Олена Даць: “Мої сукні – це етніка, яка не лежить на поверхні”

     4337  

Розмова із львівським дизайнером Оленою Даць

Вона дихає із весною в одному ритмі. І рекомендує робити так само іншим жінкам, обираючи одяг. Коли дивишся на її сукні – розумієш, що їх створив митець. Та попри невгамовні творчі пориви, Олена Даць змогла зробити колосальний бізнесовий прорив у світову фешн-індустрію. Її одяг продають у багатьох містах України, у Європі, Індонезії, Саудівській Аравії. Її покази відбувались у Франції, Польщі, Португалії, Греції, Японії, Італії та Бельгії. З 2008-го чотири рази на рік вона бере участь у Паризьких виставках моди. Як вона усе встигає і як може настільки вдало поєднувати дві однаково вагомі складові світу моди – загадка. Олена Даць – львів’янка, якою пишаєшся по-справжньому. Вона одягає «червоні доріжки», але найбільше тішиться, коли бачить у своїй сукні пересічну парижанку. Легка і ніжна, як кожна її сукня, дизайнер Олена Даць розповіла «Львівській газеті», якою є її весна.

– Фешн-бізнес характерний тим, що у ньому постійно додаються нові імена, і збоку виглядає, що триматися на плаву дуже важко. Тим паче долати модою кордони. Як тобі це вдається? І з чого почався твій шлях до нинішньої Олени Даць?

– Усе найяскравіше почалось із Парижа. Париж – це уособлення моди: молодий, живий, заворожує і надихає. Перше знайомство із цим прекрасним містом відбулося 2008 року, і я, звісно ж, одразу закохалась. Наповнені творчим повітрям просторі бульвари і затишні маленькі кафе… Згусток культурної і мистецької світової спадщини і водночас такий повітряний, легкий і неповторний. Це місто заворожує мене по-новому щоразу. У кожній подорожі відкриває мені ще одну свою маленьку таємницю. Дарує нові і неповторні зустрічі. Мені пощастило познайомитись тут із справжніми професіоналами світу моди, старожилами бізнесу. Завдяки їм дізналась багато секретів і нюансів, які допомагають мені у розвитку бренду Olena Dats’.

Dats_002
Шоурум, у якому вперше брала участь, розташований на легендарній Аvenu Montage. Відтоді адреси змінювались: салон «Luxury Vendome», готель «Le Maurice», де зупиняється знаменита головна редакторка американського видання журналу «Vogue» Анна Вінтур, і величезний салон «Who’s Next» – найбільший майданчик моди у світі. Мої перші клієнти були із Бельгії, ми і досі друзі. Зараз географія значно збільшилась, і за цей час мені вдалося стати частиною однієї великої дружної родини баєрів (люди, які закуповують колекції одягу, взуття й аксесуарів, а потім продають їх у модні бутики, – «Львівська газета»), фотографів, моделей, дизайнерів. Мати хороших друзів і знайомих у всьому світі. Дуже зворушливо, коли, наприклад, баєр із Кувейту привозить мені фініки зі свого саду, бо знає, що вони дуже смакують моїй бабусі.

Це дуже приємно, адже життя складається не тільки з кількості точок продажу чи суми закупки. Тому Париж для мене – це не тільки музеї, покази і шоуруми, а також місто, де я можу поспілкуватись із однодумцями, зустріти близьких духом людей, дізнатись так багато цікавого про світ.

– Твої твори представлені в дуже багатьох країнах. Яка з них виявилась найуспішнішою у бізнесовому плані? Де тебе найбільше знають і люблять, купують?

– Звісно ж, найбільше ціную своїх клієнтів в Україні. Рідні стіни справді допомагають.

– А чи почуваєшся десь чужою? Як у світі зараз сприймають українських дизайнерів?

– Чужою не почуваюсь ніде. Мені здається, що рецепт успішного бізнесу однаковий у всьому світі – це вдале поєднання ціни та якості. І це перше, на що звертають увагу покупці, а вже потім, звісно ж, дизайн, цікавість задуму тощо. Я горда, що можу презентувати світові свою країну. Адже зараз мода – одна із галузей, яка створює позитивний імідж Україні.

– От цікаво: українська модниця нині відрізняється від європейської?

– Чесно? Ні. Дівчата у всьому світі залишаються дівчатами: люблять гарно виглядати, бути цікавими та звабливими.

