Львів не без чудес

     771  

У храмі Різдва Пресвятої Богородиці, що на Сихові, є ікона та священна вода, за допомогою яких оздоровилася не одна людина

Христина Парубій

Щороку 8 вересня українці святкують Різдво Пресвятої Богородиці. Коріння празника сягає ще 2 століття, вперше відзначали його в Єрусалимі. Різдво Богородиці — це початок історичного здійснення плану спасіння. 

Недаремно святкуємо його 8 вересня. У цьому числі Візантійська церква вбачала повну довершеність — адже восьмий день приходить після шести днів створення та суботи. Він проголошує майбутню та вічну епоху. Різдво Пресвятої Богородиці — початок нашого спасіння. Це перше церковне свято, бо у вересні починається церковний рік.

Церква Різдва Пресвятої Богородиці символізує непереможний дух українців. Вона вселяє у нас віру в краще майбутнє. Колись тут точилася боротьба, проливалася кров, а зараз сотні людей моляться та дістають Боже благословення

Храм Різдва Пресвятої Богородиці у святкові дні та щонеділі відвідують сотні людей. Вони вірять в особливий дух церкви, в надзвичайну силу ікони Різдва Пресвятої Богородиці та храмової освяченої води. Тож приходять сюди, моляться, щоб попросити здоров’я для рідних і близьких. Подейкують: вода лікувальна, а образ творить дива. 

— Храм побудовано на місці, де була переможна битва армії січових стрільців, — розповідає парох храму Різдва Пресвятої Богородиці Орест Фредина. — Незвичність церкви відкривається вже від початку її заснування. Вона повинна була стояти в іншому місці, та вже тоді сталося провидіння, і розташування змінили. На території храму був пустир, а посередині — невеличка ямка, де росло дерево. Як пізніше з’ясували, тут проходить європейський водорозділ. На місці парку Івана Павла ІІ була стара цегельня. Колись там залишили одного кулеметника, вісімнадцятирічного стрільця, який усю ніч відбивався від ворогів. 2001 року храм поблагословив апостол миру, Папа Іван Павло ІІ. Тобто цю землю була скроплено кров’ю, однак тепер її рясно освячено молитвами.

На мій погляд, церква Різдва Пресвятої Богородиці символізує непереможний дух українців. Вона вселяє у нас віру в краще майбутнє. Адже, дійсно, колись тут точилася боротьба, проливалася кров, а зараз сотні людей моляться та дістають Боже благословення. У храмі неодноразово чудом оздоровлювалися віряни, особливо діти. 

— До приїзду Папи ікона Різдва Пресвятої Богородиці оздоровила двох дітей, — розповідає п. Надія, парафіян храму, — маємо лікувальницю.  Було таке: хлопчик не говорив до семи років, батьки молилися до ікони, вірили в неї, просили в Матінки Божої допомоги й дістали її. Хлопець чудом оздоровився. Ще один випадок: дитина не ходила, ми молилися і теж їй допомогли. 

Ось такі дива робить віра людей. Ікона справді допомагає. Завжди до образа Різдва Пресвятої Богородиці стоять люди, які хочуть помолитися і поцілувати Пречисту. 

Звичайно, за всю нашу історію знаємо про багато незвичайних оздоровлень. Та не в кожному храмі можна почути про такі ікони. Та все ж було цікаво, звідки взявся цей образ у нас?

— Це ікона храмового празника. П’ятнадцять років тому її написала художниця Любов Вит­вицька-Бабенчук. Батьки Пресвятої Богородиці, Йоаким та Анна, були надзвичайно хороші люди, віддані Богу, але не мали дітей. У Старому Заповіті бездітність означала кару Божу, оскільки всі чекали на народження месії, спасителя. Тож, якщо пара не мала дітей, то вважали — її покарано. Проте там, де діє Божественна благодать, починає відбуватися чудо. Любов двох людей до Господа Бога, одне до одного все ж подарувала їм дитину — народилася Пресвята Богородиця. Тому, зважаючи на історію, можна сказати, що ікона сама собою є чудотворною. Диво завжди чинить Господь Бог, потрібно лише вірити. Віра — жива.  Ікона кличе нас відкритися перед Богом. Також потрібно не забувати прославити Господа й подякувати йому будь-де за такі чуда, — зазначає отець Орест Фредина.

