Євстахій Крижанівський: «Україна була серед піонерів та світових лідерів у нафто- та газовидобуванні»

     589  

Розмова з Євстахієм Крижанівським, академіком

Питання незалежності України — багатоаспектне. Йдеться і про політичні, і про економічні, і про наукові аспекти. Серед економічних чи не найважливішою є енергетична незалежність країни, яка завжди має вагомі складові: політичну (дозволю собі не конкретизувати — й так усім зрозуміло) і, без сумніву, економічну.

Мені, випускникові Дрогобицького нафтового технікуму (спеціальність «Буріння нафтових і газових свердловин») 1965 року, було особливо приємно спілкуватися з ректором Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу, академіком НАН України Євстахієм Івановичем Крижанівським про стан енергетичної незалежності України, зокрема у сфері газонафтовидобування.

Наука і промисловість повинні дуже багато зробити

— Євстахію Івановичу! Питання енергетичної незалежності України — одне з низки пріоритетних питань сучасності. Як би Ви його розшифрували для наших читачів як спеціаліст, зокрема як ректор Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу? Що слід розуміти під дефініцією «енергетична безпека України»?..

— Це — спроможність держави забезпечити ефективне використання власної паливно-енергетичної бази, здійснення оптимальної диверсифікації джерел і шляхів постачання в Україну енергоносіїв для забезпечення життєдіяльності населення. А ще — функціонування національної економіки в режимі звичайного, надзвичайного та воєнного стану, попередження різких цінових коливань на паливно-енергетичні ресурси (ПЕР) та створення умов для безболісної адаптації національної економіки до зростання цін на ці ресурси.

Якщо говорити про основні джерела енергії, то частка природного газу в структурі кінцевого споживання залишається найбільшою і разом з нафтою перевищує 50%. А в структурі імпорту палива вага природного газу є також найбільшою і за два попередні роки становить майже 57%. Україна, що була серед піонерів та світових лідерів у сфері нафто- та особливо газовидобувної індустрії, втратила ці позиції.

— Чи є змога поліпшити ситуацію?

— Є. Наука та промисловість можуть і повинні дуже багато зробити, щоб створити й розвивати базу для реалізації основних цілей державної політики енергонезалежності та уникнути колапсу вітчизняного паливно-енергетичного комплексу, який зумовлений не міфічним виснаженням українських надр, а обвальним падінням обсягів глибокого буріння та сейсморозвідки, хибною економічною політикою та іншими негативними чинниками, що призвело до падіння видобування нафти і газу.

— Експерти також так вважають?

— Звичайно. Діяльність «Нафтогазу» професор школи менеджменту Массачусетського технологічного інституту А. Кириленко («Дзеркало тижня. Україна» від 10.10.2014 р.) вважає «ключовою загрозою нацбезпеці України», що є незаперечним підтвердженням термінової необхідності категоричної і радикальної зміни технологій, процесів і процедур управління діяльністю галузі та її підприємств. Оперую цифрами Міжнародного валютного фонду, які містяться в переглянутій улітку цього року програмі. Відповідно до закладених туди оцінок, прогнозований дефіцит усього державного бюджету на 2014 р. становить 88 млрд. грн., тоді як у НАК «Нафтогаз України» окремо — 115 млрд. Тобто, щоб закрити діру одного лише «Нафтогазу», необхідні дві (!) українські фінансові системи в нинішніх її масштабах!

— У чому бачите вихід?

— Передусім в освоєнні вуглеводневого потенціалу великих та надвеликих глибин у межах центральної частини Дніпрово-Донецької западини. І пробурені дві надглибокі свердловини в Полтавській області глибиною понад 6,5 та 5,5 тис. м підтвердили прогнози. Отримали фонтани газу дебітом понад 100 тис. — аж до 1,2 млн. м3 /добу.

Наукові основи буріння надглибоких свердловин започатковано у 70-ті роки минулого століття під час буріння свердловини «Шевченкове-1» в Івано-Франківській області, глибина якої перевищила 7,5 тис. м. Українські науковці також брали участь у спорудженні Кольської надглибокої свердловини, глибина якої перевищувала 13 тис. м.

Процеси нафтогазовидобутку на всіх етапах — технологічно складні…

— А що кажуть науковці?

