Чортячий трибунал під баобабом

     349  

Люблін та його околиці пропонують відпочинок на будь-який смак: давні легенди, музей соцреалізму в магнатському палаці, дикі тарпани та екстремальні польоти над озером

Ігор Берчак

Кажуть, що мешканці середньовічного Любліна, щасливо переживши чергову татарську облогу завдяки молоку останньої вцілілої кози, вирішили зобразити на гербі міста саме цю тварину. Однак місцевий художник,напевно, добряче відсвяткував перемогу й під впливом бімбера замість кози намалював цапа. Очевидно, іншого майстра пензля (принайм­    ні тверезого) не було — тож на гербі Любліна досі позує грайливий козлик.
 
Легенди Старувки

У цьому місті все весело й не так, як у людей. Увесь Люблін призначає побачення «під баобабом», який насправді є хоча й товстелезною, але цілком банальною тополею. Вулиця з назвою Краківське передмістя є в самому цент­рі міста. Одна з фірмових страв — смажений лосось, хоча в тутешній Бистриці ловлять лише карасів і раків.

Люблінці живуть легко та з гумором. Атмосфера свята відчувається, коли швендяєш вуличками Старувки (Старого міста). Навіть львів’янам, яких годі здивувати архітектурними принадами,  тут цікаво. Особливо, якщо нагодиться кмітливий гід.

Нам — групі журналістів з України, які приїхали в Люблін на запрошення Польської туристичної організації — пощастило. Містом ми блукали в супроводі Мачея Збарахевича, який знає про Люблін усе і навіть трохи більше.

Особливо сподобалася історія про розпусників з тутешнього магістрату, які вечорами вибиралися з ратуші через підземний хід і до ранку пиячили та робили всілякі інші сороміцькі речі в непримітній пивниці однієї з кам’яниць на Ринку. Тепер тут діє оригінальний мультимедійний музей «Під Фортуною», куди варто завітати всім туристам.

Ще одна колоритна легенда також пов’язана з нечистими (в прямому розумінні) на руку держслужбовцями. У Люблінському замку (ще один рекомендований для відвідин об’єкт) нам показали старий стіл, за яким колись засідав середньовічний трибунал. На стільниці чітко виділяється відбиток руки. 

Мачей Збарахевич розказує, що 1673 року люблінський трибунал за позовом місцевого магната засудив якусь бідну вдову, яка, почувши вирок, закричала, що навіть чорти винесли б справедливіший присуд. Тієї ж ночі трибунал зібрався знову, але в іншому складі. Нові судді ухвалили рішення на користь удови, а коли один з них поклав руку на текст вироку, папір загорівся, а на столі назавж­ди залишився відбиток руки. Тільки тоді свідки роздивилися, що з-під суддівських мантій стирчать чортівські хвости, а дехто навіть почув, як об кам’яну підлогу цокають копита. Так і з’ясувалося, що нечиста сила таки чистіша на руку за можновладців.

Мало не кожен куточок старого Любліна пов’язаний з якимись легендами, оповідками та історичними анекдотами: повчально й водночас весело. Але час у дорогу — в околицях також не бракує веселощів.

«Дєдушка Лєнін» у магнатському палаці

За 32 кілометри на північ від Любліна розташоване містечко Козлувка, де споруджено палац Замойських — одна з найбагатших магнатських резиденцій у Польщі. Повністю збережені інтер’єр і внутрішнє оздоблення палацу дають можливість побачити побут одного з найвідоміших польських дворянських родів наприкінці XVIII — на початку XX століть. Описувати це все словами — марна справа, подих від захвату перехоплює вже на сходах і не попускає до кінця екскурсії.

Ще більшого колориту надає те, що поряд з палацом Замойських є унікальна галерея мистецтва соціалістичного реалізму. Відвідайте — не пожалкуєте: помпезні картини колгоспних жнив, плакати, присвячені шкідливості буржуазного напою «кока-кола» та гротескні зображення «дєдушки Лєніна», в’єтнамських партизанів  та ще купи різноманітних персонажів комусь нагадають молодість, когось просто потішать.

На ровері до тарпанів

Жіноцтву рекомендує­мо хоча б на хвильку заскочити в санаторій Наленчув. Узагалі-то його спеціалізація — лікування серцевих захворювань, але є тут і надзвичайно помічні грязьові ванни. Півгодини в лікувальній багнюці — й шкіра стає шовковистою на дотик (не подумайте, що я своїх колег-журналісток гладив, то вони самі розповідали).

У Казімєжі Дольному нічого не лікують, ним просто гуляють і милуються старовинними ренесансними кам’яницями, величним костелом та руїнами старовинного замку. Особливо вражає панорама Вісли з гори Трьох хрестів. А ще тут надзвичайно смачне морозиво — льоди по-тутешньому.

Наступна зупинка — містечко Звєржинєц. По-перше, тут можна смачно пообідати, зокрема й печенею з дика (дикого кабана) та сарни. По-друге,  побачити в природному сере­довищі табуни тарпанів — унікальних диких коней. Щоб дістатися заповідника (а це кілька кілометрів від міста), радимо за кілька злотих взяти в оренду ровери. Велосипедну прогулянку лісовою дорогою забудете ще не скоро.

З «тарзанки» на «тірольку»

Продовжити фізичні вправи можна в рекреаційному парку Zoom Natury біля Янува Любельського. П’ять кілометрів піщаних озерних пляжів, каяки та катамарани, спортивні майданчики з різноманітними тренажерами, «тарзанка» і «тіролька» (натягнута над водою 220-мет­рова линва, якою гойдаються між двома вежами). Не обов’язково пробувати все відразу: за 30 злотих (приблизно 120 грн.) на добу можна винайняти затишний будиночок на березі озера й спокійно відпочивати кілька днів. 

І наостанок: не минайте Замость — прекрасне ренесансне місто майже під українським кордоном. Тутешніми вуличками та двориками можна гуляти півдня, а в місцевій фортеці (може, хтось згадає, як торгував там усіляким непотребом у буремні 1990-ті?) пальнути зі старовинної гармати, отримавши гербову грамоту правдивого каноніра.

P. S. Зрозуміло, що описати всі враження від подорожі, неможливо. Краще все побачити на власні очі, що не так уже й складно: від Львова до Любліна якихось 200 кілометрів!

Львів — Люблін — Козлувка — Наленчув — Казімєж Дольний — Звєржинєц — Янув Любельський — Замость — Львів
Редакція вдячна за організацію поїздки Польській туристичній організації та особисто Олені Бондаренко


У Казімєжі Дольному особливо вражає панорама Вісли з гори Трьох хрестів


Атракціони для сміливих у парку Zoom Natury біля Янува Любельського


«Скромний» побут магнатів Замойських