Що ж «після Путіна»?

     160  

«Після Путіна» Росія навіть не постане перед дилемою лідераНе думаю, що оптимізм, який випромінює більшість фейсбучної спільноти у зв’язку з тривалою відсутністю ВВХ у публічному просторі (хворобою, смертю, медитацією) має під собою вагомі підстави. Радше просто з поля зору зник надмірно демонізований подразник, рафіноване втілення зла. Не тільки для українців, а й для всього цивілізованого світу. Тому порожнечу нічим заповнити, крім як, транслюючи фантастичні версії, укладати сценарії – кожен на свій штиб і користаючи можливостями власної уяви.

Цілком можливо, що кремлівський самітник цілком резонно вирішив, що медійне цунамі, спровоковане підлим убивством Нємцова реально можна погасити зустрічною хвилею розумувань довкола локалізації його нескромної особи. І якщо був саме такий задум, то він, погодьтеся, дав непогані результати.

Спробуймо-но змоделювати ситуацію, коли направду постать Путіна зникне з російської політичної сцени. Тобто, коли підкилимний герць наближених до Кремля бульдогів (вислів, здається, Піонтковского) завершиться усуненням «царя» або якась недуга нарешті прокомпостує йому квиток у потойбіччя. Скептики можуть висміяти перший варіант, мовляв, за рейтингу у 86 відсотків електоральної підтримки, план палацового перевороту є нереальним. Однак не забудьмо про соціологічні «тріумфи» Чаушеску напередодні розстрілу в солдатській вбиральні у Тирговіште. Вони наближалися до позначки 100… Другий варіант, далебі, поза зоною критики, оскільки смерть не читає вибірок «Лєвада-Центра».

І все ж, що «після Путіна»? Хіба хтось нині ризикнув би зіграти в тоталізатор, прогнозуючи чесні, прозорі, а головне – демократичні вибори наступника ВВХ? Гадаю, це було б не просто короткозорістю, а й небаченим, майже глумливим марнотратством. Зрозуміло, що з метою запобігти цілком реальним народним збуренням, а тим паче – доволі реальним відцентровим рухам в «городах і вєсях», тобто, либонь, у щонайменше 80 із 85 суб’єктів федерації, – так от, перед страхом «русскаго бунта» і розвалу імперії кремлівська верхівка (колективний Путін) застосує надзвичайні заходи, аж до військового стану в країні. Зробити це буде тим паче простіше, зважаючи на вже укорінений в свідомості громадян штамп про Росію в облозі ворогів (НАТО під брамою, Америка з «морськими котиками» на Донбасі, Ісламська держава по південному периметру кордонів тощо).

Тобто без Путіна «проблема Путіна» не стане перегорнутою сторінкою історії переформатованого ним же світопорядку. Можливо, на другий план відійдуть конфлікт на Сході України, можливо, звідти відкличуть частину «зелених чоловічків» із кадровими генералами на чолі. Однак не забудьмо, що бандформування ЛНР/ДНР, користаючи з так званого «перемир’я», вже перетворилися (під орудою російських інструкторів) на цілком боєздатні структури, виробили субординацію і підпорядкування єдиному командному центрові. Тому я не легковажив би, як ото Порошенко, вважати, що без присутності військових РФ Донбас стане українським упродовж двох тижнів. Узагалі, я обрав би іншу стилістику оцінки противника, позаяк про «два тижні» ми вже чули під час виборчої кампанії чинного Гаранта. Так він визначав дедлайн завершення АТО…

Гадаю, «після Путіна» суттєво поглибиться процес самоізоляції Росії, оскільки, як уже було зауважено, через проблеми цілісності та внутрішньовидової боротьби еліт, на інше забракне грошей, ресурсів і рук. Однак щойно обставини винесуть на російський престол чергового персонажа, здатного консолідувати або банально (зате цілком по-російськи) застрашити суспільство, він знову спробує активізувати карту зовнішньої загрози. Адже гарними гаслами навряд чи уволиш спрагу реваншу, ба не вгамуєш фізичний голод, спричинений економічною прірвою до краю мілітаризованої та ще й відрізаної від усього світу країни.

«Після Путіна» Росія не стане білою, пухнастою і мирною. На жаль. «Після Путіна» Росія навіть не матиме дилеми лідера. Найхаризматичніший із них упав від куль на Большом Москворєцком мості. А ті, що залишилися, в уяві пересічного мешканця глибинки позначені тавром «п’ятої колони», «ворогів народу», «посібників бандерівської хунти». Боюся, що справжня хунта, яка – якщо що – замінить Путіна, влаштує їм справжню криваву баню. Аби здобути репутацію крутіших, рішучіших, ніж сам ВВХ.