Тест на прозорість

     379  

Рух ЧЕСНО провів моніторинг діяльності перших 100 днів роботи Верховної Ради

Нардеп Ігор Васюник пообіцяв «уже завтра» позбутися номерних знаків із віп-буквами «ВР», Ярослав Дубневич — анулювати посвідчення тих своїх помічників, які не дадуть дозволу на оприлюднення їхніх даних, а Михайло Хміль більше не літатиме в Київ за бюджетні кошти. Усе це (і не тільки) — львівські наслідки першого етапу всеукраїнської кампанії «Фільтруй владу!», яку проводить громадянський рух ЧЕСНО. 

На прес-конференцію з нагоди старту кампанії у Львові прийшли представники руху й чотири нардепи-мажоритарники від Львівщини: Михайло Хміль та Ігор Васюник від ВО «Батьківщина» і Ярослав Гінка та Ярослав Дубневич від УДАРу. Під час дискусії було порушено два глобальні питання: прозорість діяльності й підзвітність народних депутатів, скорочення пільг народних депутатів Украї­ни.

Як зазначили експерти ЧЕСНО, з прозорістю діяльності, а особливо — доступністю народних депутатів в Україні доволі сутужно. Тому рух звернувся до кожного з нардепів України з вимогою надати біографії, інформацію про помічників й адреси приймалень. Додатково просили кожного парламентарія розповісти про витрачання 17 тисяч гривень бюджетних коштів, які щомісяця виділяють депутатові для роботи.

Загалом на звернення руху відреагували 125 народних обранців із чинних 445. Щодо Львівщини, то з 12-ти мажоритарних нардепів інформацію надали вісім: представники ВО «Свобода» відмовилися співпрацювати з рухом. Без особливих ексцесів удалося отримати дані щодо біографій нардепів, про їхні громадські приймальні й оцінити законотворчу активність. А от персони помічників-консультантів стали своєрідним каменем спотикання.

Так, якщо нардепи охоче надали інформацію про своїх офіційних помічників, то дані про тих, які працюють на громадських засадах, оприлюднили не всі, аргументуючи це тим, що в нинішніх умовах ці люди можуть зазнати тиску з боку влади. У відповідь активісти ЧЕСНО зазначили, що вся інформація про помічників є в апараті Верховної Ради, тож представники влади за бажання її все одно матимуть. 

«Помічники-консультанти — це не просто технічні працівники. Ці люди впливають на ухвалення рішень народним депутатом і беруть участь у законотворчій роботі. Тому ця інформація має бути публічною», — зазначив директор Міжнародного інституту демократій Сергій Таран.

Відтак нардепи Ярослав Гінка та Ярослав Дубневич пообіцяли найближчим часом оприлюднити дані тих помічників, які працюють на громадських засадах (не публікувати цю інформацію було позицією фракції), якщо ті дадуть на це свою згоду. А Я. Дубневич ще й наголосив: тих, хто такої згоди не дасть, буде позбавлено статусу помічника народного депутата.

Іще одне питання, яке викликає стурбованість, — щомісячна виплата народному обранцеві 17 тисяч гривень на здійснення депутатської діяльності. Нюанс у тім, що за ці кошти депутати не звітують. «Значна частина нардепів думала, що ця сума є частиною зарплати. Також чимало депутатів виділяє з цих грошей матеріальну й благодійну допомогу, але це суперечить законодавству», — каже Сергій Таран.

Назагал на вимогу ЧЕСНО постатейний опис використаних коштів упродовж грудня 2012-го — січня 2013 року дали лише 19 народних депутатів України, з них п’ять — мажоритарники Львівщини. Однак біда в тім, що депутати направду не знають, куди скеровувати ці гроші. Тож зовсім не дивно, що левову частку тих коштів, про які було прозвітовано, спрямовують на «загальні витрати»… Під час дискусії виникла ініціатива не лише запровадити звітність за ці гроші, а й ухвалити норму щодо того, куди їх мали б скеровувати. 

На завершення першого блоку розмови рух ЧЕСНО запропонував депутатам урахувати 13 вимог, які дозволили б підвищити прозорість діяльності та підзвітності народних обранців, серед яких: публікація достовірної автобіографії у відкритих джерелах, своєчасне оприлюднення майнової декларації, інформування громадян про роботу громадської приймальні, відкриття списків помічників-консультантів та складання щомісячного публічного постатейного звіту за витрачені бюджетні кошти. 

Другий блок дискусії був не менш, а може, й більш дражливим. Він стосувався пільг народних обранців. Нині існує 40 різних пільг і для чинних нардепів, і для тих, хто вже склав свої повноваження. Цю тему можна назвати вічною в умовах українського парламентаризму: кожне депутатське скликання може похвалитися низкою зареєстрованих законопроектів про ліквідацію депутатських привілей, які, втім, досі не було проголосовано. От і цього скликання вже є три законопроекти на цю тему: один від фракції УДАРу, два — від «Батьківщини». Чи буде проголосовано законопроекти — запитання риторичне. Однак присутні в залі нардепи запевнили: порухи у цьому питанні точно будуть, мовляв, і в персональне голосування колись ніхто не вірив. 

Утім рух ЧЕСНО доволі скептично оцінює законотворчі ініціативи опозиційних нардепів: Кажуть, жоден із них не містить ефективних положень щодо прозорості та підзвітності депутатів. Отож пропонують обранцям урахувати у своїх законопроектах власні вимоги, а таких — 12 пільг чинних нардепів і шість — колишніх. Зокрема, йдеться про скасування права депутата на отримання власного житла, обмеження можливостей користуватися транспортом за кошти держбюджету, скасування допомог на оздоровлення під час відпустки тощо. 

Варто зазначити, що всі львівські обранці гордо повідомили: пільгами не зловживають. Ярослав Дубневич наголосив, що не користується жодними привілеями. Ярослав Гінка запевнив, що єдиною його пільгою є проживання в готелі «Київ». Михайло Хміль зізнався, що, крім проживання в готелі, кілька разів скористався правом безкоштовного перельоту. Однак відмовився від цього після того, як дізнався, скільки для нардепа коштує квиток. «Вартість квитка на літак зі Львова до Києва — 1200 гривень. Однак, якщо брати його як депутат, ціна зростає до 2200 грн. — саме за такою сумою списують ці кошти. По суті, йдеться про корупційне діяння, коли нардепові за замовчуванням видають квиток так званого преміум-класу. Тому я більше не користуюся правом безкоштовного перельоту й написав керівникові апарату Верховної Ради запит із вимогою пояснити, чому квитки для народних депутатів списують за максимальною ціною», — каже М. Хміль.

А от Ігор Васюник був змушений зізнатися в ще одному «гріху» — наявності номерних знаків з буквами ВР. Річ у тім, що депутати минулого скликання отримали право на унікальні номерні знаки: їх було лише 450, за кількістю нардепів, і на всіх красувалися букви ВР. Ця віп-ознака часто дозволяла нардепам не мати жодних проблем на українських дорогах. У цьому скликанні цю норму скасували, однак Ігореві Васюнику як нардепу обох скликань «цяцька» залишилася в спадок. Однак, схоже, ненадовго — у понеділок він запевнив, що готовий змінити номери «хоч завтра».

Назагал львівські депутати доволі позитивно сприйняли ідею позбавлення пільг. І навіть запевнили: спробують переконати в цьому нардепів із більшості, незважаючи на те, що це, цитуємо Яро­слава Гінку, виглядатиме як «боротьба бджіл проти меду».


Громадянський рух ЧЕСНО