Вступна загадковість…

     1984  

Щороку в Національному університеті культури і мистецтв в абітурієнтів виникають проблеми зі вступом. Цей рік не став винятком.

 Христина Парубій

У «Газету» звернулася мати абітурієнтки, яка на собі відчула загадкову вступну кампанію  у цей виш.  

— Моя дочка вступала у Львівську філію Університету культури і мистецтв на спеціальність «режисер телебачення», — розповідає Ірина Лукарчук, мати абітурієнтки. — Анастасію цікавила акторська майстерність, ведучий телебачення тощо. До творчого конкурсу було багато вимог, зокрема дек­ламація монологів, віршів, уривків з прозових творів, байки тощо. Крім того, ще потрібно було виконати пісню, танець та композицію на музичному інструменті. Тобто відбувався комплексний іспит. Оцінювало виступи київське журі. Через кілька днів донька дізналася, що набрала 152 бали й проходить на державне місце в університет. Звісно, дуже зраділа. Однак, коли здавала оригінали документів, у приймальній комісії їй повідомили, що сталася помилка й вона насправді набрала 148 балів, які не дають можливості потрапити на бюджетну форму навчання. Аргументували: закралася системна помилка. Ба більше, оператор помилився не лише в кількості балів моєї дочки, а ще й двох інших дівчат. 

За словами матері, творчий конкурс відбувався за зачиненими дверима. Батьків не впустили в зал, щоб поглянути на виступи своїх дітей. Тривало прослуховування з 09.00 до 17.00. А згодом з’ясувалося: вісім годин чекання минули марно.

— Три дні я їздила в університет, щоб з’ясувати причину такої помилки, — бідкається пані Ірина. — У перший день  не пояснили, чому мою дочку не можуть прийняти на бюджет. Згодом повідомили, що помилився адміністратор, записуючи бали. На моє прохання показати відомості з результатами, відмовили, посилаючись на те, що їх не надіслали ще з Києва. В останній день моїх візитів показали відомості, де було зазначено лише остаточну кількість балів. Як відбувалося оцінювання і чому результати визначали саме в Києві, не знаю.

Щоб з’ясувати це, «Газета» звернулася у Міністерство культури Украї­ни, до якого належить університет. У відомстві повідомили, що Львівська філія є відокремленим структурним підрозділом КНУКіМ без статусу юридичної особи, тож усі запитання щодо вступу вирішує приймальна комісія університету. Певних вимог щодо оприлюднення результатів творчих конкурсів законодавством не встановлено. Присутність на творчому конкурсі сторонніх осіб, зокрема й батьків абітурієнтів, законодавством не передбачено.

Тим часом з’ясувати хоча б щось про екзаменаційну комісію на творчому конкурсі не вдалося. У Львівській філії Університету культури і мистецтв запевнили, що вони не мають жодного стосунку до членів комісії, оскільки їх скерували з Києва. Відповідно, на всі запитання зможуть відповісти в Київському національному університеті культури й мистецтв. Натомість  у столиці теж не змогли надати потрібної інформації, повідомивши, що на ці запитання повинні відповісти у Львові. Після наполегливих дзвінків у Києві все ж знайшлася людина, яка змогла пояснити, що  представники приймальної комісії у відпустці, і вони не можуть надати бодай якусь інформацію, оскільки вступна кампанія завершилася ще 8 серпня (хоча в усіх вишах вона була до 18 серпня). 

Як згодом з’ясувалося, проблеми зі вступом уНаціональний університет культури і мистецтв були завжди. Про це повідомили в громадській організації «Опора». 

— Маємо звернення не лише зі Львова, а й загалом в Україні, — розповідає Наталія Радиш, юрист консультаційного телефону для абітурієнтів ГО «Опора». — Щороку ситуація повторюється. По-перше,  Національний університет культури і мистецтв, окрім державного закладу, має ще й приватний виш. Отож, коли абітурієнт подає заяву в Національний університет, його, між іншим, запитують, чи хотів би він навчатися на платній формі навчання, якщо не потрапить на бюджет.  Якщо вступник погоджується, то, крім Національного університету, його ще й реєструють у приватному вищому навчальному закладі. Тобто замість одного ВНЗ реєструють у двох. Торік було більше скарг, напевно, тому, що багато абітурієнтів ще не знали про таке шахрайство. Крім того, нарікали й на складання творчих конкурсів, зокрема щодо необ’єктивності їх оцінювання. У цій ситуації мало чим можна зарадити, адже творчий конкурс проводять усно, тож оскарження результатів зводиться до нуля. Під час творчих конкурсів не ведуть відеоспостереження, ба більше, навіть не можна робити власних записів на відео. Хоча навіть, якщо й зробити його, воно не може бути офіційним записом для того, щоб переглянути при оскарженні. Торік ми вносили пропозицію до міністерства, щоб зробити відеоспостереження обов’язковим на творчих конкурсах. Тим паче, думаю, одна камера не була б великою затратою для університету. Однак пропозицію різко розкритикували, мовляв, за флеш-карти потрібно буде брати гроші з абітурієнтів. Хоча, мені здається, абітурієнти деякою мірою самі були б готові надати й камеру, й флешки для того, щоб дотриматися об’єктивності. Фактично в такій ситуації можлива складова корупції, але наскільки вона втілюється у конкретному навчальному закладі, залежить від чесності та прозорості вишу.