Львівське подружжя перетворило мандри на спосіб життя

     4447  

Львівський фотограф Марта Троцюк зі своїм чоловіком Орестом за п’ять років відвідали разом уже більше ніж 40 країн: від екзотичної Азії до Південної Америки

Під час подорожей вони не лише пізнають нові культури та звичаї, а й знаходять час для роботи. Кажуть, завдяки тому, що працюють дистанційно, змогли перетворити подорожі у спосіб життя.

«Львівська газета» поспілкувалася з Мартою про подорожі, роботу та мандрівну фотографію.

Усе почалося зі знайомств

До знайомства з Орестом я ніколи не виїздила за межі України, а він на той час вже активно мандрував, з ним завжди були якісь іноземці, що розповідали цікаві історії. Мене це заінтригувало. Згодом Орест покликав мене зі собою. Перші наші спільні мандрівки були у Польщу, Єгипет та Ізраїль.

У Польщу я їхала для того, щоб узяти участь у конференції, але це було радше формальністю, щоб швидше відкрити візу. Її тоді мені дали лише на п’ять днів. Ми летіли з Києва у Краків, і мене не пускали в літак через те, що до закінчення візи було десь зо два дні й працівники були не впевнені, що я зможу вчасно перетнути український кордон. Це було доволі стресово, бо це була моя перша поїзда. Ми тоді викликали менеджера і після довгих розмов нам таки дозволили летіти.
Краків мені дуже нагадав Львів, тільки більш розвинений. Згодом візи відкривали вже на довший період часу. Кажуть: bitten by the travel bug, десь воно так і є. Це коли неможливо зупинитися і довго сидіти на одному місці, бо постійно хочеться нових вражень.

Болівія, Солончак Уюні. фото: Марта Троцюк

Болівія, Солончак Уюні фото: Марта Троцюк

Азія як «хвороба»

Перша наша тривала подорож була у Південно-східну Азію. Це було чотири роки тому. Ми летіли з Москви у Бангкок. Кольори, запахи – це було щось неймовірне. У подорожі ми провели майже п’ять місяців і відвідали багато країн: жили місяць на Балі, місяць у Таїланді, також були в Сінгапурі, Малайзії, Шрі-Ланці.

Я «хворію» Азією. Вона різноманітна, барвиста, смачна та дешева. Якщо говорити про Азію, перше, що спадає  на думку, – Тайвань. Це – невелика острівна країна, яку можна назвати оригінальним Китаєм, оскільки там відчувається великий вплив Японії, то можна побачити мікс японської та китайської культури.

Не все, що там бачиш, одразу зрозуміле До прикладу, в Тайвані у кожному домі є невеличке місце – так званий «храм», де зберігають попіл померлих родичів. Тайванці вірять, що душі померлих охороняють тих, хто живе на Землі. На Балі прийнято щодня приносити пожертви богам: ароматичні палички, квіти, рис.

У Тайвані ми були місяць, але за цей час об’їздили весь острів. Власне тут завдяки людям нам дуже добре вдалося інтегруватися у місцеве середовище. Жителі привітні, відкриті та товариські. Вони запрошували нас пожити у них та влаштовували екскурсії. За місяць ми лише раз платили за житло. Люди рекомендували нас своїм знайомим та родичам. Казали, що ми можемо у них залишитися та пожити певний час, і нас справді зустрічали та раділи з нашого приїзду.
Мене дивувало, як абсолютно не знайомі люди можуть бути такими відкритими та привітними. Сюди я обов’язково хочу повернутися.

фото: Марта Троцюк

фото: Марта Троцюк

Мандруючи Азією, звикаєш до дуже різних звичаїв. У Китаї дивними є місцеві смаки та культура поведінки у закладах харчування. Наприклад, навіть у дорогих ресторанах вважається культурно голосно відригувати чи спльовувати. У нас так не прийнято. Щодо смаків, то традиційні китайські страви майже неможливо їсти: вони не лише виглядають неапетитно, а й мають жахливий смак. До прикладу, там дуже популярною є зупа з наварених кісток, і це все, що є у цій зупі.

Небезпечна Бразилія

Дивно, але Азія дуже безпечна. Знаю, що донедавна в Індії було проблематично подорожувати жінкам поодинці, такі самі проблеми є і на Філіппінах. Однак, якщо порівнювати з Південною Америкою, Азія цілком безпечна. Там люди більш відкриті та готові допомогти у разі потреби.

Болівія, солончак Уюні фото: Марта Троцюк

Болівія, солончак Уюні фото: Марта Троцюк

Цієї зими ми були в Бразилії. Це була перша країна, в яку ми приїхали на Південноамериканському континенті. Напевно, більшість людей чула, що Бразилія є небезпечною, і це свята правда. У цій країні я вперше відчула певну дискримінацію. У мене світла шкіра, я блондинка і цим я виділяюся у натовпі.