— В Інституті електрозварювання ім. Є. О. Патона НАН України спільно з Івано-Франківським національним технічним університетом нафти і газу та Національним університетом кораблебудування ім. адмірала Макарова розроблено метод морського транспортування стиснутого природного газу (CNG), який вигідно відрізняється від відомих LNG та підводних трубопроводів простотою і відносно невисокою вартістю інфраструктури та гнучкістю при зміні маршрутів транспортування.

Можливість такого транспортування повинна додати впевненості для початку процедур повернення Україні Одеського, Безіменного і Голіцинського родовищ.

Додатковими перевагами технології CNG є можливість її застосування для збору газу з окремих свердловин, особливо на ранніх стадіях розробки родовищ за відсутності розгалуженої інфраструктури промислових газопроводів. Наприклад, у північно-західній частині Чорного моря (на прилеглому шельфі о. Зміїний) виділено низку перспективних нафтогазоносних площ. За попередньою оцінкою ресурсна база становить приблизно 420 млрд. м3 природного газу. Однак потенційні ресурси вуглеводнів є у значній кількості невеликих газоносних структур, які розміщені на значній відстані між собою. Для швидкого й ефективного освоєння таких родовищ доцільно застосовувати CNG-технології.

— Доводилося чути, що в нас чимало свердловин ліквідовано.

— Власне одним із перспективних джерел збільшення видобутку нафти і газу є відновлення виведених із експлуатації і ліквідованих малодебітних свердловин. В Україні фонд ліквідованих свердловин становить майже 8 тис. За наявними технологіями, максимальне нафтовилучення незначно перевищувало 30%. Газовилучення — значно вище.

Наявність нових вітчизняних технологій відновлення ліквідованих свердловин шляхом буріння бокових стовбурів дозволяє значно підвищити нафтогазовилучення.

А взагалі процеси нафтогазовидобутку на всіх етапах — технологічно складні і вимагають глибоких теоретичних та експериментальних досліджень. Адже навіть незначні помилки можуть призвести до великих екологічних катастроф. Прикладів є чимало.

— Чи можна стверджувати, що в Україні здійснюють відповідне наукове забезпечення розвитку нафтогазової промисловості?

— Так, цим займаються інститути НАН України, університети та галузеві інститути. Останні виконують переважно проектні роботи. Фундаментальні та прикладні дослідження здійснюють академічні установи та університети. Особливо ефективною є співпраця академічної та університетської науки. Великий обсяг для наукового забезпечення нафтогазової галузі виконує наш, Івано-Франківський національний технічний університет  нафти і газу.

Зразком для досягнення високих наукових результатів може послужити співпраця університету з установами НАН України. У підсумку отримано важливі результати, які дають можливість стверджувати, що наукову основу для реалізації «Програми енергонезалежності» в державі створено. І це стало можливим завдяки координації відповідних досліджень особисто президентом НАН України академіком Б. Є. Патоном.

Тепер слово за урядом України.

Розмовляв Богдан Залізняк, керівник прес-центру наукової журналістики Західного наукового центру НАН і МОН України

Для «Газети»

Зіновій Назарчук, голова Західного наукового центру НАНУ і МОНУ, академік НАН України

Наукова громадськість Львівщини, збираючись на зустріч з нагоди Дня науки, запропонувала представникам органів місцевої влади підбити підсумки й обговорити проблеми, які стоять перед нами. Основні віхи роботи ЗНЦ за минулий рік: певні заходи проведено, певні результати отримано…

Основний пріоритет — інтеграція науки й промисловості… Є низка чинників, які негативно впливають на розвиток наукового потенціалу: невеликий процент високотехнологічних виробництв; слабке забезпечення науково-технічними ресурсами.

Україна має готові до реалізації технології, але потрібні політичні рішення. Про що йдеться? Перше: для підвищення дебету чинних свердловин належить перейти на технології, які пропонують науковці. Друге: потрібно диверсифікувати поставки газу за рахунок інших варіантів, використовуючи стиснутий газ. І третє: вдаватися при потребі до технологій глибокого буріння для розробки нових свердловин і нових родовищ. Адже є розвідані ділянки, а ще й шельф Чорного моря.

Отже, сказане вище вимагає державних підходів — і в економічному, і в науковому плані. Повторюся: обов’язково потрібні політичні рішення.