Переселенці з Криму і Слов’янська про Львів

     478  

Ернест і Лана потрапили до Львова з різних причин, але їх об’єднує бажання знайти тут своє місце

«Не потрібно нас жаліти»

Ернест Абкелямов понад рік живе у Львові.

Поїхав з родиною в квітні після окупації Криму. Львів вибрали тому, що влада сюди офіційно запрошувала переселенців з півострова. Він запевняє, що 90% кримських татар хочуть повернутися на батьківщину. Вважає, що коли вже Росія окупувала кримський півострів, то і вона повинна його утримувати.
 Але у зв’язку з тим, що конфлікт затягується – кримські татари бачать необхідність інтегруватися в львівський соціум.

Кримські татари – неідеальний народ.

Ми всі різні. У кожного з нас є своє бачення і спосіб життя. Не потрібно нас жаліти. Наш народ має досвід політичної боротьби, історичної державності. Ми, слава Богу, знаємо хто ми. Нам не потрібно надмірної похвали, інакше все це перетворюється лише на «Кримські татари – патріоти!». Ми не більші патріоти, ніж самі українці. Українцям і кримським татарам потрібно знати більше один про одного. Україна за 20 років не приділяла нам уваги як до народу. Але хоча б не заважала.

Крим з 20-го лютого визнаний тимчасово окупованою територією. Росія має його утримувати. Україна не має на це морального права.
В історії був момент, коли Крим був три роки окупований – під час Другої світової війни. Було б неправильно, якби радянська влада поставляла ешелони провізії або вела торгівлю з Кримом.
Мене часто запитують: але живуть же зараз кримські татари в Криму?

Так, живуть і працюють. Хтось навіть став краще заробляти або отримав посади. Але це все показуха, лише картинка. Людина, що зайняла чужий будинок, повинна сама нести за нього відповідальність. Опалювати його, забезпечувати продуктами і електрикою.
 

ми не хочемо асиміляції, не хочемо загубитися в цьому суспільстві

Кримські татари виразили думку, що необхідно інтегруватися у львівський соціум, оскільки ситуація з окупацією затягується. Але ми не хочемо асиміляції. Ми не хочемо загубитися в цьому суспільстві. У нас є багатовікова історія і релігія. Потрібно зберегти це і якісно передати нашим дітям. Я вважаю, що якщо ми і повернемося до Криму, то повинні залишити після себе хороший слід в місті. Повірте, дев’яносто відсотків кримських татар хочуть повернутися додому.

Кримські татари часто спілкуються між собою на своїй мові. Без практики ми її забудемо, а нам ще потрібно передати її своїм дітям. Я жодного разу не бачив негативної реакції на кримсько-татарську мову у Львові.
 

Ми не робили заяв, що нам потрібно місце для будівництва мечетей

Ми не робили заяв, що нам потрібно місце для будівництва мечетей. Іслам дуже легка, в плані обов’язків, релігія. Необхідно здійснювати п’ятиразову молитву в день, але для цього не потрібно зводити монументальні будівлі з високими мінаретами. Мусульманину потрібні молитовний килимок і чистота.

«Переселенці для міста – це мінус»

Лана з подругою приїхали до Львова на весільну зйомку в період, коли військові події в Слов’янську тільки починалися. Зрозуміли, що повертатися додому вже немає сенсу. Залишилися. Пожили два тижні у подруги. Потім без проблем знайшли собі квартиру. Тепер Лана працює у Львові і в рідній Слов’янськ повертатися не хоче, так як вона вважає, що там багато років вже нічого не змінюється. З недоліків життя у Львові називає жахливе транспортне сполучення.

Переселенці для міста – це мінус. По-перше, тому що це показник того, що в країні не все добре, а по-друге, тепер стало складніше знайти роботу. Але приймати їх все одно потрібно.

Зареєструвалася як переселенець. Мені навіть дзвонили з центру зайнятості, але до того часу вже знайшла роботу. Думаю, що підтримка потрібна тим, кому менше пощастило. Держава повинна надавати їм житло і нормальну роботу.
 

Спеціально живу в центрі, люблю красу

Займаюся виготовленням ексклюзивної біжутерії, а також підробляю в офісі. Мої батьки дуже задоволені тим, що я тут. Нещодавно приїжджали в гості, їм дуже сподобалося.
Найважче було усвідомлювати, що необхідно залишатися тут. У мене багато знайомих у Києві, а тут нікого раніше не було. Психологічно стало набагато легше, коли в Слов’янську припинилися бойові дії.

Повертатися в Слов’янськ не хочу. Звичайно гарне місто, але зі Львовом не порівняти. Я намагалася вдома багато років щось робити. Якось оживляти місто – нічого не змінюється…

У Львові подобається архітектура, атмосфера. Спеціально живу в центрі, люблю красу. Приємно, що місто туристичне, це плюс, хоч іноді буває занадто багато людей. Але є й мінуси, звичайно. Транспортне сполучення жахливе. Я приходжу вранці на зупинку, і три моїх автобуси їдуть повністю забиті. А ввечері жахливі корки, не можу нормально доїхати додому. Ще багато будівель невідреставрованих, шкода.
 
Не було жодного конфлікту з місцевими. Спочатку  намагалася говорити українською, але це давалося важко.

Роман Губа, Олексій Коваленко, Ганна Чуданова

Фото Анна Чуданова, Олексій Коваленко