Не лише ікона оздоровлює, але й освячена вода, яка струмить із церковного джерела. Люди вірять у її силу. Будучи в церкві, я бачила багато віруючих, які приїжджали здалеку по храмову воду. Пані Надія радо допомагала всім та ще й казала брати більше, бо ж дуже допомагає. Усе це підтверджувала прикладами з власного життя. Каже: сама вже давно не вживає таблеток, а лише водою лікується. Розповіла, що свячена вода допомогла вилікувати її внучку. 

— Одного разу я помітила на території мокрий пісок, а трохи далі — воду, — розповідає пані Надія. — Почала копати й знайшла джерело. Набрала три  пляшечки. Взяла собі одну, а дві віддала сусідкам. Прийшла додому, мене почала боліти нога. Отож натерла її джерельною водою, і мені миттєво допомогло. Вирішила віддати воду в лабораторію. Після певних аналізів дослідники сказали: вона лікувальна. Тепер по неї приїжджають не лише зі Львова, але й з усієї України. Я вже десять років не вживаю таблеток, пю лише воду, хоч мені вже за сімдесят, а колись мала проблеми з тиском.  Одного разу до мене уві сні прийшла Матінка Божа й сказала покладатися лише на воду та їздити на Сихів до церкви. З мене знайома сміялася, мовляв, що ти віч­но по тих церквах ходиш. Однак мені тато казав: без Бога ані до порога. То от тепер вона на милицях ходить, а я бігаю. Хіба то не Божа ласка? Я дуже дякую Матінці Божій, що мені допомагає і скеровує на правильний шлях. 

Тож потрібно вірити в Господа, просити в Нього допомоги, не забувати про Нього і прославляти. Мені здається, що це не просто слова, а справжнє благословення, послане Господом. 

Для «Газети» 

Борис Магола, завідувач четвертого відділення сімейної медицини Комунальної четвертої міської поліклініки

Я займаюся практичною та науковою медициною. Працюю вже  чотирнадцять років, а такого раніше не бачив. Особисто в Бога вірю, але не практикую оздоровлення іконами чи водою. На мою думку, це допомагає лише психологічно, так званий ефект плацебо. Він полягає в тому, що лікарі можуть дати звичайну воду, а сказати, що це — ліки, й людині стане краще. Тобто пацієнт психологічно собі навіяв: п’є ліки, і вони допомагають. Проте я дуже сумніваюся, що воно впливає на захворюваність. Скажу чесно, я не вірю в зцілення іконами чи освяченою водою. Напевно, таке можливо лише на рівні підсвідомості, проте науково це пояснити неможливо. Та якщо людина щиро вірить у Бога, в те, що ікона їй допоможе, то я не можу говорити, що це — дурниця. 

Олена Прихода, медичний психолог психологічної студії «Сенс»

У таких чудесних оздоровленнях психологічний аспект відіграє неабияку роль. Будь-який симптом чи хвороба мають і психологічну частину. На рівні нашої нервової системи є стан спокою, за який відповідає парасимпатичний відділ нервової системи. Тобто, коли людина в стані спокою, то впевненіше почувається. Саме молитва допомагає людині ввійти в стан спокою. І це насправді добре.  Проте, якщо покладатися лише на молитву чи освячену воду й відкидати лікарське втручання, результату не буде. Це лише може бути, як певна підтримка. Тож такий аспект ще й може містити певну небезпеку. В моїй практиці був такий випадок. Одній жінці після обстеження сказали, що потрібна операція. Вона не погоджувалася на це, мовляв, я вже помолилася до ікони, все буде добре. Звичайно ж, це не допомогло, а згодом почалося ускладнення. Віра — дуже хороша підтримка, та лише як додаток до лікування. Хоча я вірю: деяким може допомогти.