Мами з зірками

До парламенту потраплять Партія регіонів, «Батьківщина», «УДАР» та КПУ – результати опитування групи «Рейтинг»

Відомі виконавці показали «Львівській газеті» дитячі фото з мамами.

     5798  

фото: hitgid.com

Для всіх вони – зірки, люди з особливим надхмарним статусом, а їхнім мамам досі важливо, чи не піднялась у них температура і чи точно вони ситі. Напередодні одного з найдобріших свят року – Дня Матері – я вирішила з’ясувати, якими синами-дочками були в дитинстві наші відомі виконавці. Й отримала велику порцію тепла. Бо кожен із співрозмовників хотів сказати про свою маму найкраще. І побажати найкращого. Прекрасно їх розумію, бо мами – це чудо. Користуючись службовим становищем, хочу привітати свою найріднішу мамочку, усіх львівськогазетних мам і всіх інших мам. Нехай те світло, добро та любов, які ви несете у світ, вертаються вам сторицею.

Дзідзьо, фронтмен гурту DZIDZIO:

mama-dzidzio-4

фото: архів DZIDZIO

«Я з дитинства дуже люблю їсти вафлі зі згущеним молоком. Мама мені завжди на свято робила такий торт, і то були найулюбленіші солодощі. У нас під ліжком стояла трилітрова жерстяна банка тієї згущонки, і я якось собі пробив у ній молотком і цвяхом дві дірки – одну, щоб пити звідти, а другу, щоб виходило повітря. І завжди собі пив, потай від мами. Аж поки одного разу мама вирішила до якогось свята намазати вафлі. Вона до тої банки – а там вже все засохло. Я думав, що мама з мене шкуру спустить! А вона навіть не сварилася. Тому що золота мама! Люблю її».

Наталка Карпа, заслужена артистка України:

архів Наталки Карпи

архів Наталки Карпи

– Коли я була малесенькою дівчинкою, то завжди любила одягати мамині підбори, залазила в її косметички, і для мене мамині помади та тіні – то було щось неймовірне. Моя мама дуже полюбляла французькі парфуми, і тато час від часу робив чоловічий подвиг – знаходив цей дефіцитний у радянський час товар. Якось подарував їй модні й дуже дорогі тоді парфуми «Lancome Climat» та «Fidji». У той радянський час це була справді велика розкіш.

І от одного дня, коли мама вперше розкрила флакон «Fidji», пораючись у кухні, відчула неймовірний аромат своїх нових парфумів. Подумала собі тоді: ну і шлейф у цих духів! Але коли запах посилився, запідозрила щось недобре. Пішла на запах. Зайшла у ванну кімнату, а там стою трирічна я, наливаю в маленькі долоньки парфуми і ще й флаконом по шийці, по волоссячку проводжу. І питаю: «Мамо, а я гарно пахну?». На той момент у флаконі залишались останні краплі. Але досі пам’ятаю мамину реакцію: вона по-доброму розсміялася і сказала, що в неї росте справжня жінка. Потім ми, до речі, увесь рік не могли позбутися цього запаху в квартирі, як її не провітрювали. А вже в дорослому віці, десь три роки тому, в дьюті-фрі у Франкфурті побачила на вітрині парфуми з дитинства. Я купила їх і подарувала мамі на День матері. Була дуже щаслива, що змогла повернути мамі той спогад.

Узагалі мама – це найближча людина у світі. У мене дуже сучасна мама, вона мене правильно виховала. Вважаю, що найважливішим виховним моментом є не те, що ти говориш, а те, що показуєш власним прикладом. Мені справді є що від неї брати. Бо вона у мене ніжна, розумна, добра, чуйна. Дуже хочу, щоб мама була здорова, довго-довго жила і була нашою із сестричкою опорою. Вона нас любить, підтримує, допомагає, це найближча порадниця. Дуже її люблю і вітаю.

Ліля Ваврін, співачка, радіоведуча:

архів Лілі Ваврін

архів Лілі Ваврін

– Мама завжди каже, що я була дуже самостійною дитиною. У шкільні роки вона зовсім не хвилювалась за моє навчання, бо знала, що все виконаю та відповідально поставлюсь до усіх завдань. Хоча коли була зовсім маленькою, зі мною сумно не було: одній бабусі я пофарбувала холодильник синьою фарбою, в іншої ми з сестричкою так варили суп із гострого червоного перцю, що довелося викликати швидку, бо позатирали очі руками з залишками цієї вогняної страви.

Моя мама – музикант, викладала гру на фортепіано. І саме вона підтримувала мене з перших кроків моєї музичної кар’єри. Хоча завжди була досить вимогливою до мене як до співачки, робила зауваження і вказувала на помилки. Вона інтелігентна, душевна і дуже спокійна людина. Як і я, обожнює тварин. Має велике добре серце. Я вдячна їй за те, що вона є прикладом і взірцем творчої і сімейної жінки одночасно. І чудово розумію: що б не сталось у моєму житті, першою людиною, до якої прийду, завжди буде моя мама. Дай, Боже, їй довгих і щасливих років життя!

