Олег Криса: «Попри те, що мене величають українсько-американським скрипалем, назавжди залишусь українцем»

     567  

Розмова з Олегом Крисою, геніальним скрипалем зі Львова

Учора, 10 грудня, у Львівській філармонії завершився унікальний музичний проект «Історія скрипкового концерту» одного з найвидатніших українських скрипалів сучасності, легендарного львів’янина Олега Криси. Протягом жовтня та грудня маестро, який недавно відсвяткував 70-річний ювілей, представляв твори зі світової спадщини скрипкової музики від композиторів епохи бароко до сучасних авторів, що їх він з великим успіхом раніше виконував у багатьох країнах. Під час заключного концерту звучатили Концерт для скрипки з оркестром №1 Мирослава Скорика та концерти для скрипки з оркестром Кароля Шимановського й Дмитра Шостаковича у виконанні Олега Криси й Академічного симфонічного оркестру Львівської філармонії під батутою Тараса Криси. Попередньо Маестро поспілкувався з «Газетою».

— Шановний Олегу Васильовичу, Ви мешкаєте у США, як у Вас з’явилася ідея зробити проект «Історія скрипкового концерту» у Львові?

— Цей проект своєрідний повтор, адже під час сезону 1972 — 1973 рр. я вже грав цикл «Розвиток скрипкового концерту», де виконував 15 скрипкових концертів з диригентом Ісааком Паїном, перед тим грав 18 концертів у Києві з Національним оркестром. Минув час, і ось 12 концертів виконую у Львові. Зараз перебуваю у піврічній творчій відпустці і саме у Львові хотів провести якомога більше часу. Завдячую генеральному директору філармонії Володимиру Сивохопу та оркестрам, що проект вдалося втілити у життя. Безмежно щасливий, що знову, хоч частково, можу його повторити, показати львів’янам, як скрипкова музика розвивалася від Баха до сучасних напрямів скрипкового концерту.

— Поки тривав проект, Вам випало побувати на концерті пам’яті свого вчителя Давіда Ойстраха у Москві. Чи не відчували якихось негативних настроїв до Вас як вихідця зі Львова?

Моє ставлення до українсько-російських подій доволі гостре, і своїх думок на цю тему я ніколи не приховував. Вважаю, що ті гітлерівські методи, що їх Росія застосовує проти України, абсолютно не допустимі. З огляду на вік, не можу піти на війну, але моя позиція на цю тему відома

— Знаєте, це була дуже захоплива подорож, адже перед тим був дуже цікавий скрипковий фестиваль у Лас-Вегасі. Скрипалька, яка його організовувала, знайшла кількох студентів Ойстраха, серед них запросила і мене. Ми мали бесіди-спогади, грали сольні концерти з оркестром, яким диригував мій син Тарас. Звідти я полетів до Москви, на концерт пам’яті Ойстраха. Люди, які прийшли слухати класику, не цікавляться моїми думками стосовно подій. Їх цікавить насамперед музика, і це нормально. А щодо мого ставлення до українсько-російських подій, то воно доволі гостре, і своїх думок на цю тему я ніколи не приховував. Вважаю, що ті гітлерівські методи, що їх Росія застосовує проти України, абсолютно не допустимі. З огляду на вік, не можу піти на війну, але моя позиція на цю тему відома. Доля закинула мене до Америки. Та, попри те, що мене величають українсько-американським скрипалем, назавжди залишуся українцем. До речі, концерт у Москві я заграв у вишиваній сорочці. Зробив це спеціально, з натяком чи навіть з притиском, але ніхто не пов’язав це з якоюсь політичною акцією, концерт мав успіх. Я не був у Москві вісім років, отож було цікаво знову сюди завітати. Адже я в Москві жив, працював, тут знайшов свою дружину. Тому був щасливий побувати там.

— Яким є Ваше творче життя у США?

— Уже більше ніж 20 років я викладаю у Істменській школі музики в місті Рочестер. Це одна з провідних консерваторій США. На щастя, багато гастролюю з концертами. Тобто змінилася просто географія, але займаюся тим, чим займався і у Львові, Києві, Москві. Без скромності скажу: гастролюю часто. Пропагую українську скрипкову школу у США. Включаю у програму твори різних українських композиторів, в основному, з якими співпрацював і твори яких виконував, стараюся знайти нові.

— Чи навчаються в Істменській школі музики студенти з України?

— Мало. Поки що у мене був один українець з Австралії, який, між іншим, здобув першу премію на першому Міжнародному конкурсі скрипалів у Львові два роки тому. А загалом у нас навчаються студенти зі всього світу. Навчання дороге: 50 тисяч доларів на рік. Погодьтеся, далеко не кожен спроможний це заплатити.

— Чи слідкуєте за розвитком сучасного скрипкового мистецтва, зокрема львівських скрипалів?

— Я би нікого не виокремлював, хоча рівень зараз дуже високий. Однак велетнів такого кшталту, як ті, що вже відійшли, ще чекаємо.

Люблю ходити по Львову, бо тут я повертаюся у дитинство. Тут кожен камінь для мене дорогий

— Приїжджаючи у Львів, щоразу даєте концерти, чи бувають і приватні візити?

— Дуже рідко. Один раз, коли бував у Варшаві на конкурсі, то приїхав на обід до мами, але вже потім вечеряв у Варшаві. У мене у Львові живе мама, брат, безліч двоюрідних сестер, племінників, адже маю дуже велику родину, купу друзів. Як правило, поселяюся у готелі, щоб нікому не заважати, адже мушу займатися. Проте щодня гостюю у родини. Люблю ходити по Львову, бо тут я повертаюся у дитинство. Тут кожен камінь для мене дорогий…

Розмовляла Ольга Максим’як

Довідка. Олег Криса є першим українським скрипалем, який став лауреатом 1­-ї премії найпрестижнішого у світі міжнародного конкурсу ім. Ніколо Паганіні в Генуї (1963). Його виконавська та педагогічна діяльність є прикладом для наслідування для кількох поколінь музикантів, передовсім для скрипалів. Нещодавно у Львові було започатковано Міжнародний конкурс скрипалів Олега Криси.

Олег Криса гідно представляє нашу державу у світі як вихованець української, зокрема, львівської скрипкової школи. Викладав у престижних вишах, з 1967 р. — у Київській консерваторії ім. П. Чайковського; з 1973 р. — в Московському музично­-педагогічному інституті ім. Гнєсіних; з 1974 р. — в Московській консерваторії. Сьогодні Олег Криса — професор престижної у США Істменської школи музики в м. Рочестері, де навчаються музиканти з багатьох країн світу.

Як соліст Олег Криса виступає в багатьох країнах світу з провідними оркестрами та диригентами. Його приїзду завжди дуже очікують на таких музичних фестивалях, як «Празька весна», «Варшавська осінь», Віденське музичне свято, щорічному музичному фестивалі у Шлезвіг ­Гольштейн (Німеччина) та фестивалі Міжнародної академії ім. Баха у Штудтгарті, на Орегонському фестивалі Й. Баха в Юджині та інших.

Йому присвятили свої творі такі відомі композитори, як Альфред Шнітке, Валентин Сильвестров, Мирослав Скорик, Вірко Балей та В’ячеслав Артемов. Олег Криса став їх першим виконавцем.