Українська пенсійна система потребує негайних реформ

 |    519  

За часткою пенсійних видатків держави в економіці Україна вже кілька років займає перше місце серед усіх країн світу

Пенсійна криза

31 липня Рада директорів МВФ оголосила про надання Україні чергового траншу в розмірі $1,7 млрд. Керівництво Фонду відзначило прогрес у проведенні необхідних для країни реформ і позначило ключові напрямки реформування української економіки.

Один із таких напрямків – сфера державних (публічних) фінансів, ключовим елементом якої є пенсійна система, яка займає близько третини державних витрат в країні.

Криза пенсійної системи

Пенсійна реформа в Україні давно стала нагальною потребою.

За часткою пенсійних видатків держави в економіці Україна вже кілька років займає перше місце серед усіх країн світу, витративши на пенсії майже 16% свого ВВП в 2014 році.

Джерело: Світовий Банк

Найближчий конкурент – Італія – витрачає на пенсійні потреби лише трохи більше 13% від ВВП, в середньому ж розвинені країни-члени ОЕСР (Організація економічного співробітництва та розвитку) витрачають на пенсії менше 8% від ВВП. Приблизно стільки ж витрачають в наших східноєвропейських країнах-сусідах. І навіть у Білорусі та Росії ці витрати досягають лише близько 9-10% від ВВП. Таким чином, навантаження української пенсійної системи на економіку є безпрецедентно великим.

При цьому, країна почала 21-ше століття з цілком нормального показника. Пенсійні витрати України у 2000 році становили лише 8% від ВВП – як у розвинених країнах ОЕСР та країнах-сусідах України. Менш ніж за десятиліття вони розрослися до небачених 18% в 2009 р. (цілком ймовірно, найбільш високий рівень пенсійних витрат окремої країни за всю історію).

 

Джерело: Пенсійний фонд, постанови про бюджет Пенсійного фонду 2000-2014 рр.

У цього стрімкого зростання витрат є дві причини.

Перша – популізм, що охопив країну в пост-кучмівський період. Початок поклав кандидат у президенти прем’єр В. Янукович, який різко збільшив пенсії та почав дотягувати до певного рівня мінімальної пенсії всіх пенсіонерів, безвідносно розміру заплачених ними пенсійних внесків та їх матеріального стану. Наслідком таких дій стало зростання пенсійних витрат до 15% від ВВП і поява дефіциту Пенсійного фонду в 2005 році – фактично з цього моменту Пенсійний фонд України можна вважати банкрутом. Наступний уряд продовжив в тому ж дусі, щедро нарощуючи пенсійні зобов’язання, а також різноманітні спецпенсії, надбавки і доплати.

Друга причина – криза 2008 року, що призвела до обвалу економіки і доходів Пенсійного фонду. Зобов’язання перед пенсіонерами при цьому не зменшилися, і в 2009 році Україна досягла піку навантаження пенсійних витрат на свою економіку – 18% від ВВП. З того моменту витрати на пенсії стабільно залишаються дуже високими.

Особливу небезпеку це становить у зв’язку з процесом старіння української нації. Так, згідно з демографічним прогнозом ООН, збільшення кількості пенсіонерів в порівнянні з кількістю громадян працездатного віку в Україні в найближчі 15 років збільшить пенсійні витрати більш ніж на 5% від ВВП, з них на 2.5% від ВВП в найближчі 5 років. Очевидно, що можливості витягнути такі високі витрати в ослабленої української економіки не буде – десь на цьому тимчасовому проміжку пенсійна система стане остаточно неплатоспроможною.

Джерело: Пенсійний фонд, постанови про бюджет Пенсійного фонду 2000-2014 рр., Демографічні прогнози ООН

Незважаючи на настільки величезний розмір і високе навантаження на економіку, пенсійна система в Україні не є ні ефективною, ні соціально справедливою:

• більше 70% пенсіонерів отримують, з урахуванням надбавок і доплат, менше середнього рівня звичайної пенсії за віком (1535.63 грн станом на 01.01.2015);

• система спеціальних пенсій, надбавок та доплат створює нагромадження привілейованих категорій пенсіонерів;

• пенсії найбільш привілейованих категорій – прокурорів, суддів, народних депутатів, членів КМУ – перевищують рівень середньої пенсії за віком у 5-11 разів.

Пенсійний фонд досі не має єдиної централізованої інформаційної системи, в якій містилися б дані про всіх пенсіонерів. Це призводить до численних зловживань на місцях – відомі випадки, коли за допомогою підробки інформації розкрадалися мільйони гривень.

