В очікуванні року змін

     316  

Останніми роками так складається, що Новий рік українці святкують без снігу: чи то глобальні катаклізми даються взнаки, чи то справджується теорія циклічних потеплінь і похолодань, і саме на наш вік припали ті зміни

А може, ці дві обставини наклалися одна на одну, але в результаті маємо кілька років поспіль безсніжні новорічно-різдвяні свята. Спочатку проліски на Новий рік ми сприймали як сенсацію, а тепер це стало нормою, і скільки б міліція не ганяла торговців червонокнижними квітами, жодного результату це не дає. 

Але глобальне потепління тягне за собою й інші, набагато серйозніші зміни в житті. Міняється клімат, а разом з ним залежність людини від зовнішніх обставин. У холоді складніше виживати, більше енергії витрачають на опалення, потрібно добувати більше нафти, вугілля, причому часто в некомфортних умовах північної зими. А для цього потрібна сильна влада — хто ж з власної волі поїде на Шпіцберген копати вугілля? І хто знає, можливо, саме це було одним із чинників, які сприяли утвердженню тоталітарних диктатур. У такій ситуації не потрібен прогрес, адже він означає, що того вугілля, нафти, газу (байдуже — традиційного чи сланцевого) потрібно менше, замість величезних заводів виникають невеликі офіси, які випускають продукцію не таку значну, однак набагато дорожчу. Замість громіздких та шумних лінотипів — компактні комп’ютери, зрештою, людині вже необов’язково йти через прохідну, щоб заробити собі на життя. Можна жити у Львові, водночас працюючи та заробляючи гроші за кордоном, — сучасні технології це дозволяють.

Диктатори, які колись могли без проб­лем тримати в кулаці цілі країни, тепер відходять у минуле. Претенденти на їхнє місце швидко перетворюються на клоунів, оскільки кожен їхній крок бачать мільйони людей, їхні неоковирні фрази стають хітами народної творчості. Стримати це — те саме, що спробувати зупинити гірську річку: можна на якийсь час виставити загати, однак їх швидко прорве і затопить того, хто натхненно трудився над ними, не забуваючи при цьому заникати трохи матеріалів для «сім’ї».

2013 рік завершився для України стартом наймасштабнішої акції громадянської непокори за всі роки незалежності. І таки не останню роль тут відіграли символічні події. Можливо, це — випадковість, але коли Віктор Янукович ішов у Маріїнський палац, то перед ним зачинилися двері — то вищі сили попереджали, що він береться не за свою справу. Згодом на нього порив вітру кинув ялинковий поминальний вінок. Можливо, це — випадковість, а може, природа наголошувала, що він таки взявся не за свою справу. І, врешті, ще один ляп президента — слово «йолка», яке моментально стало хітом Вік­тора Януковича. А тепер пригадаймо, з чого почався Майдан, — з настирливого бажання деяких людей з його оточення будь-якою ціною встановити ту саму «йолку». Вічнозелене дерево стало своєрідною ідеєю фікс для його прибічників, як-от Олега Блохіна та Чечетова, який стверджував, «що дітей позбавили радості…»

Насправді ж вони не помітили, що морозні зими та засніжені «йолки» давно минули: світ поступово змінюється, і головне — стає теплішим. Ми стоїмо напередодні року великих змін, які визначать, як швидко наша країна зможе долучитися до числа цивілізованих держав світу. Цей процес не зупинити. З Новим роком змін! З Різдвом Христовим!