Таке натхненне мистецтво

     326  

Львівській національній галереї мистецтв ім. Бориса Возницького відкрили виставку живопису «Ретроспектива» львівської художниці Олени Каменецької-Остапчук

 Іван Дудич

Член Національної спілки художників України, автор багатьох персональних та учасник колективних виставок Олена Каменецька-Остапчук — митець, чиє ім’я в рідному місті знають і шанують. А відтак «Ретроспектива» привабила багатьох. Тим паче, що йшлося про творчий звіт за останнє десятиліття.  А він у художниці достатньо об’ємний — «Різдвяна серія», серія «Дівчина на велосипеді», «Мандри» (серія пейзажів та етюдів), «Львівська серія», «Гороскоп», серія портретів та інші. Відтак «Ретроспектива» Олени Каменецької-Остапчук інтригує ще й тим, що розкриває своєрідну творчу еволюцію мисткині та синтетику задуму її творчих серій.

Варте уваги, що серед натхненників Олени Каменецької-Остапчук — імпресіоністи, експресіоністи, фовісти, подекуди символісти, а також модерністські пошуки та творчі експерименти, характерні для львівської мистецької школи у 20-30-х роках минулого століття. До речі, звідси колірна та композиційна варіативність запропонованих для огляду творів. Але важливо інше — серед такого багатства ідейної інспірації Олена Каменецька-Остапчук не втрачає індивідуальності, відчуття власного стилю, не знеособлюється. Навпаки, вираження її творчого «я» відбувається дуже органічно, без відчуття того, що можна було б назвати «жіночим живописом», проте зі збереженням світогляду, позначеного романтизмом. Мисткиня справді ділиться цілим спектром емоцій. І кожне її полотно — цікаве, магнетичне, врешті-решт, атмосферне.

До прикладу — серія «Дівчинка на велосипеді», що дихає бунтарством та відвагою фонізму, чи «Львівська серія», яка розкриває урбаністичний пейзаж Львова, особливо цікавий зображенням залізничного вокзалу й аеропорту — сучасних воріт міста в часи космополітичної мегаполізації. Особливо це цікаво та актуально зараз, коли відбувається політична та військова ескалація. Свого часу європейські міста відмовилися від оборонних мурів — їх вирішили розібрати. Не став винятком і Львів, який позиціонує себе як «відкритий для світу»… Відтак новим втіленням відкритості воріт міст стали вокзали та летовища. Але чи так уже багато змінилося з часів римського акведуку? Олена Каменецька-Остапчук у цій темі демонструє довершеність і гармонійність кольорової гами, композиційну вишуканість, стилістичну стриманість, додержану до дрібниць, і пропонує загальній увазі живопис, що промениться контрастами й експресією мазків. Тонка опоетизація індустріалізації та урбанізації (можна навіть сказати, що надтонка) — інтуїтивна, влучна до самої глибини серця. Колії та потяги, аркади павільйонів, каркасні конструкції — тут вам гра і в геометрію, і в колористику. А результат захопливий — повне занурення в атмосферу витвореної мисткинею на полотні дійсності.

Інакше кажучи, Олена Каменецька-Остапчук розкриває свій талант через концепційні живописні серії. І робить це дуже грамотно, натхненно та свіжо.