Андрій Заліско, заслужений артист України:

архів Андрія Заліска

архів Андрія Заліска

– Коли я був малий, то часто гостював у селі. Чесно кажучи, був гарним малюком, з великими вухами та великими очима, і всі родичі й неродичі лізли до мене цілуватись. А я страшно того не любив. Сподобалося цілуватись десь після 25-ти (сміється). Мама знала, як ставлюся до «цілувальників», тому запропонувала: нехай той, хто захоче тебе поцілувати – приносить подарунки. Але й це пропрацювало недовго. Єдина, кому дозволяв себе цілувати, – мама. Бо маму я дуже любив і люблю. Хоча зовсім не щедрий на добрі слова до неї. Напевно, тому мені захотілося написати для неї пісню, яку вже за тиждень презентуватиму, щоб висловити оту вічну недоказаність емоцій:

Доля нас веде по світу,
Ми дорослі, ми і діти
Для святої жінки на землі,
Часу нам не вистачає,
Ну а мама все чекає.
Ти прости байдужому мені…
Ангели земні, Ангели живі
Мудрий батько і невтомна мама.
Ангели земні, Ангели живі
Боже щастя довго бути з вами!

 

Оксана Муха, співачка:

архів Оксани Мухи

архів Оксани Мухи

– Ніжнішої людини я не зустрічала. Моя мама – найдобріша, найкрасивіша, безвідмовна і дуже терпляча. Вона завжди допоможе мені, незважаючи на те, що я вже доросла. Чи можу сказати, як сильно люблю її? Немає таких слів. Безмежно, безкінечно, як космос – та й цього замало, щоб описати мої почуття до мами. Її усмішка додає мені сили. Особливо в ті миті, коли розумію, що причиною цієї усмішки є ми з сестричкою, а також наші діти. Пригадую, як якогось літа ми з мамою їздили на море у Лебедівку. Вона везла всі наші речі, а дітей у тій поїздці було аж п’ятеро: крім мене, моя рідна сестра Улянка, двоюрідна Христина і двоє братів. Їхали ми з пересадками через Одесу, Білгород-Дністровський – і на Лебедівку. Ми, діти, жодного разу не відчули тоді, що мамі було важко. Отака вона в мене відважна та сильна! Вітаю з Днем матері, мамочко!

Андріана, співачка:

архів Андріани

архів Андріани

– Коли мені було вісім років, я навчалась у другому класі й була досить самостійною дівчинкою. У той час мама працювала продавцем, і її перевели у магазин, розташований за 20 км від міста. І от у її перший робочий день я вирішила зробити мамі сюрприз. Своєрідний, правда… Після закінчення уроків сама пішла на автостанцію і поїхала автобусом до мами в новий магазин. Приїхавши, побачила, що мами нема, бо оскільки робочий день був першим, то його зробили скороченим. У мене був шок, бо потім ще довелося довго чекати на автобус, яким поїду додому. Я була налякана, і мама, звісно, також була шокована від такої моєї самостійності. Але не сварила. Бо з найменшого дитинства я з мамою була у близьких стосунках: тато міг сварити, а мама завжди захищала, навіть якщо я була неправа.

Якщо відверто, я була важкою дитиною, не любила вчитися. Коли пішла в музичну школу, то в першому класі позаймалася нормально, а тільки-но програма стала важчою – почала прогулювати. Брала папку з нотами з дому буцімто для занять, а сама йшла у парк. Та коли мама дізналася про такі мої витівки – не сварила, а намагалась переконати, що в мене є талант і треба його розвивати. Такий мамин підхід без примусу і покарань завжди на мене діяв. І зараз мама – це моя величезна підтримка. Якби не вона, я не змогла б займатися своєю кар’єрою, адже мама справді дуже багато часу присвятила моїм дітям.

Хочу мамі побажати терпіння і багато років життя. А ще щоб мама вибачила всі помилки і ненавмисні образи, хай вона якнайдовше тішить нас своєю усмішкою, любов’ю та увагою.

Соломія Чубай, музикант та продюсер літературно-музичних проектів:

архів Соломії Чубай

архів Соломії Чубай

– Мама в нас розвесела жінка. Пригадую, одного разу вона танцювала іспанський танець «кумпарсіта» зі зламаною ногою. Дотанцювала танець до кінця і впала, звичайно ж, після чого її принесли додому шестеро чоловіків. А вона сміялася. Такий у нашої мами характер – доробити все до кінця, що б не сталося. Вона така потужна жінка, багато чого витримала. Мама намагалася робит