Про «прощу» кабінетами

     380  

Мені зателефонувала знайома, яка не працює і живе з 85-річним батьком у селі

Він ще ходить самостійно, але без сторонньої допомоги вже не може обійтися, хворіє. За моєю порадою 50-річна жінка вирішила офіційного оформити догляд за батьком, бо тоді період догляду їй зарахують до стажу і вона матиме право на оформлення субсидії, що напередодні тотального подорожчання житлово-комунальних послуг дуже актуально.

З урядових кабінетів нерідко чуємо висловлювання, що зараз усе роблять для того, щоб спрости людям ходіння кабінетами по різні довідки, дозволи тощо. Однак… Щоб офіційно оформити догляд за людиною, якій понад 80 років, є дві основні вимоги: доглядальник має бути працездатним (не отримувати пенсії) і безробітним (не перебувати на обліку в центрі зайнятості, не бути зареєстрованим як підприємець). І це слід підкріпити відповідними довідками. Отже, треба поїхати в район і всі ці довідки зібрати. На це піде день, у гіршому випадку — два, все залежить від того, наскільки далеко село від райцентру і чи всі чиновники на місці. А що робити, коли немічну людину нема на кого залишити? Знайома розповіла, що її старенький татусь, коли йому погано, може проковтнути першу-ліпшу таблетку, яка трапиться під руку. Або може ввімкнути газ і не запалити. Тому мусить бути постійно під контролем.

На збір довідок жінка витратила два дні. У пенсійному фонді й центрі зайнятості їх надали за 15-20 хвилин, а в податковій попросили приїхати через день, бо людини, в якої печатка, не виявилося на місці. Щоразу вона додому не йшла, а бігла: вся мокра зі страху, і з гори, за її словами, дивилася: стоїть хата чи згоріла. І хоч вона ніби передбачила всі можливі негативні випадки (перекрила газ, заховала таблетки тощо), серце все одно було не на місці. А тепер уявімо ситуацію: соціальний працівник, який оформляє догляд за старенькою особою, заходить у базу даних і перевіряє, чи людина, яка до неї звернулася, не отримує пенсії, не стоїть на обліку у центрі зайнятості, не є приватним підприємцем. Така перевірка зайняла б максимум півгодини, а скільки зекономила б часу, нервів і грошей (проїзд у район нині не дешевий). Та біда в тім, що у нас такої бази даних немає.

Серед інших документів, які слід подати, є трудові книжки обох осіб. Якщо вимога принести трудову книжку доглядальника зрозуміла (треба довести, що він не працює), то навіщо трудова книжка 85-річного чоловіка? Який вона має стосунок до догляду за ним? Чимало стареньких їх загубило. Що, треба виготовляти дублікат? На щастя, батько знайомої її зберіг. Хоча трудової книжки батька, як повідомила заступник начальника департаменту соціального захисту ЛОДА Оксана Яковець, не потрібно. Таку довідку вже придумали на місцях.

Треба ще довідку зі сільської ради, що певна особа дійсно здійснює догляд за стареньким, бо бувають випадки, що люди не доглядають, а документи оформлюють для отримання субсидії. У селі, як правило, всі все знають один про одного. Якщо ні, то спеціальна комісія має виїхати на місце й переконатися, доглядають стареньку особу чи ні. Моїй знайомій таку довідку в сільраді дали, хоча комісія додому не приходила, і, щоб підстрахувати себе, сказали жінці принести ще одну довідку — від місцевого депутата, який мав підтвердити, що вона справді доглядає батька. Отже, свої обов’язки комісія переклала на депутата. А депутат був у від’їзді й повернувся тільки через два тижні.

Тепер я розумію, чому чимало людей, відмовляються від своїх прав, пільг тощо. Бо на збір усіх довідок у них не вистачає ні сил, ні часу, ні нервів.