Короткострокові рішення…

Існує ряд короткострокових рішень, які могли б на якийсь час зняти гостроту проблеми.

Першим з таких рішень є аудит та ревізія Пенсійного фонду, а також впровадження в ньому єдиної централізованої інформаційної системи. За різними оцінками, ці заходи здатні заощадити від 10 до 30 млрд гривень (0.5-1.5% від ВВП). Основне джерело економії – т.зв. “мертві душі”: померлі пенсіонери, які залишаються оформленими в Пенсійному фонді та на чиє ім’я продовжують надходити гроші, розкрадають їх родичі або співробітники Пенсійного фонду.

Пенсійна реформа, проведена в 2000-х рр. в Грузії, показала, що кількість таких “мертвих душ” може бути величезною – грузини виявили, що «липовими» були близько 30% всіх зареєстрованих пенсіонерів.

Друге рішення – впровадження в пенсійну систему перевірок майнового стану і доходів.

Очевидно, що бідна країна в умовах кризи повинна витрачати гроші максимально ефективно – а соціальна підтримка багатих та забезпечених громадян (нехай навіть літніх) ніяк не є ефективною витратою коштів. У зв’язку з цим можна розпочати перевірки майнового стану і доходів одержувачів пенсій – чого зараз не робиться – і перестати, як мінімум, доплачувати до рівня мінімальної пенсії тим з них, чий достаток явно дозволяє обійтися без такої доплати.

А можна піти ще дальше і, замість того, щоб оподатковувати пенсії працюючих пенсіонерів – стимулюючи їх таким чином не працювати – перейти до оподаткування пенсій багатих громадян. Такий підхід був би соціально справедливим та ефективним з точки зору використання грошових коштів.

…і довгострокові

На довгострокову перспективу українська пенсійна система потребує суттєвої перебудови.

Негативні демографічні тенденції (пенсіонерів в країні в найближчі десятиліття буде ставати все більше, порівняно з громадянами працездатного віку) роблять діючу солідарну систему довгостроково нежиттєздатною, адже при ній нинішні працівники утримують пенсіонерів і платять їм пенсії виходячи з розмірів пенсійних внесків, які ті колись зробили. За рівнем оподаткування оплати праці Україна вже займає одне з перших місць в Європі та світі – подальше збільшення цього показника просто неможливо.

Щоб зробити систему стійкою і життєздатною, Україні необхідно зрештою визнати, що пенсія в умовах бідної країни є недоступним для всіх привілеєм, а формою соціальної підтримки літніх людей. Де-факто, наша пенсійна система вже виконує таку функцію – але робить це для всіх громадян, незалежно від їхнього достатку. Більше того, багаті і забезпечені громадяни – які володіють в літньому віці накопиченими заощадженнями, активами і часто навіть великими доходами – як правило, мають високі легальні доходи і, відповідно, високу пенсію. Бідні ж, навпаки, нерідко отримують мінімальну пенсію або близьку до неї. В результаті, виходить, що держава витрачає значні кошти на підтримку тих, хто не потребує допомоги, в той час як справді малозабезпечені громадяни позбавлені такої підтримки.

Щоб вирішити цю проблему, Україна повинна перейти до системи соціальної підтримки незаможних людей похилого віку, які отримували б однакову за розміром пенсію, що дозволить підтримувати мінімальні життєві стандарти. Навіть якщо 80% літніх громадян є незаможними, така система дозволила б заощадити 20% від пенсійних витрат – або близько 6 млрд гривень (3% від ВВП). Більше того, зростання добробуту внаслідок економічного зростання поступово знизить частку незаможних серед літніх людей і тим самим знизить навантаження пенсійних витрат на економіку та дозволить підвищити мінімальні життєві стандарти пенсіонерів.

В той же час для середнього класу і багатих громадян слід ввести накопичувальну пенсійну систему, яка дозволить їм систематично зберігати гроші і в перспективі самостійно забезпечувати себе пенсіями. Навесні уряд вже зайнявся вирішенням цієї проблеми – у Верховну Раду був внесений законопроект, покликаний запровадити в Україні накопичувальну пенсійну систему.

Однак, одного тільки впровадження накопичувальної системи недостатньо для подолання пенсійної кризи. Без перевірки Пенсійного фонду на наявність “мертвих душ” та інших зловживань, без згортання пенсійних виплат забезпеченим громадянам, а також поступового впровадження соціальної підтримки малозабезпечених за віком (замість діючої системи підтримки всіх незалежно від їх потреб), майбутнє української пенсійної системи здається туманним. А її остаточне банкрутство може мати неприємні наслідки для країни в цілому.

Павло Кухта, експерт «Реанімаційний пакет реформ»