Dats_005

– З часу твого входу у світ високої моди, що стало найбільшим задоволенням і найбільшим розчаруванням?

– Які ж можуть бути розчарування, якщо я займаюсь улюбленою справою і безмежно щаслива від цього? А тимчасові труднощі тільки додають азарту. Найбільшим же стимулом до роботи завжди є щасливі клієнти. Направду. І дуже тішусь, коли та чи інша річ із колекції стала частиною незабутнього або просто радісного моменту. Мені дуже приємно, наприклад, зустрічати людей, які кажуть: «У вашій сукні я виходила заміж, святкувала день народження або ж просто провела чудовий день». Ці слова дають відчуття того, що моя робота комусь потрібна і спонукає докладати ще більших зусиль та не зупинятись.

– За такої відданості роботі ти, мабуть, дуже вимоглива до людей, які з тобою працюють?

– Мені дуже пощастило зустріти на своєму шляху справжніх професіоналів, які не йдуть на компроміси, коли питання стосується якості роботи. І вони досить часто (за що я їм дуже вдячна) є вимогливими до мене…

– У багатьох твоїх інтерв’ю бачила, як активно декларуєш свою «львівськість». Але, зважаючи на ритм роботи, чи не логічніше мігрувати принаймні до Києва? Чи думаєш ти про це?

– Переїзд я однозначно не планую. Мої клієнти живуть не тільки у Києві, а й у всьому світі. Тому якщо думати про перспективи, то радше варто говорити про Париж. І хоча я обожнюю подорожувати, але все найдорожче моєму серцю є у Львові. Мені важливо, коли навколо моя родина і друзі. Важливо, коли всі і все в гармонії.

– Твої сукні неможливо забути. І ті, хто стежить за твоїми роботами, їх завжди впізнають. Як ти їх твориш?

– Мої сукні – це етніка, яка не лежить на поверхні, а є сакральною серцевиною. Це те справжнє, життєдайне, від чого черпають енергію і силу… А кожна колекція – це своєрідна казка про ці таємниці. Те, чим є наповнене вітрило. Вітрило, наповнене вітром… Стрімка повітряність, яка несе вперед, але водночас залишає тобі невагомий слід легкості. Те, чим є в навколишньому світі сприйняття, асоціації: море, хвилі, які несуть хороші зміни, які рухаються. Природа – це те вічне і, мабуть, найбеззахисніше і тим самим найцінніше. Прозорість, невагомість, ніжність, але водночас справжня реальна річ, яка несе користь, розповідає свою історію.

Dats_003

– Якою є цьогорічна весна від Олени Даць?

– Біле з жовтим – кольори початку, світанку. Але для мене цього разу це був не світанок у природі, а в прозрінні душі. Зараз багато хто усвідомив себе українцем. Спираючись на події сьогодення у нашій країні, колекція уособлює глибоке розуміння кожним із нас національного, патріотичного, власного. Своєрідна точка відліку – початок нової долі і нового життя. Ця колекція проникає саме у тему цього усвідомлення, початку нових ініціатив, думок, розуміння, співпереживання.

Dats_004

У сучасному світі найдорожчою валютою є час. Створюючи одяг, я намагаюсь розширити кордони хвилини, наповнювати її ще більшим змістом. Дати відчути, що ваш мікрокосмос наповнився чимось надзвичайно важливим, цікавим, інформативним.

– А що б ти порадила навесні жінкам, які не мають можливості одягатись із подіуму?

– Рецепт – біла блуза. Актуальна у будь-якій ситуації, а в поєднанні з яскравими аксесуарами або із довгою спідницею стане доречною на світському рауті.

– Яка твоя ідеальна клієнтка? Опиши, будь ласка.

– Моя клієнтка – романтична жінка-Муза, яка натхненна сама і надихає інших: своїх дітей, кохану людину, колег по роботі, незалежно від того, чи на ній строге плаття чи вечірня сук-ня. Так, надзвичайно приємно, коли твої сукні «світяться» на «червоних доріжках», подіумах і в журналах, але найбільше я раділа, коли побачила свої моделі на простих елегантних парижанках. Саме це стало підтвердженням того, що зусилля були не марними і українська мода впевнено крокує картою світу.

Розмовляла Дана Ганус, фото Natalia Nnatkin