Виставка всупереч волі автора

У музеї Олени Кульчицької – акварелі Наталії Доробан-Петрук

     2085  

Фото: Ярина Коваль

5

Акварелі Наталії Доробан-Петрук, які становлять зміст виставки у Художньо-меморіальному музеї Олени Кульчицької, за словами її чоловіка, відомого скульптора та кераміста Романа Петрука, є свідками її любові до реального світу. Відреагувати на це визначення художниця, для якої ця експозиція – перша персональна, вже не може. Виставка, на жаль, відкрилася посмертно – акварелістки не стало торік.

1

Властиво, найближча родина порушила заборону Наталії Доробан-Петрук оприлюднювати її доробок, і таки показала ці акварелі людям. І навіть оточення художниці було заскочене і вражене, наскільки тонкий і цікавий творець жив з ними поруч.

«Я думав, що творчість Наталії Доробан-Петрук – це тільки ті вітальні листівки, які вона з теплими словами надсилала нам на заслання, – говорив на відкритті виставки поет Ігор Калинець. – І навіть узяв ці листівки зі собою, щоб, може, трохи наситити ними експозицію. А виявилося, що в цьому немає потреби – настільки багатим, несподіваним і захопливим є те, що я тут побачив».

6

Так іноді буває – ми майже нічого не знаємо про людей, які живуть поруч. І тільки коли їх не стає, раптом виявляється, що ці люди творили особливі світи, відмінні від усього іншого. Навіть теми Голодомору, подій Майдану та подвигу Небесної сотні Наталія Доробан-Петрук подає цілковито по-своєму , максимально відійшовши від новітніх штампів та кліше, інтригуючи як імовірними алюзіями, так і несподіваністю трактувань.

Ось ця несподіваність – це, напевно, найвизначніша характеристика, яку можна дати експозиції. 59 акварелей випускниці ще в шістдесятих Львівського училища прикладного та декоративного мистецтва імені І. Труша, а згодом Львівського інституту прикладного та декоративного мистецтва, учениці Карла Звіринського та Романа Сельського, що в різні роки викладала у Львівський дитячій художній школі імені Олекси Новаківського та працювала художником на Львівській кераміко-скульптурній фабриці, Наталії Доробан-Петрук презентують неприкрашених людей та неприкрашені ситуації. Але там стільки любові до світу, стільки динаміки, стільки життя, що хочеться затриматися біля кожної на довше.

2

«Наталка була дуже принциповою, – згадував на відкритті виставки Роман Петрук. – І висувала до себе надзвичайно високі вимоги, що, напевно, і не дозволило їй зробити виставку за життя. Також вона не підписувала своїх робіт. Але вони настільки читабельні візуально, що нескладно було написати їхній шлях. Вона настільки любила цей світ, що навіть жахливі сцени зображала так, щоб того жахіття у її творах було менше».

Ярина Коваль

Фото Ярини Коваль