже з певністю можемо говорити, що Белз на час першої писемної згадки вже існував. Мабуть, його заклали наприкінці Х ст. Як мінімум це нам дає 30-50 років зістарення. Можемо говорити про рух Києва на цій території у 981 році. Тоді князь Володимир захоплює західні окраїни, зокрема, Червінь та Перемишль й, очевидно, починає одержавлення цієї території. Мабуть, у рамках цього одержавлення і звели Белз. Можемо наразі встановити хронологічні рамки, що між 981-м та 1030 роком спорудили це місто. Археологія дає прямі свідчення».

Фрагмент візантійської амфори з дитинця Белза. Фото: Віталій Ляска

Фрагмент візантійської амфори з дитинця Белза. Фото: Віталій Ляска

Знайдені під час досліджень артефакти також підтверджують думку про стратегічну та комунікаційну роль Белза. Свідченням є знайдений фрагмент амфори з Візантії і скляні браслети з Києва. Під час досліджень віднайдено також значну кількість фрагментів горщиків Х–ХІІІ ст., кістяні вироби, залізний ніж та наконечник стріли. Особливу увагу викликають знахідки горщиків з циліндричною шийкою, які притаманні для середовища північно-західних слов’ян з території Мазовії. Це підтверджує думку, що Белз був важливою ланкою відомого середньовічного шляху Київ – Краків – Прага – Реґенсбург, а також магістралі, що вела з Балтійського моря до Візантії.

Terra incognita

Історія колись княжої столиці, а нині тихого містечка налічує вже тисячу років. Белз − одне з найдавніших міст Східної Європи. На історичній арені Белз з’явився на початку XI ст. вже як значне місто західної окраїни Київської Русі. Вперше місто згадане літописцем 1030 року, коли київський князь Ярослав Мудрий здiйснив похiд проти польського короля, щоб вiдвоювати Червенськi гради, і здобув Белз. Першим белзьким князем був Всеволод Мстиславович (1170−1195). У червні 1590 року в Белзі відбувся перший з’їзд руських єпископів, резолюція з’їзду стала основою Берестейської унії.

Горщик з попередніх археологічних досліджень Белза. Фото: Віталій Ляска

Горщик з попередніх археологічних досліджень Белза. Фото: Віталій Ляска

Величні оборонні вали, мальовничі руїни монастирів домініканів та домініканок, св. Миколай з мозаїки церкви, загадкова мурована шестикутна вежа, дерев’яна церква св. Параскеви, мацеви на Белзькому окопиську − це пам’ятки культурної спадщини, ті збережені фрагменти, що нагадують сьогодні, що Белз − місто з багатою історією.

Значних руйнувань Белз зазнав під час обох світових воєн. Кілька разів місто переходило з рук у руки і врешті, згідно з договором між СРСР і ПНР, від 15 лютого 1951 року, Белз з околицею перейшов до Радянської України.

Це літописне місто було здавна відоме у науковому середовищі. Раніше тут, починаючи з 1930-х рр., було досліджено вал дитинця з дерев’яними конструкціями всередині, вулицю ХІ–ХІІІ ст., вимощену деревом, виявлено низку унікальних знахідок: свинцеву печатку новгородського князя Мстислава Володимировича (1096–1113), бронзове писало, керамічну писанку та низку артефактів, пов’язаних з військовою справою та господарством місцевого населення.

«Оскільки це було прикордонне містечко, у часи Радянського Союзу, тобто з початку 1950-х років, до нього особливої уваги не було. Відомості про нього теж були мінімальні. У 1970−1980-х роках розкопки тут проводив дослідник Володимир Петигирич. Їхні результати теж дозволяли припускати, що городище заснували орієнтовно в кінці Х століття», − розповів «Львівській газеті» археолог Державного історико-культурного заповідника у м. Белзі Остап Лазурко.

Крем’яний виріб. Фото: Віталій Ляска

Крем’яний виріб. Фото: Віталій Ляска

Постійні дослідження, за його словами, тут починаються з початку 2000-х років, коли створили Державний історико-культурний заповідник у м. Белзі. Здебільшого їх проводили в межах нинішнього середмістя і пов’язані вони були з реставрацією пам’яток. Натомість планових наукових розкопок на території Белза не проводили.

«Сьогодні у Белзі досліджено менше ніж 500 кв. м. Це − мізер, адже площа городища − близько 3 га», − прокоментував Остап Лазурко.

Кістяні вироби з дитинця Белза. Фото: Віталій Ляска

Кістяні вироби з дитинця Белза. Фото: Віталій Ляска

Амбітні плани

За словами Віталія Ляски, археологи планують невдовзі повернутися у Белз, щоб спробувати віднайти тут фундаменти храмів княжої доби, зокрема монастирську церкву св. Климента та церкву св. Спаса.

«Маємо амбітну мету − підтвердити археологічно роль Белза як релігійного осередку, − коментує Віталій Ляска. − У місті є кілька топонімів, наприклад, Монастирище та Трійця, де зафіксовано сліди життя у ХІІ-ХІІІ столітті, цвинтарі тощо. Це вказує, що тут були храми, й ми приблизно уявляємо, де вони могли бути».

Водночас до подальших досліджень науковці планують залучити сучасні технології. Перед повноцінними розкопками вони хочуть провести геомагнітні дослідження і фактично «побачити» будівлі під землею. Спеціальний сканер дозволяє завдяки деструкціям бачити будівлі на глибині, що дозволить копати не навмання, а отже, зекономити час і ресурси.

Мирослава Іваник