У Бразилії, наприклад, у Ріо-де-Жанейро, потрібно знати певні правила. Бідні та багаті райони у цьому місті розташовані дуже близько, і різниця між заможними та бідними людьми дуже значна. У бідних районах люди часто заробляють на продажу наркотиків, ні для кого не секрет, що там це поширено. Бідняки озлоблені та  до певної міри агресивні.

Відстань між такими районами доволі мала, там нема такого поділу, що багаті живуть окремо від бідних і навпаки. Може бути так, що одна вулиця є нормальною, а інша дуже небезпечною. Небезпека, у прямому сенсі, чатує за поворотом.

Культурний шок у мене був у тому, що я не можу піти туди, куди хочу, не можу ходити сама, не можу гуляти, коли стемніє. Також не можу користуватися телефоном на вулиці, брати зі собою багато речей, якщо йду на пляж. Ця кількість «не» ставить людину в суворі рамки, які я, як і більшість людей, дуже не люблю.
У мене є невеликий список країн, куди я не поїду, власне через безпеку. До прикладу, це ті ж Філіппіни, деякі африканські країни, частина Центральної Америки (Гватемала, Гондурас). Однак я відпущу туди Ореста. У нього є мрія відвідати всі країни світу, тому я не буду перешкоджати йому це робити.

Питання фінансів

Під час подорожей ми працюємо. У нас кілька проектів, зокрема сайт Ореста, де ми ділимося досвідом і в такий спосіб спонукаємо людей до активного способу життя. Ми розповідаємо про можливості заробітку он-лайн та маркетинг. Подорожі – це гарно, однак ми хочемо не лише про них розповідати, а й допомогти людям подорожувати.

У багатьох є стереотип, що робота має бути серйозною, що для цього потрібно сидіти в офісі та працювати за графіком. Насправді є й інші варіанти. Можна вести свою справу і працювати дистанційно з того місця чи країни, де тобі цікаво й комфортно.

США, штат Юта, фото: архів Марти Троцюк

США, штат Юта, фото: архів Марти Троцюк

Ми майже не їздимо автостопом. Нам треба працювати в подорожах, і ми цінуємо наш час. Автостоп – це дуже гарний досвід, але ти ніколи не знаєш скільки часу чекатимеш, поки тобі хтось зупиниться. Завжди намагаємося шукати дешеві квитки на транспорт, часто буває, що літати дешевше, ніж їхати автобусом чи поїздом.

Живемо будь-де. У нас багато знайомих по всьому світі, то вони нас запрошують до себе. Користуємося каучсерфінгом – це, до речі, хороший спосіб інтегруватися у якесь середовище, бо ти житимеш, зазвичай, безпосередньо у представника певної країни. Також обираємо гостели, гест-хауси, інколи, коли зупиняємося на довший час, то орендуємо окреме житло. Це залежить від ситуації, країни та часу.

Мандрівна фотографія

Оскільки я фотограф, то у подорожах приділяю час і фотографії, бо це те, що я люблю і вмію робити. Це також хороший спосіб закарбувати в пам’яті яскраві моменти, емоції та людей, яких ти зустрічаєш під час мандрівок.

Насправді немає якихось секретів, як зробити свої фотографії цікавими. Треба, напевно, хоч на якийсь час перестати дивитися National Geographic і порівнювати свої знімки з тими, що є у журналі. Потрібно бути амбітним і фотографувати те, що припало вам до душі. Не треба робити знімок Ейфелевої вежі просто тому, що таке фото є у всіх і ви вже знаєте з якого ракурсу воно вийде гарним.

США, monument valley фото: Марта Троцюк

США, monument valley фото: Марта Троцюк

Знімки треба робити спонтанно, у той момент, коли хочеться вам, а не коли треба, бо це якась визначна скульптура чи місце. Відмовляйтеся від шаблонів і пропускайте країну крізь себе, спробуйте її відчути. Намагайтеся ловити емоції, робіть акцент на людях, тому що люди у 80% випадків розказують про країну більше, ніж давня архітектура чи природа.

Якщо ви фотографуєте ландшафти, то намагайтеся показати їх з якоїсь цікавої точки. Не бійтеся присісти чи забратися кудись вище, щоб змінити кут зору. Не потрібно все фотографувати на рівні очей. Робіть щось нестандартне, якщо ваші фотографії будуть живими та передаватимуть атмосферу, вони обов’язково будуть цікавими.

Софія Лазуркевич